WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Глобальні важелі сучасного соціально-економічного поступу - Реферат

Глобальні важелі сучасного соціально-економічного поступу - Реферат

мисленні лише орієнтовно приблизними моделями об'єктів (процесів). Так би мовити, "першогріх" ми створюємо уже в пізнавальних, хоч і умовно-ідеальних абстракціях, не безневинно поділяючи при цьому єдиний, живий, саморухомий світ на дещо матеріальне (саморухома природа) і дещо ідеальне (несаморухома інформація). Це, з одного боку, надає суб'єкту можливості активнотворчого розвитку, а з іншого - закономірно ускладнює проблематику діяльності. Саме тут треба бути насторожі і не забувати, "що є що", особливо в сфері суспільної діяльності, яка пов'язана з багатоступеневою опосередкованістю і відповідальністю.
Проблеми організації процесів ефективної діяльності ускладнюються ще й тим, що феномени розподілу та необхідної інтеграції трудових зусиль в людському суспільстві породжують, так би мовити, другий ешелон абстракції або опосередкування в трудових системах. Наприклад, так звані диференціація наук і спеціалізація праці є наслідками обмеженості фізичних та інтелектуальних можливостей індивідуального суб'єкта порівняно з бездонністю властивостей об'єктів безкінечного світу. Отже, це не тільки необхідні для життя інструментарії прогресування, але й неабиякі ускладнювачі систем діяльності. І це завжди треба мати на увазі, і саме тому з'являються особливі вимоги до стадії систематизації інформаційних знань.
Так звані інформаційні потреби виникають здебільшого в процесах, в першу чергу, інтелектуальної праці, починаючи з пошуку доцільних і практично прийнятних технологічних рішень, в тому числі і на побутовому рівні. З цієї точки зору саме мислення треба вважати своєрідною системою праці, причому праці випереджаючої на мікрорівні трудового процесу.
Якщо трудові зусилля розділені на макрорівні, то, спираючись на умови реальності, інформаційно-інтелектуальний мікрорівень пристосовується до цієї розділеності і систематизується в порядку адекватності, тобто це вже супроводжуючий психоінформаційний мікропроцес. Але така систематизація притаманна швидше доіндустріальному суспільству, і тому її можна назвати спонтанною або навіть стихійною.
Однак в історичному плані подальше поглиблення диференціації інформаційно-цільових підсистем йшло вже на певній методичній основі, з певним усвідомленням взаємозв'язку усіх наук і досвіду, отже, з певним розумінням об'єктивної необхідності їхньої інтеграції з огляду на єдність об'єктивно існуючого саморухомого (матеріального) світу.
Таким чином, необхідність інтеграції інформаційно-цільових підсистем в новітньо-історичних умовах переростає в принцип як об'єктивно необхідну передумову ефективної соціально-економічної діяльності. А останнім часом проблема інтеграції процесів розвитку набула вельми актуального за своїм значенням глобального характеру. Проте методологічно, тобто із знанням фундаментального механізму, вона не усвідомлена навіть науковою думкою. Тобто, ця проблема поки що розглядається м'яко кажучи формально, а сама інтеграція здійснюється, в кращому випадку, тільки на інтелектуальному, тобто на суто абстрактному рівні.
В контексті проведених нами загальносистемних досліджень гостроактуальна на сьогоднішній день інтеграція, передусім, є об'єднанням усіх інформаційно-цільових підсистем в генетично і методологічно (ієрархічно) єдину систему як основу та глобальну платформу економічної діяльності у відповідності до взаємопов'язаних законів природи, мислення та розвитку суспільства. Тут можна сказати навіть, що найактуальнішою проблемою інтеграції в сучасних умовах розвитку є проблема адекватної, тобто глобальної систематизації усіх здобутих історичною людською працею інформаційних знань.
Принагідне зауважимо, що соціально-гуманітарний вектор розвитку об'єктивно існуючого матеріального світу формально здійснюється на інертному по відношенню до ідеального змісту інформації матеріальному носії, але істинна міра цього змісту можлива тільки в голові психічно розвиненої, свідомокомпетентної людини як ефект загальносистемної єдності матеріального і духовного світів. Саме тому проблеми систематизації інформаційного ресурсу в методологічному плані пов'язані з безпосереднім його впливом на процеси формування образу мислення людини та суспільної свідомості, або так званого менталітету людей.
Організація процесу ефективного використання інформаційного ресурсу стала, і на цьому треба наголосити, найбільш драматичною проблемою навіть за всієї розвиненості сучасної інформатики. Справа в тому, що тут є два - "мертвий" і "живий" - носії інформації, які в цілеспрямованій, максимально ефективній діяльності повинні співпадати. Єдність цих феноменів в системі людини соціальної, у системі її волевиявлення з переходом у діяльність - це найбільша таємниця в світі. Сьогодні ми можемо лише констатувати актуальність розробки цієї проблематики, і то якщо всерйоз обирати курс на необхідність прискореного розвитку позитивних справ в Україні та на перспективу неминучого становлення інформаційного суспільства в загальнолюдському, тобто глобально-світовому вимірі.
Історично здобута сума інформаційних знань забезпечила людству сучасну цивілізацію. Але рівень цивілізованості, і це слід підкреслити, не скрізь однаковий. А в деяких суспільствах так звані елітні групи людей володіють, так би мовити, контрольним пакетом інформаційних акцій, тим самим володіючи і соціально-політичною та економічною ситуацією. Це найбільш освічена і максимально наближена до інформаційних банків частина громадян. З системної точки зору на суспільний розвиток такі диспропорції в розподілі інформаційного ресурсу далеко не є прогресивною рисою суспільства. І це підтверджується реальним життям, наприклад, в слаборозвинених азійських чи африканських країнах.
Із викладеного матеріалу можна зрозуміти, що навіть володіючи містким інформаційним банком, суспільство ще не має гарантій щодо соціально-економічного прогресу. Це, до речі, залежить не тільки від якості (рівнів достовірності та об'єктивності) інформаційних знань, а й значною мірою від їх систематизованості на несаморухомих та рушійних (кадри) носіях та готовності і зручності їх у користуванні. Готовність людей - суб'єктів діяльності до використання інформаційного ресурсу не означає тільки розвиненість їхньої свідомості або професійно-кадрову компетентність. Адже відомо, що велике значення має політичний та соціально-психологічний, в тому числі духовно-моральний клімат у суспільстві. ВУкраїні, наприклад, несприятливі соціально-психологічні умови були аж занадто тривалими, і навіть глибока скарбниця "народної інформації" майже ніяк не використовувалася. Зрозуміло, що світ в цей час розвивався і, ми це знаємо, дуже інтенсивно накопичував інформаційні ресурси як в саморухомих (людських), так і в несаморухомих системах (механічних носіях). Ментальність ділових людей, скажімо, у високорозвинених західних країнах, іноді дуже різко відрізняється від нашої. Не треба доводити і певну, м'яко кажучи, відсталість України в сфері практичної інформатики. Так, наприклад, сумновідомий період електронізації колишнього союзного господарства за своєю суттю і фактично являв собою спотворену модель ділової гри з астрономічною перевитратою коштів. Причому закуплені в той час електронно-обчислювальні технології не тільки не були найбільш прогресивними, але й мали кощунське призначення збирати та
Loading...

 
 

Цікаве