WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Будні і свята музею Степана Бандери в Дублянах - Реферат

Будні і свята музею Степана Бандери в Дублянах - Реферат


Реферат на тему:
Будні і свята музею Степана Бандери в Дублянах
Музей Степана Бандери в Дублянах - явище небуденне і не рядове. І не лише для аграрного університету, при якому він діє, а й для всієї України. Маючи у своєму підґрунті той історичний факт, що Степан Бандера навчався у нас на агронома, ректор університету, академій УААН, професор Володимир Снітинський доклав усіх зусиль, аби музей став реальністю.
У 1999 році було створено творчу групу, яку очолив тодішній проректор з навчально-виховної роботи Петро Чайковський. До неї увійшли завідувач кафедри українознавства, професор Василь Плисюк, ст. викладач цієї кафедри Микола Чоповський, вчений, учасник визвольних змагань Григорій Дем'ян, художник Микола Шпак, викладачі і студенти університету. За короткий термін музей набрав чіткого образу установи пропагандистсько-виховного характеру з укомплектованими необхідними матеріалами у вигляді книг, періодичних видань, фотоілюстрацій, макетів, оригінальних предметних експонатів. Художникові Миколі Шпаку, при розробці дизайну музею, вдалося створити високоестетичний просторово-візуальний образ музею, починаючи від центрального акценту у формі латинської літери Вікторія - Перемога - символу і повстанської боротьби, і самого музею - до кольорового вирішення рам стендів і столиків-вітрин, їх форми і розміру, функціональної доцільності.
Матеріали збиралися з різних джерел. Директорові Державного архіву Львівської області В'ячеславові Куцинді вдалося відшукати кілька листів особової справи і фото Степана Бендери - студента. Портрет Степана, писаний художником П.Зайченком у 1945 році (можливо, з натури) "викопав" на Яворівщині сам фундатор музею академік В.Снітинський. Інші портрети Степана Бендери створили співробітники університету: заслужений художник України Станіслав Серветник та випускник архітектурного відділення ЛДАУ Степан Пісьо. Є й два скульптурні зображення Степана - студента: погруддя і скульптура в повен зріст роботи Львівського скульптура Ярослава Лози (до речі, останню взято за основу при створенні пам'ятника, що будується у Дублянах біля академічного корпусу, в якому С.Бандера навчався). Ще одне цінне іконографічне зображення Степана Бандери-студента поступило в музей від доктора Володимира Леника з Українського Вільного Університету в Мюнхені /Німеччина/: він подарував марку підпільної пошти України. Звідти ж поступив і останній прижиттєвий фотопортрет Степана. Інші ілюстративні матеріали із зображенням Степана Бендери - у копіях.
Надзвичайно цінний фотознімок родини Білецьких-Бандерів подарував музеєві випускник нашого університету Ігор Друль з Луцька: на ньому брат Степанової матері м.Мирослави о.Микола Білецький з дружиною Єфросинією, батько Степана о.Андрій Бандера, його брат Осип та сестра Клементина Бандери, інша родина. Не менш цінну світлину вдалося виготовити фотографу ЛДАУ Степанові Гуку під час наших відвідин у Стрию сестер Степана Бандери - сл.п.Володимири Бандера-Давидюк і Оксани Бандери. В цьому ряду й фотоматеріали фотокора "ЗВУ" Володимира Саквука, С.Гука і мої власні, на яких зафіксовано внуків С.Бендери - Степана, Олену, Тетяну Бандерів /Канада/, Ореста Куцана /Німеччина/, двоюрідного брата Володимира Бандеру /США/, племінників Зеновія і Миколу Давидюків, племінницю Мирославу Давидюк /Україна/, інших представників славетного роду, який з'їхався до Стрия на урочистості 10-річчя незалежності України та відкриття садиби Бандерівського роду, де він мешкав з 1797 року. Внука - Степана Бандеру вдалося зазняти й під час виступу на відкритті пам'ятника його славетному дідові в Дрогобичі. А ще - світлини з рідного Степанового села Старого Угринова - з залишками рідного дому, пам'ятником, могилами матері Мирослави, сестри Марти, нової будівлі музею провідника ОУН, з музею у с.Воля Задеревацька. Цей список можна продовжувати і продовжувати.
Музей скрупульозно збирає й літературу, присвячену Провідникові і визвольній боротьбі. У першу чергу, це твори самого С.Бендери: "Перспективи української революції" (три видання), праця "3 невичерпного джерела", збірник "Большевизм і визвольна боротьба", автобіографія "Мої життєписні дані", двотомний біографічний нарис Петра Дужого "Степан Бандера - символ нації", нариси життя "Степан Бандера - символ революційної безкомпромісовости " Петра Мірчука, "Спогади про Степана Бандеру" Степана Мудрика-Мечника, "За яку Україну боровся Степан Бандера" Петра Дужого, "Хто і як убив Степана Бандеру", "Московські вбивці Степана Бендери" та інші. Цінується в музеї й документальна розвідка сл. п.Галини Гордасевич "Степан Бандера: людина і міф", яка вже витримала три видання у Києві і Львові і друге видання здійснено при підтримці академіка В.Снітинського та з його передмовою і післямовою автора цих рядків.
Не менш важливою є й література, присвячена визвольним змаганням українського народу, боротьбі ОУН і УПА за незалежну Україну. Ряд цієї тематики зайняв би не одну сторінку, та все ж дещо варто назвати. Це, в першу чергу, "Літопис УПА", 30 томів якого видано в Торонто /Канада/ й Україні. Це й "Закордонні частини ОУН" С.Мудрика-Мечника, це й "УПА" Миколи Лебедя, і "ОУН і УПА" А.Бедрія, і "УПА. 1942 - 1952. Коротка історія" Петра Мірчука, і "Українська партизанка" С.Хмеля, і "Армія без держави" Т.Бульби-Боровця... Поряд з цими дослідженнями, музей володіє такими збірниками, як "УГВР", "Спогади вояка УПА" В.Максимовича, працями П.Дужого про Р.Шухевича, П.Мірчука та Ю.Бойка про Є.Коновальця, двотомниками Ярослава Отецька "Українська визвольна концепція", Дмитра Донцова "Націоналізм", збірником "Національний рух", дослідженням Василя Іванишина "Українська ідея і перспектива національного руху" та іншими виданнями.
Чималу добірку фондів музею становлять часописи "Визвольний шлях", "Воля і Батьківщина", зокрема число 1/1999 р. цього журналу, повністю присвячене 90-річчю Степана Бандери, "Самостійна Україна", "Військо України", Зона", "Вісник" Всеукраїнського об'єднання ветеранів" тощо.
Назвати всі книжкові подарунки музеєві тут можливості немає, бо їх дуже багато. Важливе місце займають зокрема такі видання, подаровані авторами: " Невольнича муза" Ігоря Калинця і "Стежки-дороги" Івана Гнатюка - лауреатів Національної премії ім. Т.Шевченка; "Село" академіка Олександра Семковича, "За тебе, свята Україно" Нестора Мизака, " Забути не маємо права" Богдана Савки, "Тернистими шляхами" Кузьми Хобзея, "Криваві події на Західній Україні /1920 - 1953/ "Миколи Чоповського," Усе життя розлукою було" Олеся Ангелюка, "Берестечко, свята дорога" Євгенії Лешук, "Бойовий гопак" Володимира Пилата, "Встань народе, пробудися" Павла Галапаца, Високий Замок" автора цих рядків.
Серед подарунків є й книги від симпатиків музею, установ, бібліотек, редакцій, музеїв, діячів повстанського руху, випускників університету. Так, Анатолій Матвієнко, народний депутат України, голова партії "Собор", який закінчив ЛСП у 1975 році, вніс до фондів музею збірник "ГЕН" /Галерея Еліти Народу/, Іван Гущак, випускникуніверситету, подарував свої книги, серед яких "Плеяда заборонена, забута" і "На вістрі тривоги", роман "Сопигора" подарував інший випускник - Богдан Бастюк, Голова
Loading...

 
 

Цікаве