WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Відновлення православної митрополії та реформи Петра Могили - Реферат

Відновлення православної митрополії та реформи Петра Могили - Реферат

обряди і таїнства, з приводу яких існували суперечності та які вимагали уточнення або були відсутні у сучасних ритуалах, були розглянуті та в основному схвалені Церковним Собором у Києві 1640 р. Найважливіше завдання "Требника" полягало у перевірці, об'єднанні та збагаченні обрядів Української Православної Церкви, їх наближенні до практики і літургійних обрядів інших християнських конфесій, насамперед католицької церкви, з метою підкреслення союзу християнських церков, ідеї, дорогої митрополитуКиївському.
П.Могила також був автором серії проповідей: "Хрест Спасителя і кожної людини" і "Розповідей про чудеса", пов'язаних із мощами святих ченців Печерської Лаври. Ці легендарні оповіді повинні були свідчити про святість Православної Церкви. У своєму листі до брата Мойсея, молдавського князя, Могила дає поради з управління державою під керівництвом релігійних принципів.
Ставши главою Української Православної Церкви, Петро Могила фінансував на свій власний кошт відновлення церков та монастирів Київської Русі - Софійського собору, Десятинної церкви, церков Печерської Лаври, церкви святого Спаси теля в Берестові та інших.
Ми спробуємо ширше розглянути справу об'єднання церков, концепції зближення різних християнських віросповідань, вселенських тенденцій.
Ця концепція та діяльність Петра Могили спричинені багатьма факторами. Приїхавши в Україну із сусідньої держави, де конфесійний перелом з приводу Брестської унії був менш гострим, він міг трактувати цей аспект релігійного життя значно спокійніше, ніж люди, що були безпосередньо втягнуті в цей конфлікт. З іншого боку, він отри мав західну освіту і добре знав концепції та теологічні принципи Західної і Східної Європи. Але, головним чином як справжній пастир християнського народу, він працював, щоб цей союз віруючих був довгочасним напрямом, а не простою декларацією, і цьому він віддав своє життя.
Своєю діяльністю П.Могила надихав християнські церкви до зближення. Він намагався до сягнути синтезу між християнством Сходу та За ходу був ініціатором угоди між Православною та Католицькою Церквами. Відданість православній справі не завадила оцінити позитивні аспекти інших конфесій. Вірний православній вірі своїх предків, Могила разом з тим зберігав толерантне ставлення до інших християнських віросповідань, не вагаючись, як підкреслюють його біографи, сприймав деякі традиції римської церкви та в неї запозичував те, що не суперечило його православному духу.
З початку своєї церковної кар'єри П.Могила брав активну участь у спробах зближення право славних та уніатів, навіть безпосередньо із латинськими католиками.
У 1628 р. разом із митрополитом Іовом Борецьким П.Могила брав участь у синоді, який відбувся у Печерський Лаврі та мав визначити умови згоди з Уніатською церквою. Спроба зазнала невдачі, оскільки доповідач Мелетій Смотрицький замість обговорення цих умов занурив ся у жорстку критику Православної Церкви.
У наступному, 1629 р., ініціатива порозуміння між православними та уніатами виходила від митрополитів Йосифа Вельямина Рутського та Іова Борецького, яка передбачувала один право славний синод у Києві, другий, уніатський, у Володимирі-Вопинському, та третій, що об'єднував представників обох конфесій, у Львові. Православний синод не дав ніякого результату через протидію шляхетських та козацьких делегатів. Другий синод, уніатський, на якому митрополит Рутський запропонував створення українського патріархату з архімандритом П.Могилою на чолі, також зазнав невдачі, оскільки пропозиція патріархату була анульована рішенням Конгрегації по Розповсюдженню Віри. Папський нунцій Санта Кросе заборонив організацію спільного синоду із православними.
Третя спроба взаєморозуміння між двома українськими віросповіданнями у 1636 р. під керівництвом волинського воєводи Адама Сангуцького та короля Владислава Четвертого згодом здійснилася.
У цей час Петро Могила був уже Київським Митрополитом, тому прямо відповідав за питання православ'я. Сангуцький та Владислав Четвертий запропонували, щоб дві сторони домовилися та обрали єдиного патріарха. І знову Петра Могилу було запропоновано на цю посаду. І знову Ватикан противився прийняттю руського Патріархату, вимагаючи, щоб православні підкорили ся Католицькій Церкві та забороняючи створення спільного синоду. Ця ситуація тривала до 1643 р., коли уніатський холмський єпископ Мефодій Терлецький запропонував папі Урбану Восьмому послати листи до Митрополита Петра Могили та Київського воєводи Адама Киселя для того, щоб спонукати їх до приєднання в лоно Католицької церкви. У відповідь православні послали свої власні пропозиції до Рима у формі анонімного листа, з приводу якого більшість дослідників висловлюють думку, що його автором був митрополит П.Могила. Два документи, датовані 1645 р., збережені у бібліотеках Рима
"Compendio del negozio dell'unione dei Rutheni universale" та "Sententia cuiusdam nobilis poloni graecae religionis" (Проект благородного поляка греко-католицького сповідання); цей останній документ знаходиться в архівах Конгрегації для Пропагування Віри та вперше був опублікований Е.Шмурло у 1928 р. у Празі. Зміст двох документів майже однаковий. Перший документ короткий і стисло викладений Франциском Інголі; другий більш поширений з розповідними пасажами .
Суть пропозицій від православних, автором яких розглядають Митрополита Петра Могилу, була такою: спочатку автор пояснює свою концепцію термінології, підкреслюючи, що "Союз і Єдність - це зовсім різні поняття. Єдність виключає двоякість. Союз намагається об'єднати дві реальності, не порушуючи їх, як це неодноразово мало місце у союзі, який був прийнятий у Флоренції між латинською мовою та грецькою.
Проект наголошував на витоках обох церков: Східна базувалася на розділенні Патріархатів, зі своєю синодською єпархіальною структурою, у той час як Західна церква була єдиною, Римський Папа на чолі з єпископом, намісником Христа як вищим пастором. Необхідно було зберегти вито ки. Розглядаючи те, що існували численні спільні пункти між Православною і Католицькою Церква ми у сфері догм і те, що розбіжності мали лише формальний характер, Київський Митрополит намагався точно визначити ті сфери, де згода або компроміс були можливими.
На думку Петра Могили, союз повинен був виражатися у співробітництві Церков, які б визнали догми і фундаментальні принципи, також як і владу керівників східних та західних Церков, зберігаючи їхню внутрішню самостійність, їхню авто кефалію. Він наполягав на союзі, який не був би злиттям, але спільним життям, співжиттям незалежних одна від одної церков.
Він шукав компромісів у догматичній сфері, пом'якшуючи позицію Православної церкви у пун ктах, які її відрізняли від католицької, сподіваючись на
Loading...

 
 

Цікаве