WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → В.В.Докучаєв – носій наукової думки світового значення про ґрунтоутворення - Реферат

В.В.Докучаєв – носій наукової думки світового значення про ґрунтоутворення - Реферат

при їхньому утворенні грали взагалі незначну роль... Зрозуміло, що деякі із згаданих ознак не тільки можуть, але й повинні зустрічатися порізно в інших ґрунтах, але їхня сукупність винятково належить чорнозему" [39, 57].
Розгляд першого періоду докучаєвських досліджень чорнозему показує, що саме цей період дав фундаментальні рішення проблеми в цілому. При цьому нові факти про чорнозем негайно використовувалися для обґрунтування найважливішої ідеї про самобутність і генетичну самостійність ґрунту як природного тіла. Таким чином, нове рішення чорноземної проблеми було синхронним з виокремленням ґрунтознавства в окрему галузь природознавства.
Робота Докучаєва представлялася Вільному економічному товариству як підсумковий звіт, що був захищений її автором у Петербурзькому університеті як докторська дисертація; опонентами виступали Д.Менделєєв і А.Іноземцев. Академія наук присудила авторові "Російського чорнозему" вищу нагороду - "Макарівську премію", а Вільне економічне товариство вручило йому вдячну адресу. Найголовніші результати, викладені в "Російському чорноземі", можна сформулювати так: тверде обґрунтування поняття про рослинно-наземні ґрунти; вирішення чорноземної проблеми, запропонованої у формі розробленого вчення; створення цілком нового методу грунтово-географічних досліджень; опис окремих частин чорноземного краю.
Висновки докучаєвського вчення про походження чорноземних ґрунтів зводяться до наступного:
1) головним вихідним матеріалом для утворення маси чорноземних та інших рослинно-наземних ґрунтів є органи наземної рослинності й елементи материнської породи;
2) в утворенні маси саме чорноземних ґрунтів бере участь рослинність трав'яних степів, особливо її коренева система;
3) у процесах утворення всіх рослинно-наземних ґрунтів, у тому числі й чорноземних, істотну роль відіграє виникнення з рослинних та інших органічних залишків перегною, або гумусу, тобто продуктів неповного розкладу органічних залишків, які фарбують ґрунт у темний колір;
4) специфічними процесами при утворенні чорноземів є: накопичення великої кількості перегною, що має нейтральну реакцію, його розподіл серед мінеральної маси, з якою він в достатній мірі перемішаний, його глибоке поширення по профілю ґрунтів;
5) у зв'язку з цим, чорнозем при "нормальному його заляганні має профіль, що чітко розчленовується на генетичні горизонти";
6) ці особливості (п.2 - 4) є наслідком кліматичних умов, властивостей ґрунтоутворюючої рослинності, діяльності тварин, що населяють ґрунт, та, певною мірою, рельєфу і характеру материнської породи;
7) відома сукупність цих умов визначає зону поширення чорнозему, її межі і характер його географічних контактів з іншими ґрунтами;
8) тільки таке наукове розуміння чорноземних ґрунтів може бути гарною основою для їх "нормальної експлуатації" і взагалі для вирішення будь-яких прикладних, особливо агрономічних питань [38, 161].
За словами А.Ферхміна, нижньогородський і полтавський періоди життя й діяльності В.Докучаєва мають особливо важливе значення; їх варто визнати навіть найважливішими серед всіх інших періодів, "саме у цю епоху остаточно склалися найголовніші погляди його на ґрунт і ґрунтознавство; сформувався його характер як ученого й громадського діяча; виробився вчитель і керівник молоді; покладено початок школи ґрунтознавців, що носить його ім'я; знайдений і розроблений метод природничого вивчення ґрунтів з метою застосування результатів такого дослідження в оцінці земель; вироблена перша природничо-історична класифікація ґрунтів, що обіймає всі найголовніші ґрунти Європейської Росії; широко поставлена й уперше виконана задача всебічного систематичного вивчення й опису порівняно великої місцевості (цілої губернії) в природничому відношенні; заснований перший природничо-історичний земський губернський музей з науковими й, разом з тим, прикладними завданнями в інтересах місцевого населення..." [39, 343].
Розробка вчення про зони природи є однією з найбільш великих наукових праць В.Докучаєва. Це логічний висновок з його концепції про сутність ґрунтоутворення, про ґрунт як особливе природно-історичне тіло, "яке, обволікаючи земну поверхню суцільною завісою, є продуктом сукупної діяльності складних ґрунтоутворювачів...". "Через те, що..., - твердить В.Докучаєв, - усі найважливіші ґрунтоутворювачі розташовуються на земній поверхні у вигляді поясів або зон, витягнутих більш-менш паралельно широтам, то неминуче, що й ґрунти - наші чорноземи, підзоли та ін. - повинні розташовуватися по земній поверхні зонально, у найсуворішій залежності від клімату, рослинності та ін. [50]. У цих словах і полягає вся сутність зональної концепції В.Докучаєва.
Дві обставини допомогли вченому обґрунтувати ідею зональності ґрунтів: погляд на ґрунт як на самостійне природне тіло та встановлена ним залежність ґрунту від "факторів ґрунтоутворення", тобто інших елементів природи. Ці думки привели його до висновку, що "ґрунти й підґрунтя є дзеркало, яскраве й цілком правдиве відбиття, так би мовити, безпосередній результат сукупної, досить тісної вікової взаємодії між водою, повітрям, землею..., з одного боку, та рослинними і тваринними організмами й віком країни - з іншого, цими довічними й понині діючими ґрунтоутворювачами... А через те, що всі названі стихії: вода, земля, вогонь (тепло й світло), повітря, так само, як рослинний і тваринний світи, завдяки астрономічному положенню, формі й обертанню нашої планети навколо її осі, несуть на собі… риси закону світової зональності, то не тільки цілком зрозуміло, але й неминуче, що й у географічному поширенні цих віковічних ґрунтоутворювачів, як по широті, так і по довготі, повинні спостерігатися постійні й, по суті, всім і кожному відомі, строго закономірні зміни, особливо різко виражені з півночі на південь, у природі країн полярних, помірних, екваторіальних та ін. А коли так, коли всі найважливіші ґрунтоутворювачі розташовуються на земній поверхні у вигляді поясів або зон, витягнутих більш-менш паралельно широтам, то неминуче, що й ґрунти - наші чорноземи, підзоли та ін. - повинні розташовуватися по земній поверхні зонально, у найсуворішій залежності від клімату, рослинності та ін. Дійсність виправдовує це, можна сказати, більшою мірою, ніж це можна було очікувати..." [40, 399 - 400].
Ґрунтознавство введене Докучаєвим уколо наук як самобутній вітчизняний напрям вчення про землю. Ґрунти, за цим вченням, є "дзеркалом" природи, а наука, присвячена властивостям ґрунтів і законам їхнього утворення або генезису, їхнього розповсюдження, становить центр багатьох розділів природознавства. Вона охоплює і живу, і мертву природу. Докучаєв впроваджував цю науку в життя, як у теорії, так і у практиці, активно прагнув досягти визнання сформульованих ним понять про ґрунт і ґрунтознавство, про ґрунтознавство як науку, яка виходить із самого поняття про ґрунт.
"Ґрунт, - як визначав Докучаєв, - це постійно змінювані функції від: клімату (вода, температура, кисень, вуглекислота повітря та ін.); материнських гірських порід; рослинних і тваринних організмів - особливо нижчих; рельєфу й висоти місцевості; ґрунтового, а частково й геологічного віку країни" [44, 5]. Це твердження становить основу генетичного ґрунтознавства, воно говорить про взаємозалежність ґрунтів та інших явищ і речовин у природі [9, 337].
Перша схема "ізогумусових смуг" чорнозему, за Докучаєвим, могла показати тільки дуже грубе наближення до дійсності. В той час вона викликала різку критику П.Костичева. Але пізніше, коли ми докладно вивчили чорноземи, що становлять на нашій території три чверті посівних площ, то переконалися, що вона вірна, а деякі винятки не
Loading...

 
 

Цікаве