WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Готфрід Йоганн Гердер – визначний німецький мислитель (літературна діяльність) - Реферат

Готфрід Йоганн Гердер – визначний німецький мислитель (літературна діяльність) - Реферат

англійського письменника Вуда, автора "Дослідження про оригінального генія і твори Гомера" (1768), який відвідав розвалини Трої, коли писав про Гомера, Гердер мріє про мандрівку до гірської Шотландії, де народилися пісні Оссіяна: "...Там я почую живі пісні живого народу, випробую їх безпосередню дію, побачу місця, які живуть у віршах, зумію вивчити залишки цього стародавнього світу, які збереглися у звичаях народу!"[2]. Пізніше він згадує свою морську подорож, коли "перед лицем зовсім іншої, живої і творчої природи, між безоднею моря і небес", оточений " із дня на день тією безкрайньою стихією", він, як Вуд, читав Оссіяна і скальдів, пропливаючи мимо берегів Скандинавії і Англії.
Відзначаючи розквіт народної поезії, Гердер протиставляє йому занепад книжної поезії цивілізованого світу, поезії, відірваної від народу, від життя, а тому й позбавленої всякої творчої сили. Вінпише: "Ми майже не бачимо і не чуємо, ми тільки думаємо і розмірковуємо". "Ми стали... працювати за правилами, які геній лише зрідка визнавав би природними, складати вірші про предмети, про які не можна нічого ні подумати, ні відчути, ні уявити, вигадувати пристрасті, які нам незнайомі, наслідувати душевним властивостям, яких у нас нема", тому "все стало фальшивим, мізерним, штучним" ( 8, ХХХІ ). Гердер пропонує всім - англійцям, французам, німцям- почати збирати народні пісні. Про німців він пише: " В багатьох провінціях нашої країни я чув народні пісні, селянські пісні, які ритмічністю і жвавістю, наївністю... не поступаються багатьом названим мною пісням. Але хто збирає їх..., хто прислухається до хорових пісень неграмотного сільського люду?". Гердер звертається до друзів із закликом збирати, вивчати і не соромитись цих пісень, наводячи як приклад англійських і шотландських збирачів. Дальший розвиток цієї думки бачимо у статті " Про подібність середньовічної англійської і німецької поезії", надрукованій у "Німецькому музеї" (1777). Гердер закликає до вивчення середньовічної західноєвропейської літератури, а також збирання фольклору: народних билин, казок, "міфології як відображення народних вірувань". Дуже близькими до нього в цьому відношенні були українські письменники - збирачі народних пісень - професор М.Максимович, М.Гоголь, М.Цертелєв та ін. Про це слід би написати окрему розвідку.
Гердер був переконаний, що великі національні літератури мають національні традиції, які сягають корінням у глибоке народне минуле. Так, в Англії - Чосер, Спенсер, Шекспір - черпали із джерел "народної віри", із "старих пісень", які були зібрані Персі та ін. Гердер із розчаруванням говорить, що лише сучасна німецька література відірвалась від минулого і має цілком копійований характер: "У нас все виростає з apriori, наша поезія і класична освіта падають нам з неба." "Той, хто подумав би поцікавитися простим народом, його казками, повір'ями, піснями, мовою, усвідомив би, який він вандал!" "Якщо у нас не буде народу, то не буде ні публіки, ні нації, ні мови, ні поезії, яку ми могли б назвати своєю, яка живе і творить у нас самих." Сучасна література існує лише " для кабінетних вчених, ... рецензентів", але вона не має підтримки "на німецькій землі". Гердер бачив шлях розвитку національної літератури через національне минуле, спрямовував до джерел національної творчості і виступав проти панування класичних канонів і правил поезії, які виходили із старогрецьких зразків. У той же час він зауважує, що у греків "збереглось набагато більше природного, ніж можна помітити примруженим оком схоласта або класициста: Гомер у піснях розповідав стародавні народні повір'я; у Аріона і Орфея трагедія і комедія розвивалися з народних хорів і танців; Сапфо - поет, оспівувач такої любові, яка властива сучасній литовській дівчині з народу…".
Таким чином, за національним характером народної поезії Гердер бачив загальнолюдські властивості як ступені розвитку поетичної думки різних народів, навіть первісних, яких не торкнулась європейська цивілізація. У передмові до друкованих "Народних пісень" (1779) він пише: "Великий співець греків Гомер є одночасно великим народним поетом. Створене ним величне ціле - не епопея" (не поема класичного стилю), "а епос, казка, билина, жива історія народу. Він не усівся на бархатні подушки, щоб написати героїчну поему на зразок Арістотеля..., він співав те, що чув, зображав те, що бачив і безпосередньо сприймав; його рапсодії залишались не в книжкових крамницях і не на клаптиках паперу, а у вухах і серцях живих співаків і слухачів, від яких були зібрані, і, на кінець, дійшли до нас..." Цей погляд на Гомера, як на народного співця патріархального суспільства, вплинув на молодого Гете: його Вертер при читанні " Одіссеї" захоплений "пречудовими, гордими женихами Пенелопи, які власноруч убивали биків і свиней, різали і смажили їх", або згадує ті патріархальні часи, коли доньки царів приходили черпати воду із криниць. Про це наголошував Карамзін, який відвідав Гердера у Веймарі в 1789 р. і говорив з ним про слідування грецькій поезії. Про Гердера і його школу він занотував у своєму записнику так: "Гомер у них - Гомер: та ж природність, шляхетна простота в мові, яка була душею давніх часів, коли царівни ходили по воду, а царі знали рахунок своїм баранам" ("Письмо русского путешественника". Веймар, 20 июля 1789 года). Погляди Гердера на Гомера вплинули на теорію німецького філолога-класика Ф.А.Вольфа (1759-1824), який вважав "Іліаду" збіркою народних пісень безіменних співців. Ними надихався і близький Гердеру німецький поет Й.Г.Фосс (1751-1826) у своїх відомих перекладах " Одіссеї" (1781) та "Іліади" (1793).
Гердер ставить собі за мету створити "правдиву історію народу", не принижену "на догоду релігії і класичному смаку". На прикладах з життя різних народів він показував, що їхня історія - в їхніх піснях. Ці пісні - "архів народів, джерело їх науки і релігії, їх теогонії і космогонії, діянь їх батьків, подій їхньої історії, відбиток їх сердець, картина їх домашнього життя в радості і горі, на супружому ложі і на смертному одрі". "Войовничий народ оспівував подвиги, ніжний - оспівував любов. Мудрий народ, з великою уявою складав загадки, алегорії, притчі, жваві розповіді. Народ з бурхливими пристрастями може виражати тільки пристрасті, так само, як народ, що знаходиться у небезпеці, - створює собі грізних богів". Гердер звертається до свого народу: "Велика Імперія, Імперія десяти народів, Німеччина! У тебе нема свого Шекспіра, але невже в тебе нема і пісень предків, якими ми могли б гордитися?"… "Покажіть нашій нації, яка вона"[2].
Після виходу статті про Оссіяна Гердер береться за створення збірника народних пісень. Його перша редакція під назвою "Старовинні народні пісні" була здана до друку в 1773 р. До складу
Loading...

 
 

Цікаве