WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Григорій Сковорода і Лев Толстой - Реферат

Григорій Сковорода і Лев Толстой - Реферат

минулого, а й до теперішнього та майбутнього. Зокрема - в плані традицій та інновацій на ниві філософії педагогіки.
Ще в першій чверті XX ст. вождь більшовиків Ленін, критикуючи Толстого - педагога, на з'їзді вчителів наголошував: "Ми, комуністи, в стару мораль не віримо; для нас моральним є те, що вигідне нашій партії..."
Під впливом державної політики і самі педагоги стали на шлях нігілізму щодо морально-духовних та етичних основ виховання й навчання. Деким хвалений і досі підшефний Ф.Дзержинського А.Макаренко з похвальбою заявляв: у вихованні - ніяких сентиментів! Я виховую чекістів...
Нині відомо, що чекісти (від "Чрезвычайной Комиссии" - найрепресивнішого органу совіцької влади) не милували не тільки поглядів Л.Толстого, а й самого Л.Толстого. Більше: оголосили війну всій класичній педагогіці, а з 30-х років потягли на гільйотину і педагогів гуманістичної орієнтації. На кін були виведені як герої дня доктринери, войовничі безбожники, антипатріоти, недоучки пролетарського призову," котрі, як лідер пролеткультівців А.Богданов у літературі, і в педагогіці вимагали рішуче порвати з виховною системою, поорієнтованою на особистість (і вчителя, і учні), очистити її від селянських, солдатських і інтелігентських впливів"... й орієнтуватися на "колектив", на державу з її класовими інтересами (насправді - партійно-клановими). На започатковану етапі тоталітарна система влади зумовлювала жорстоку кризу виховання й освіти, а згодом уже й школа закладала підвалини кризи антидуховності, антилюдяності, деперсоналізації та денаціоналізації, а тим самим і деморалізації в комуно-імперській системі влади.
Розвиток України як суверенної держави диктував необхідність формування і відповідного типу філософії життя та виховання.
Логічно, що ще 1990 р. була опублікована стаття П.Кононенка "З'їзд відбувся - проблеми залишаються", написана після Всесоюзного з'їзду освітян у Москві (1988 р.), у якій аналітичне розглядалася педагогіка совєтизму та ставилася вимога творити школу демократичну, правову, гуманістичну, національну. Адепти "найпередовішої у світі - радянської школи" досі або захищають її, або зводять інноваційний процес лише до зміни прийомів навчання й виховання, силкуючись зберегти підвалини (фундамент) старої системи; отже - до модифікації лише в царині методики.
Це спричиняє ще глибшу кризу, бо посудина принципово не впливає на якість напою, а інноваційне не є тотожним новому.
І справжні новатори шукають основу інноваційного процесу в оновленні не так прийомів, як філософії освіти, фундаментом якої має поставати філософія буття і свідомості, життя і смерті, добра і зла, прекрасного і потворного, і тим самим, у системі освіти - щонайперше її змісту.
Цілком природно, що з потоком відкриттів у сферах біології і психології людини, природничих, суспільствознавчих і гуманітарних наук припливають і досвідні потоки [".Сковороди та Л.Толстого - тих, хто відкривав глибинні шари філософської концепції виховання, помножені на досвід тисячолітньої народної педагогіки.
Це - реальність не тільки України та Росії. Після Другої світової війни для всіх постала проблема осмислення шляхів поступу. І якщо "переможець" - СРСР обрав варіант тотальної максималізації розвитку військово-промислового комплексу, ставлячи за мету світове панування, але обґрунтовуючи власний інтерес вульгарно тлумаченим ідеалом інтернаціоналізму, то переможені Німеччина і Японія зробили вибір на користь синтезу системи національної освіти з найновішими технологіями розвитку всіх сфер суспільного життя.
Парадоксально, але ті позиції були близькими концепціям Г.Сковороди і Л.Толстого, однак у своїх батьківщинах вони були відкинуті як "старі" й "реакційні". Інерційно продовжувалася теорія "колективізму" як загальногромадянського ідеалу, а тому навіть при теоретичній орієнтації на особистісне виховання - практично зациклювалися на уніфікації і почуттів, і мислення, і життєдіяльності.
Розвиток освіти у Франції, Великій Британії, Канаді. США, Китаї, Голландії, де також в основу було покладено пріоритет органічного зв'язку виховання й навчання з національно-природними традиціями педагога Я.Коменського (вальдорфської школи...), спонукав до повернення традицій зарубіжних мислителів та ідей Володимира Мономаха, Г.Сковороди, Л.Толстого, С.Русової, К.Ушинського і в Україні та Росії, - але значна частина наших "новаторів", вражених метастазами лукавого "інтернаціоналізму", вхопилася як за панацею лише за варіацію старого інтернаціоналізму - глобалізм. Виховані в дусі байдужості до гуманізму та патріотизму, цього типу реформатори хапалися лише за модні понятійні нововипадки, а тому так і не осягнули проблеми самопізнання й самотворення як запоруки пізнання та творення світу, як і того, що глобальні процеси в економіці, технологіях, торгівлі не усувають ще проникливішого піклування про особовість людей, націй, культур, навпаки - зобов'язують дбати про самодостатні сутності, інакше матимемо як норму те, проти чого вже протестують далекоглядніші розуми: "одноразову" роботу, сім'ю, психіку, культуру та їхній наслідок - "одноразову" людину.
Нагадаємо: Г.Сковорода і Л.Толстой віч-на-віч бачили світ, до того ж - і очима, і серцем, і розумом, а тому - не одномірне, а системно. Тому системно, в усій його багатогранності бачили й "мікросвіт" - людину. І розуміли та доводили: багатогранність явища неможливо розкрити методом однолінійного підходу: наслідком будуть одномірність і однозначність, шкідлива підсумками деформація спочатку людини (її світосприйняття, ідеалів, етики, принципів життєвого вибору, шляху самореалізації й окремого індивіда, і цілих поколінь), а далі й навколишнього світу, адже не тільки природа впливає на людину, а й людина на природу.
Нові гілки і плоди зростають на стовбурі "старого" дерева, нові покоління людей - на "старій" землі і під "старим" небом.
Потрібно, дивлячись уперед та думаючи про майбутнє, йти і до авторитетів минулого, адже, як писала Ліна Костенко, "при майстрах якось легше: вони - як Атланти: держать небо на плечах і від того бува висота".
Необхідно дбати про висоту нашихпомислів і критеріїв. Освіта - деміург поколінь, а тим самим і нашої долі. Станьмо і будьмо Людьми! Адже мірою буття є люди; люди є дзеркалом і різного роду педагогік, етик та філософій.
Література:
1. Шпет Г.Г. Очерк развития русской философии. - Русская философия. Очерки истории. А.Й.Введенский, А.Ф.Лосев, З.Л.Радлов, Г.Г.Шпет. - Урал, у-т, 1991. - С. 292.
2. Тимошик М. Українська книга в Німеччині. - Див.: Зерна. Літературно-мистецький альманах українців Європи. - 2002. - Ч. 6 - 7 - С. 380.
3. Див.: Кононенко Т. Г.С.Сковорода - приятель мудрості українського терену. - // "Українознавство". 2003. Ч. 1 (6). - С. 40 - 43.
4. Малая Советская Энциклопедия. Т. 8. - 1960. - С. 552 - 553.
5. Толстой Л. Г.С.Сковорода. - О воспитании. - ПСС. - Т. 38.
6. Див.: Григорій Сковорода. Твори у 2-х т. - Т.1, К., 1961; Т. 2. - К., 1961. - С. 511.
7. Див.: Кононенко П.П., Кононенко Т.П. Освіта XXI століття. Філософія родинності. - К.,2002.
8. Див.: Кононенко П.П., Кононенко Т.П.Українська освіта і наука на сучасному етапі: проблеми і перспективи. - // "Українознавство" - 2003. - №1(6). - С. 69 - 75.
Loading...

 
 

Цікаве