WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Готфрід Йоганн Гердер – визначний німецький мислитель (літературна діяльність) - Реферат

Готфрід Йоганн Гердер – визначний німецький мислитель (літературна діяльність) - Реферат

було показати силу, енергію: опис шаблі чи щита повинні змусити нас відчути їх міць і здригнутися. До Гердера естетика розглядала образотворче мистецтво тільки через зір і слух, а він вбачав у дотику особливийорган відчуття тілесності, вважав, що красу мистецтва людина відчуває через три головних органи чуття: зір, слух і дотик. " Хто хоче дійсно відчути корпус, мусить не тільки бачити і чути, але й доторкатися",- стверджував він[1, 36]. Гердер розрізняв два види мистецтв: одні, подібно живопису, створюють предмети, а інші , як поезія, діють за допомогою "енергії". Поезію він відносив до "енергетичних" (динамічних) мистецтв. "Дії, почуття, пристрасті! І я люблю їх у віршах, і все сильніше ненавиджу мертвий, нерухомий опис", - заявляє Гердер Лессінгу щодо "описової поезії". Ця потреба почуттєвої насиченості, динаміки, "сили", або "енергії", в поезії стає основним для літератури періоду "Бурі і натиску", свідчить про те, що Гердер переборов естетику раціоналізму.
У критичних статтях він виступає як учень і продовжувач Лессінга. Його "Фрагменти про нову німецьку літературу"(1767-1768) задумані як продовження і критичний коментар до "Літературних листів" Лессінга, а "Критичні ліси" (1769) починаються розглядом "Лаокоона" з критичними поправками до естетичних теорій Лессінга. Пізніше Гердера засуджували за тон його критики.
Виступаючи проти німецького естетичного раціоналізму, він стверджував, що художній смак - поняття історичне, яке не дається в готовому і незмінному вигляді, а розвивається з розвитком людської душі- від початкового, інстинктивного життя до - свідомого і розумного. Різні смаки залежать від різної людської психіки, зумовлені певними соціальними і географічними умовами. "Посилатися на однаковий для всіх людей "природний розум",- вважає Гердер, - неможливо, бо він різний у різних націях і професіях". Виховання і середовище лише посилюють ці відмінності: "Дві людини, навіть при однакових природних даних, стають зовсім різними людьми, якщо один з них привчив свій зір до китайської краси, а другий - до грецької; якщо один налаштував свій слух на африканську мавпячу музику, а інший - на італійське багатозвуччя". Тому в мистецтві існують різні смаки, які повністю залежать "від часу, від звичаїв, від народів". "Музика сувора, войовнича, натхненна ентузіазмом і нерозважністю, що кличе у бій, на смерть, зроджує дифірамби, а пісні Тіртея схожі на м'яку сердечність лідійських флейт, які тільки охкають і воркують, зігріваючи душу мріями кохання і вина..." [2]. "Художній смак, - говорить Гердер, - Протей, який міняє свій вигляд у різних частинах світу разом з повітрям, яке він вдихає" [2]. Гердер не відкидає загальнолюдський ідеал прекрасного, але вважає, що той не повинен бути вузькомісцевим і національним ідеалом, "навіяним впертістю... свого приходу". На його думку, універсальний ідеал краси має охоплювати "всі часи, всі народи, всі мистецтва і всі різноманітні смаки". Він заявляє: "Обшир смаку такий безкінечний, як історія людства". Таким чином, було введено поняття естетичного універсалізму як універсалізму людської історії, що стало передумовою для порівняльно-історичного розгляду мистецтва і літератури.
Естетичні погляди Гердера походять з поглядів англійських емпіриків-сенсуалістів, передусім - від батька англійського емпіризму Бекона. Гердер виводив мистецтво з відчуттів: живопис - із зору, музику - із слуху, пластику - із дотику, відчуття. Ця оригінальна концепція лягла в основу трактату "Пластика" ( 1778), який зберігся у деяких чорнових редакціях. Автор вважав, що зір дає лише сприйняття ліній і фарб на площині, тоді як уявлення про "тілесний простір", об'єм предметів дається відчуттям, дотиком. Тому, коли йдеться про красу й форми тіла, його сприйняття пов'язане не із зоровим відчуттям, а з дотиком. Зорове сприйняття є холодним і поверховим, а слух і дотик глибше і безпосередньо зіштовхуються з речами. У "Пластиці" Гердер пише: " Горе коханцю, який ... здалеку вдивляється у свою кохану, ніби у плоску поверхню картини, і задоволений цим! Горе тому скульптору Аполлона або Геркулеса, який ніколи не пригортав в обіймах стану, подібного Аполлону, ніколи не відчував на дотик, хоча б уві сні, груди і спину Геркулеса". Скульптуру греків Гердер характеризує як "класичне творіння їхньої чуттєвої руки.., тонкого чуттєвого людського смаку". Це сенсуалістичне ставлення до відчуття дотиком, як до естетичного виразу найбільш безпосереднього, чуттєвого, інтуїтивного сприйняття дійсності, перейняли від Гердера молодий Гете і "буремні генії". У 1771р. Гердер писав з цього приводу: " Зір - самий холодний з усіх органів чуття, він дає тільки знання. Тому я стверджую, що ніжне серце не може любити тільки те, що подобається зору... Зір - лише підготовча ступінь для інших почуттів". А Гете завжди порівнював себе з поетом, який фізично відчуває творчу силу " в кінчиках пальців".
Для Гердера поняття краси, яке служило основою для раціоналістичної естетики,- не початок, а кінцевий результат: воно виникає в результаті довготривалого і складного історичного процесу, на тлі якого розвивається мистецтво, що відображає історію людства. Ці питання залишились неопрацьованими у незакінченому рукописі четвертого "Ліска". Особливо гарно викладені думки щодо походження музики, зв'язку її з поезією і танцем: автор вважав, що музика походить зі стародавньої "мови співаючої людини", яка жестами і мімікою виражала свої афекти, з яких танець, у свою чергу, розвивався як "видима музика", як мистецтво жестів. Ці питання знайшли висвітлення у праці "Фрагменти про нову німецьку літературу" (1767-1768), що близька за темою до "Листів про нову літературу" Лессінга і присвячена проблемі створення німецької національної літератури.
У першому збірнику Гердер розглядає питання мови, суті і походження поезії. Він переконаний, що мова - це форма будь-якої людської думки, яка визначає її зміст і одночасно саме нею визначена. "Мова - це широка галузь думок, які стали видимі, - каже вчений, - і тому теорія пізнання має опиратися на вивчення мови". Цю думку Гердер висловив у праці "Метакритика", де виступив проти "Критики чистого розуму" Е.Канта. Він стверджував, що національні мови визначаються особливостями відповідних національних культур, тому що "література виростає у мові, як мова в літературі", і розвиток мови відбувається відповідно до розвитку суспільства, людського життя. При цьому розрізняються два основні ступені мовного розвитку: мова стародавня і мова цивілізованих народів. Перший - чуттєво-конкретний, образний, ритмічний і співучий, супроводжуваний жестами, але ще бідний за абстрактними поняттями, - це вираз безпосередніх почуттів, афектів радості, здивування, пристрасті, що оволодівали душами
Loading...

 
 

Цікаве