WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Готфрід Йоганн Гердер – визначний німецький мислитель (літературна діяльність) - Реферат

Готфрід Йоганн Гердер – визначний німецький мислитель (літературна діяльність) - Реферат

цього збірника входили переважно німецькі й англійські пісні і балади. Останні були взяті із збірника герцога Персі "Пам'ятники стародавньої англійської поезії" (1765) і наведені в англійському оригіналі та перекладені на німецьку мову Гердером. Англійські балади Персі привернули увагу Гердера і збудили зацікавленість середньовічною поезією. У першій редакції "Народних пісень" вміщено ряд перекладів з творів Шекспіра - не тільки ліричних пісень Офелії, Дездемони, Аріеля та ін., але й трагічних монологів з "Гамлета", "Отелло", "Короля Ліра" та ін., а також стаття "Чи можна перекладати Шекспіра?". Остання частина збірника "Північні пісні": литовські, латиські, естонські, лапландські, дві гренландські (ескімоські), п'ять перекладів давньоісландської поезії та пісень скальдів, де кожна частина починалася з передмови і закінчувалась примітками. Проте Гердер забрав свій рукопис з друкарні під впливом полеміки, викликаної статтею "Оссіян і пісні давніх народів", та через різкі кпини його особистих ненависників і літературних старовірів. Так, швейцарець, німецький філософ, берлінський академік, представникестетичного реалізму німецького Просвітництва, Йоганн Георг Зульцер (1720-1779), натякаючи на пасторську посаду Гердера, іронізував з приводу "нового типу богослова, для якого "народні пісні, які співають на вулицях і рибних базарах, такі ж цікаві, як релігійні догми".
Але Гердер продовжував працювати над своїм збірником, і той таки вийшов з друку в 1778-1779 рр. під назвою "Народні пісні". Другий, посмертний, збірник побачив світ у 1807 р. під назвою "Голоси народів у піснях" під редакцією його дружини і його душоприказника Йоганна Мюллера. Назву було взято з записів, зроблених ним незадовго до смерті, де, зокрема, говорилося про збірник як про "живий голос народів, більш того - самого людства". Зміст розміщених за національностями пісень свідчить про універсалізм розуміння Гердером народної поезії. До збірки включені народні німецькі пісні з усного запису і взяті зі старих письмових джерел, є навіть "Пісня про Людовіга", в якій оспівана перемога Людовіга ІІІ над норманнами у 881р. Гердер доклав багато зусиль до перекладів пісень різних народів. Майже всі він зробив сам, зберігаючи особливості народної поезії, про які часто говорив у своїх статтях, - ліризм, повторення, традиційні епітети, образну символіку, вільні рухи ритму. У перекладах з англійської і датської мов замість звичайних ямбів і хореїв книжкової поезії вжито ритм наголосів (за Гердером - "пісенний тон" ), характерний для німецької народної пісні. Гердер бачив суть народної пісні "...в мелодійному русі пристрасті або чуття", в особливому, притаманному їй "тоні" або в "ліричній мелодії", у якій "душа пісні" - основа її дії.
Отже, важливим принципом перекладу Гердер вважав збереження емоційного колориту пісні, її ліричного, музикального "тону": "В перекладі найважче передати тон, пісенну інтонацію чужої мови - про це красномовно свідчать сотні втрачених пісень і ліричні уламки, прибиті до берегів нашої та інших мов". Гердер вважав "...головним завданням при складанні цього збірника - правильно вловити і зберегти тон і мелодію кожної пісні". Цей принцип щодо перекладів мав значний вплив на розвиток німецької лірики, яка "ґрунтувалась на народній пісні і баладній традиції". Це помітно у поезії Гете " Лісовий цар" (1782), у перекладах німецьких учнів - романтиків: Августа Шлегеля, Рюккерта та ін., які перекладали англійських, італійських, іспанських, східних поетів і довели до досконалості передачу ритмічної і стилістичної своєрідності самобутніх зразків. У передмові до "Народних пісень" Гердер із вдячністю згадує своїх попередників, які з пошаною ставились до народних пісень: Монтея, Ф.Сіднея (сучасник Шекспіра), критика Аддісона, Лютера, Лессінга та ін.
Стверджуючи, що "поезія і, особливо, пісня, була спочатку цілком народною, тобто легкою, простою,... створювалась на основі народних мас і самої природи, багатої і відчутної для всіх", Гердер звернув увагу на хорові пісні, для яких "потрібне вухо слухача і хор голосів і душ". У піснях Гомера, в легендах, у хорах грецьких трагедій, в одах Піндара він прослідкував відображення народної пісенної творчості. Гердер також зазначав, що у латинських поетів Катулла і Лукреція є "немало від старих пісень, хоча це важко помітити". Огляд німецької поезії охоплює стародавні пам'ятки, народні й історичні пісні, а поряд, як паралелі, наводяться англійські, іспанські, італійські матеріали, причому Данте названо "величезним італійським поетом". Інші матеріали, що використані у збірнику, Гердер назвав "скромними польовими квітами".
Слід відмітити, що народні пісні Гердер розглядає у тісному зв'язку з побутовим матеріалом етнографічного характеру, наводить пісні весільні, похоронні, робочі, цитує загадки і приказки, окремо розглядає особливості музичного виконання пісень. Збірник містить пісні німецьких авторів: вірші Лютера, старовинних поетів ХVII ст. (таких, як Опіц, Симон Дах, Рист і ін.), які високо цінував Гердер, а також твори його сучасників - Матіяса Клаудіуса і Гете. Показуючи загальнолюдський характер основних тем поезій всіх народів і їхню національно-історичну своєрідність, Гердер зробив перший крок до порівняльного вивчення сюжетів і стилю народних пісень і поезії. Однак, на нашу думку, поняття "народної пісні" у Гердера має дещо розпливчатий зміст: з одного боку, пісні первісних народів у нього перегукуються з піснями сучасних "дикунів", з іншого - саме сюди він включає фольклор сучасних європейських народів, творчість "патріархальних" народних мас, які зберегли простоту і безпосередність почуттів, на противагу "книжній" поезії пануючих класів цивілізованого європейського суспільства. В обох випадках чітко простежуються демократичні симпатії і антипатії молодого Гердера: "грубі пісні" трудового народу, повні справжнього поетичного почуття поезії, він протиставляє витонченим "класичним" смакам вищих класів європейського суспільства, "людей благородних, освічених, перенасичених в усьому", "варварські" звуки національних билин диких народів - "класичним зразкам" літератури, створеної верхівкою європейської цивілізації.
Праці Гердера дуже вплинули на молодого Гете, який у Страсбурзі записує народні пісні й пересилає їх своєму вчителю для збірника. "Я привіз із Ельзаса 12 пісень ,- пише він Гердеру в 1771 р., - які я спіймав... від найстаріших бабусь. Яка удача! Сестра моя перепише для Вас мелодії, які є у нас (це старі мелодії, якими Бог їх створив)"[3]. Записи були використані Гердером лише частково, бо це була перша спроба відтворити усний поетичний фольклор. Багато ліричних поезій Гете є наслідуванням народної пісні (наприклад, "Степова троянда",1771). Від Гете починається оновлення
Loading...

 
 

Цікаве