WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Віхи і перспективи спілки краєзнавців - Реферат

Віхи і перспективи спілки краєзнавців - Реферат


Реферат на тему:
Віхи і перспективи спілки краєзнавців
Із завершенням буремного XX століття людство вступило у нове, незвідане III тисячоліття. Історія минулого не була милосердною до українського народу, який зазнав потрясіння трьох революцій, кровопролиття у двох світових війнах, гіркоти поразки національно-визвольних змагань. Білий і червоний терор, голодомори, злочинні політичні репресії проти еліти української нації та подальші переслідування за Інакодумство, Чорнобильська трагедія скалічили життя мільйонам наших співвітчизників.
Та попри всі ці жорстокі випробування український народ, мужньо витримавши все, на хвилі національно-патріотичного піднесення останнього десятиріччя XX століття раз і назавжди визначив свою подальшу долю.
Дванадцять років тому наш народ на Всеукраїнському референдумі в єдиному пориві утвердив своє віковічне прагнення, непохитну волю - відновив власну, суверенну Українську Державу, в боротьбі за незалежність якої, за природне прагнення стати господарем у своєму власному домі склали голови сотні тисяч синів і дочок нашого народу. Це був акт історичної справедливості, вистражданий багатьма поколіннями українців.
Ця вікопомна подія назавжди буде викарбувана золотими літерами на скрижалях нашої історії. І чим далі відділяють нас роки від незабутнього серпня 1991 року - Дня проголошення Незалежності України - тим величнішою і знаменнішою постає вона в наших серцях, пам'яті народній.
Ми горді з того, що саме за нас, при нашій участі Україна стала вільною і незалежною державою. Нам, як зіницю ока, слід її берегти, зробити все для того, щоб став наш народ щасливим і багатим.
Звичайно, було б несправедливо і проти правди говорити, що вся історія XX століття була позначена суцільними катаклізмами, і виставляти її лише в чорних фарбах. За радянський період, попри всі негаразди і труднощі, роботящими руками нашого народу був створений потужний промисловий і сільськогосподарський потенціал, значно зріс матеріальний і культурно-освітній рівень наших людей. Україна возз'єднала більшість своїх земель, стала республікою високих наукових технологій, була серед фундаторів Організації Об'єднаних Націй.
Мільйони українців здійснили безсмертний подвиг у роки Великої Вітчизняної війни, захищаючи свою землю і все людство від коричневої чуми - фашизму. Спільно з іншими народами вони вибороли величну Перемогу, 60-річчя якої ми невдовзі будемо відзначати.
Сьогодні ми багато говоримо про переосмислення нашої історії, про її нове бачення, нові підходи. Головне тут не піти хибним шляхом механічної зміни плюсів на мінуси і навпаки. Мистецтво пізнання минулого у тому й полягає, щоб розуміти ту психологічну ауру, в якій та чи інша подія відбувалася. Малопродуктивне мазати дьогтем усе, що відбувалося в радянські часи, - адже мільйони людей жили у певному, беззаперечно вкрай заполітизованому й заідеологізованому суспільстві і діяли відповідно до своїх переконань. У тому, що зроблене ними і що перейшло нам у спадок, далеко не все заслуговує осуду. Покоління, які вступають у життя, повинні знати минуле у всій його складності та неоднозначності. Жодна із славних і трагічних сторінок нашої історії не повинна стертися з народної пам'яті. Очернення минулого, як і замовчування фактів, які на нинішньому відтинку часу уявляються "невигідними" з погляду політичної кон'юнктури, - злочин перед прийдешніми поколіннями. Від нас з вами залежить, яким уявлятимуть XX століття люди, котрі житимуть через 100 або 200 років. І наш обов'язок - показати їм не один суцільний негатив. Головне - чесно і правдиво відтворити події та факти, а оцінки наші нащадки зроблять самі з висоти свого історичного досвіду. Історію потрібно бачити такою, якою вона була, а не переписувати її, як то кажуть "з нуля", що, на превеликий жаль, роблять нині деякі політики і навіть окремі вчені. Історію треба знати в усій повноті і складності, бо це наша історія, творцями якої були наші пращури і ми з вами.
Із здобуттям Україною незалежності значно посилився інтерес усіх верств суспільства до першовитоків і джерел своєї історії. До вивчення рідного краю, біографії його міст і сіл потягнулися сотні, тисячі ентузіастів, котрі хочуть всебічно знати, хто ми є в Україні сущі, чиї ми діти і якою була наша минувшина - далека і близька. Бо, як відомо, любов до рідної землі, до "малої" батьківщини - одне з найсвятіших почуттів, які кожен з нас проносить крізь усе своє життя. Витоки патріотизму починаються там, де людина вперше усвідомила себе особистістю, де взяла в руки буквар або Шевченків "Кобзар", де відчула красу і безмежжя рідної природи. І з молоду, і на схилі років ми найчастіше згадуємо батьківську хату, материнську пісню, битий шлях, яким ходили до школи, незайманий ліс за сільською околицею. І з особливою вдячністю згадуємо всіх тих людей, які ділилися з нами власною мудрістю, допомагали нам знайти дорогу у велике життя.
Краєзнавство тому й користується такою популярністю і любов'ю в народі, що відгукується на найтонші порухи людської долі. Далеко не кожна галузь науки здатна так органічно поєднати минуле, сучасне та майбутнє, відкрити нове у начебто давно відомому, промовляти безпосередньо до сердець. Синтетична галузь знання, що спирається і на природознавчий, і на мовознавчий, мистецтвознавчий, літературознавчий фундаменти, а синтезується в українознавстві, завдяки чому має власні секрети впливу на людську свідомість, а її об'єднуючий потенціал майже безмежний. І сивочолі професори, і школярі із захопленням займаються дослідженнями витоків історії рідного краю. Байдужих у краєзнавстві нема і не може бути тому, що предмет вивчення тут осяяний святим почуттям любові до малої Вітчизни.
Краєзнавство - це і наука, і мистецтво донесення до широкого загалу особливостей історичного процесу. Неможливо переоцінити його виховну роль і моральну віддачу краєзнавства, адже це реальний інструмент концентрації суспільної енергії навколо пріоритетних завдань збереження історико-культурної спадщини та довкілля.
За роки розбудови і становлення молодої Української Держави вже чимало зроблено для відродження історичної пам'яті, духовності та культури, національно-патріотичного виховання нашого народу, передовсім молоді. Великого значення у суспільному житті незалежної України набув краєзнавчий рух як явище громадсько-політичного, культурного і наукового життя, дієвий засіб глибокого пізнання і всебічного дослідження й вивчення скарбів рідного краю.
За роки державної незалежності України, особливо за останні п'ять років, відбувся справжній ренесанс краєзнавчого руху та регіональних досліджень, свідками і учасниками яких ми є сьогодні. В Україні активізувалася робота науково-громадських, просвітніх організацій і товариств, що очолили краєзнавчий рух. Авангардну роль у ньому займає Всеукраїнська спілка краєзнавців, відроджена на новій основі. Показником цього стало те, що в Україні за 12 років незалежності проведено близько 400 міжнародних,всеукраїнських, регіональних, обласних науково-краєзнавчих конференцій, симпозіумів, круглих столів, котрі, як правило, закінчувалися виданням книг, брошур, наукових збірників, що сьогодні складають величезну енциклопедію, літопис "малої історії", де на основі нових архівних документів розкривається як органічна частина всенародної - регіональна історія з позицій історичної правди і об'єктивності, заповнюються чимало "білих лакун", відкриваються невідомі досі
Loading...

 
 

Цікаве