WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Готфрід Йоганн Гердер – визначний німецький мислитель (літературна діяльність) - Реферат

Готфрід Йоганн Гердер – визначний німецький мислитель (літературна діяльність) - Реферат


Реферат на тему:
Готфрід Йоганн Гердер - визначний німецький мислитель (літературна діяльність)
Гердер був не тільки вчителем, проповідником, священиком, філософом, а й письменником. Він вивчав праці: Руссо, Баумгартена, літературного критика Лессінга, Лінкенмана ("Історія стародавнього мистецтва"), Монтеск'є ("Дух закону"), Буфона ("Історія природи"), Гуме, Шахтесбурі, "Нові есеї" Ляйбніца, які мали на нього великий вплив.
Робота в Ризькому тижневику Гердера не задовольняла. Серед багатьох його проектів була реалізована лише праця "Фрагменти про нове німецьке віршування", в якій ішлося, передусім, про інший погляд на мову. Його поезії були пов'язані з одами німецького письменника Клопштока, які відкрили йому очі на завдання літературної критики. Гердер перейняв у нього багато чого для своєї письменницької діяльності, для написання поезій, трагедій. Про труднощі написання трагедій Гердер писав у 1766р. до Гаманна: " Я іду з потугами до трагедій... Мої студії, як гілки, які через погану погоду були вирвані: мої вірші належать часу нового стилю, який раптом із хаосу піднісся і краси ще не осягнув. Але знайте Ви також, що я ще не у віці зрілості, а в цвіту. Я хочу заселити світ канібалами Шекспіра або ляльками, я не хочу даром людиною бути" [1, 29].
Восени 1766 р. і навесні 1767 р. з'явилися "Фрагменти" Гердера. Критика Гарткноха розчарувала його. Він хотів критики, але такої, яка мала місце в книзі Лессінга "Листи, що зустрічаються в найновішій літературі".
На Гердера мали вплив: Фрідріх Ніколаі, Meссе Мендельсон, Томас Аббт, і він це використав, за що отримав схвалення від Ніколаі, Meндельсона, Kaнта, Лаватера, Глейма. Та він потребував більшого, ніж єдине схвалення "Berliner Programms".
Гердер звернувся до раціоналістичної поетики, яка мала свій канон в "Основах гарного смаку". Він розумів, що "хто пише про літературу нашої країни, не повинен поза увагою залишати те, що геній мови є також геній літератури даної нації" [1,30]. Це переконання чітко вимальовується у його "Фрагментах", де він вперше наголосив про значення мови для розуміння творчої основи національної поезії. Гердер писав проти тих, хто використовував різні мовні вислови як розмінну монету, бо вважав, що "...нічого немає випадкового в мові, все в ній має смисл, все є в її області, її зв'язку з людськими почуттями стародавнього життя народу.
Не на вищому ступені розвитку мови ми повинні шукати велику поезію, а на ранішньому ступені поетичної мови. Тобто, ми повинні повернутися до народної поезії".
Гердер вивчає літературу різних періодів розвитку народу, він характеризує велику літературу, починаючи з ранніх часових просторів її становлення, і не лише цікавиться ритмікою поетичної мови Гомера, але й доходить до її глибин, бачить її в історичній обумовленості свого часу й оточення, проте він не ставить за мету підносити мову Гомера на вищий щабель розвитку.
Він виступив проти глибоко шанованого ним німецького письменника Вінкельмана, який бачив Грецію як "винахідника" мистецтва і "творця" абсолютно зразкового твору для всіх часів. У "Фрагментах" Гердер вперше підніс на висоту народну пісню, критикуючи грецькі тенденції, дух тогочасної освіти і пропонуючи реалістичні науки. Він порушує широку тему філософії мови, спрямовуючи погляд на Шекспіра і стародавню німецьку поезію.
"Фрагменти" були опубліковані анонімно, але недовго лишалися такими. Гаманн побачив у Гердері оригінального письменника і хотів спілкуватися з ним у Берлінському товаристві як з однодумцем. У 1768 р. Гердер створив домашній журнал - "Німецька бібліотека шановних науковців", який назвав своїм іменем, що викликало обурення у молодих літераторів. Він лютував, тому що продовження його "Фрагментів" не було радістю для інших. Видання Гердера " Про писання Томаса Аббта"було присвячене померлому співпрацівникові, в якому автор писав, що "мистецтво мусить опанувати" і " душу іншого відтворити". Але все, що він писав, було підтримкою для себе самого[1, 32].
Восени 1766р. Гердер ознайомився з твором Лессінга "Лаокоон". Він читав його за звичкою ("з пером у руці") і виклав на папері свої сумніви щодо естетичних поглядів відомого письменника. Так виникли перші з трьох " Критичних лісів" (четвертий з'явився вже після смерті Гердера). У першому і другому - Гердер зводив рахунки із Кльотцом, засуджував представників його школи, які були прихильниками антиісторичної, формально естетизованої інтерпретації пам'ятників античного мистецтва і поезії.
Гердер високо оцінював Лессінга, бачив у ньому зразок для себе, але в цьому його творі він відчував якесь непорозуміння, бо Лессінг іще не звільнився від раціоналізму. Вінкельманн, як критик, спробував викинути з праці мистецьку сторону і побудувати її на свій розсуд. Розчарований Гердер вирішив заховати деякі помилкові думки Лессінга під псевдонімом, щоб не образити того й перевірити написане. Додержуючись загальної тенденції естетики раціоналізму в розмежуванні завдань мистецтва і поетичних жанрів, Лессінг поставив питання про "межі живопису і поезії". Для його розв'язання він порівнює скульптурне зображення Лаокоона з розповіддю про нього в "Енеїді" Вергілія. Античне мистецтво і поезія для Лессінга - канонічні приклади, на яких ґрунтуються естетичне судження й оцінка. За Лессінгом, живопис "діє в просторі", зображуючи предмети, що в ньому існують, а поезія, що діє за допомогою "членороздільних звуків", розвивається у часі. Античні поети (на прикладі творів Гомера) поєднують дію предметів, зображуваних у просторі, з послідовністю в часі. Лессінг, як і Гердер, виступає проти статичних описів у ранній літературі Німеччини XVIIIст., віддаючи перевагу поезії дії, активній поезії. На відміну від Лессінга, Гердер у своєму першому "Ліску", уточнюючи основну думку Лессінга, зазначає, що відношення живопису до його матеріалу ( до форм і фарб) інше, ніж у поезії, де звук, як чуттєвий матеріал, не є засобом самостійної дії, а виступає носієм значення. Дія поезії не обмежена довгочасністю або послідовністю звучання слів: вона заснована на силі, яка "діє безпосередньо на нашу душу". Поезія через зміст слів впливає на чуття і уявлення, особливо на останні, і завдяки "фантазії" в нашій уяві створюється цілісна картина. Ці важливі сторони поезії - "дія на душу", "енергія" - були упущені Лессінгом. А Гердер вважав, що поезія не завжди відтворює поступовий рух. Він протиставляє Лессінгу свою порівняльно-історичну точку зору, звертаючи увагу на те, що існують античні поети (Піндар, Анакреон) з іншим ідеалом художньої краси, ніж Гомер, і творчість епічних поетів (Оссіяна, Мильтона, Клопштока) теж відхиляється від цього ідеалу. Та й у Гомера, наголошує Гердер, метою поступового опису
Loading...

 
 

Цікаве