WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Відновлення православної митрополії та реформи Петра Могили - Реферат

Відновлення православної митрополії та реформи Петра Могили - Реферат

аналогічні концесії з боку католиків, особливо з питання Євхаристії, Чистилища та проблеми Сходження Святого Духа (філіокве). П.Могила був навіть згоден визнати першість Римського Папи, не відмовляючись, однак, від влади Патріарха Константинопольського.
Займаючи позицію, яка б могла примирити дві церкви щодо деяких догматичних суперечностей, П.Могила залишався непримиренним у тому, що стосувалось обряду Православної церкви, риту алу, який мав столітні традиції і який відображав мислення, психологію (менталітет) народу. Також він вважав шкідливими і протиприродними тенденції, які намагалися підпорядкувати один ритуал іншому. Православна концепція уточнювала: "Ми відкрито визнаємо, в силу принципів і основ Церкви Бога, що, хоча ми відрізняємосьвід римлян обрядами, ми з'єднуємося в одній і тій же Вірі для того, щоб підкорятися цій божественній та святій владі: "Будьте з'єднані, як Отець і Я сам". Віддаючись такому ж великому завданню щирого та старанного серця, з чистим наміром і з вдячністю треба прийняти ревнощі, ненависть, небезпеку заради Христа і навіть, якщо це буде потрібно, віддати своє життя".
Православний проект також уточнював, якими повинні були б бути відносини між Папським Пре столом та православними: "Жити разом під єдиною владою і єдиним пастирем, намісником Христа, як Символ Віри це наказує; визнавати єдиною католицьку та папську Церкву і в ній єдиного намісника Петра, Римського Папу; залишатися вірним обрядам нашої святої грецької релігії, які були збережені з самого початку доти, доки наш милостивий Бог своєю могутньою верховною владою не відпустить на свободу грецький народ і нашого пастиря, Патріарха, який нас приведе до цієї згоди, яка нас врятує, а доти ми з пристрастю молимось, особливо на Святій Літургії."
Що стосується внутрішньої структури Право славної Церкви в Україні, то Петро Могила бажав її незалежності як від Риму, так і від Константинополя: єпископи були б призначені Київським Митрополитом і підзвітні йому. Це досить чітке формулювання ідеї автокефалії Української церкви сприяло ідеї українського патріархату, яка була багаторазово піднята в цей час, але з якою боролися Рим та Константинополь.
Революційні ідеї П.Могили, занадто сміливі для тієї епохи, могли викликати тільки протистояння українського суспільства, з одного боку, і суспільств Рима та Константинополя з іншого. Не маючи можливості здійснити цей план повністю, Могила намагався пом'якшити позицію Право славної церкви по відношенню до католиків. Все ленський твір Петра Могили залишається, незважаючи ні на що, прецедентом та цінним прикладом.
Підсумовуючи, необхідно зазначити, що виняткова особистість Петра Могили займає місце першого плану в українській релігійній та культурній історії першої половини XVII століття. Йому вдалося реорганізувати Українську Православну Церкву, надаючи їй чіткої та жорсткої догматичної структури, він сформулював правила монастирського життя, сприяв збагаченню теологічної та навіть художньої літератури своїми численними публікаціями.
П.Могила розробив нову систему освіти, заснував першу вищу школу у Східній Європі, сяйво якої відчувалось у всіх православних країнах. Школа (пізніше Академія) Петра Могили може вважатися предтечею Київського університету. У межах цієї інтелектуальної фортеці він об'єднав учених, які працювали в різних галузях культурного та наукового життя не тільки в Україні, а й у всій Східній Європі та на Балканах.
Петро Могила був також відомим діячем у питаннях міжконфесійних відносин, намагаючись доходити до синтезу християнських церков Сходу та Заходу, зберігаючи їхню сутність. У цьому розумінні він був передвісником сучасного екуменізму.
Західні тенденції Петра Могили не означали, що він був готовий сліпо сприймати все, що при ходило із Заходу. Відзначаючи позитивні аспекти, але також будучи свідомим щодо негативних аспектів Західної та Східної Церков, він хотів знай ти порозуміння між двома концепціями: зберігши в релігійному та культурному плані основні поняття Заходу, він хотів до цього додати деякі цінності Східного світу. Жорстоко протиставлений будь-якому односторонньому диктату згідно з висловом: "Прийдіть та підкоріться", він був прибічником діалогу, обговорення, пропонуючи в той же самий час своє власне рішення. Він намагався розмовляти нарівні з найбільш високими церковними інстанціями, незалежно від того, був це Рим чи Константинополь. Відносно маловпливового на той час московського фактора (політичний устрій та Церква), на який митрополит Петро Могила не дуже зважав, він був зовсім новим, який П.Могила розцінював як "варварство". Поміж тим російська церква в той час і пізніше завжди виступала критично щодо особи та реформ Петра Могили. В 1677 Московський Патріарх Юхим за боронив використання творів П.Могили: "Треб ника", "Молитовника" та інших київських публікацій.
Хоча Петро Могила прожив тільки піввіку, половина з якого була присвячена Церкві, він здійснив велику кількість ініціатив та реформ, які склали цілу епоху історії України. Деякі історики XIX сторіччя (Юрій Венелин, Пилип Терновський) додали до його імені слово "Великий" з а прикладом царя Петра Великого. Пізніше навіть історики-популісти, противники аристократії та сильних особистостей, кваліфікували його творчість як "тріумф Петра Могили та його часу". За свій величезний внесок у релігійну галузь Петро Могила був канонізований 12 грудня 1996 р. з нагоди чотирьохсотліття від дня народження Українською Православною Церквою. Інші церкви брали участь у цьому визнанні.
Наприкінці ми представимо бібліографію та найважливіші твори щодо життя та рукописів Петра Могили.
Серед джерел назвемо: Р.Могила. Хрест Христа спасителя і кожної людини. Куіv, 1632; Liturgiarion, если является 'sluzerbnik. Куіv, 1639; Litos, аbо kamieioz рrосу рrаvdу сеrwie swiзtey prawos / awney ruskiey na skrusznie falecznociemliey Perspekfiwy. Kyiv, 1644; Zйbrante krotkiey nauki o artikulach wiary pravosfawnokatholickiey chrzescianskiev, Kyiv, 1645; Sobranie korotkoj nauki o artikulax very pravoslavnokafoliceskoj xristianskoj… Pervyi jazykom polskim, имеет в качестве teper dialektom ruskim z druku vydanoe, Kyiv, 1645; Evxologion, aibo molitvoslov, ili trebnik, Kyiv, 1646; Православна Исповедь. 147, Национальна Паризька библиотека, Parisinus 1265.
Його праця була проаналізована повніше, починаючи із XIX ст., в рамках досліджень стосовно Церкви або навіть загальної історії Східної Європи. Серед авторів, які присвятили себе цим дослідженням, - професори Київської Духовної Академії (до 1819 р. Києво-Могилянська Академія). Роботи V.Askocenskij, F.Temovskij, Golubev, N.Petrov, F.Titov послугували основою для подальших досліджень.
Крім кількох монографій, що становили собою
Loading...

 
 

Цікаве