WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Академік Олексій Онищенко – учений, організатор науки, культуролог, бібліотекознавець - Реферат

Академік Олексій Онищенко – учений, організатор науки, культуролог, бібліотекознавець - Реферат

превеликий жаль, не всі засідання та обговорення залишилися зафіксованими на папері. До речі, про факт фіксації. Перші виступи чи доповіді Олексія Семеновича на різного роду наукових чи бібліотечних заходах ми просто слухали, відверто приголомшені новизною ідей, логікою побудови пропозицій, глобальністю бачення і ... тим, що доповідь професора вміщувалася на крихітному клаптику паперу (меншого розміру сторінок у відривному записнику наша промисловість не випускає). Тобто він нотував для себе навіть не тези, а якісь окремі слова. Потім ми зрозуміли, що його ідеї відверто крадуть надто оперативні пані та пани й стали записувати виступи свого керівника (навіть тоді, коли він був проти).
Колись в однієї маєтної людини спитали: "Чи не боїться той, що його гроші будутьвитрачені марно?" На це меценат відповів: Я знаю, кому я їх даю".
У Олексія Семеновича одне багатство: його високий інтелект, глибокі наукові знання, розум стратега й організатора науки. Принципи дуже строгі - професор абсолютно не сприймає пишності відносно своєї особи. У цій непишності відбивається одвічна українська ментальність: нехай скажуть люди. А люди і колеги скажуть те, що дуже мало хто здатний, маючи таке, як у нього легке перо, менше писати, а віддати всі сили на глобальну справу - організацію бібліотеки майбутнього, на "переобладнання" свідомості не тільки самого бібліотекаря, а й суспільства щодо бібліотеки і книжки.
Як керівник установи, О.С.Онищенко постійно тримає в полі зору кадрові проблеми, питання динаміки їх оновлюваності, піднесення професійного рівня. Як виховувати здібну, талановиту молодь, як зацікавлювати її високоінтелектуальною працею, творчістю, широким спектром наукових досліджень, які можна здійснювати в бібліотеці, коли постійне недофінансування зводить нанівець усі плани... Юнаки та юнки не йдуть учитися на бібліотекарів, книгознавців, бібліографів, оскільки сучасне суспільство потребуючи цих фахівців, не забезпечує їм мінімальних нормальних умов існування. Так, спеціалісти з голографії вважають (і Олексій Семенович на цьому теж наголосив), що наступний етап нових носіїв інформаційного процесу пов'язаний з голографією. Отже, бібліотека потребуватиме і таких фахівців.
Ще в 1998 р. генеральний директор порушує питання про переорієнтацію бібліотекаря як фахівця, про формування не просто бібліотечного, а науково-інформаційного працівника.
Так, у 1994 р. на Міжнародній науковій конференції "Автоматизовані системи інформаційно-бібліотечного обслуговування" О.С.Онищенко, характеризуючи стан інформатизації бібліотек України, вказав на необхідність налагодження дієвих механізмів координації робіт з автоматизації бібліотечно-бібліографічних процесів між бібліотеками різних систем і відомств, організацію централізованої підготовки на машинних носіях бібліографічної інформації, про нові твори друку, посилення уваги до питань стандартизації в бібліотечно-інформаційній сфері, підвищення рівня теоретичної бази для створення в бібліотеках автоматизованих інформаційних систем нового покоління і, врешті, надання роботам з інформатизації бібліотек державного статусу з включенням їх до Національної програми інформатизації.
У виступі на відкритті Міжнародної наукової конференції "1000-річчя літописання і книжкової справи в Україні" генеральний директор наголосив на необхідності розпочати підготовку бібліографічного репертуару найвидатніших першоджерел писемної та книжкової спадщини як складової національної бібліографії України, включення українських бібліографічних ресурсів у національні світові комп'ютерні мережі; підготовці корпусу академічних видань з літописної спадщини та найвизначніших пам'яток української духовної культури, який може видаватися і в традиційному, і в електронному вигляді. Йшлося про літописи Грабянки, Самовидця і Стрийковського; підтримку розвитку загальнодержавної серії публікацій "Президентська бібліотека: духовні першоджерела України" (охопити найвищі зразки української духовності, створеної протягом тисячолітньої історії нашого народу) [4, с.8].
У доповіді на Міжнародній науковій конференції, присвяченій 80-річчю НБУВ (1998 р.), О.С.Онищенко визначив оригінальну модель національної бібліотеки XXI століття як інформаційно-бібліотечного комплексного центру. Він підкреслив, що найперше завдання бібліотеки в "упорядкуванні, систематизації, класифікації, організації знання, зафіксованого на всіх видах матеріальних носіїв". Бібліотека, на думку вченого, виробляє "вторинне" знання - бібліографії, анотації, дайджести, путівники, покажчики та ін., але це "вторинне" знання має першорядне значення для виконання ролі бібліотеки як інформаційного центру суспільства, для всієї діяльності з обслуговування користувачів книгозбірні, для розвитку промисловості, науки, освіти, культури, управління. І це друге завдання - індустрія знання - ще теж не розгорнуте такою мірою, як цього вимагає інформатизація суспільства.
В основі інформатизації, - наголосив учений, лежить знання, інформатизація. І якщо ставити питання про розвиток останньої, то треба насамперед продумати, розробити методологію накопичення фонду знання, фонду інформації. І далі: "Найважливіша інформація, найважливіша ланка інформатизації - це бази даних, бази знань синтетичні, аналітичні та прогностичні, а бібліотеки мають стати справжніми центрами баз знань. На підґрунті цих осередків можна розгорнути перспективну галузь інформатизації, культуро й наукотворення. Майбутнє - за багатими автоматизованими масивами інформації. Проблему ж накопичення і введення в загальний обіг наукових баз знань найкраще можна вирішити на основі бібліотек". "Полівидова структура інформації - це майбутнє бібліотек", які являтимуть собою комплекс рукописних, друкованих, електронних видань. Не можна створити, зазначає професор, інформаційну мережу без інформаційної бази, баз знань, накопичених у бібліотеках.
Як учений, О.С.Онищенко проти розпорошення інформації по поодиноких невеликих організаціях, бо від цього потерпає все суспільство. На першому плані - проблема освоєння електронних потоків інформації, тому він переконаний, слід залучати науковців, щоб ті передавали електронну інформацію в бібліотеки.
Обов'язковий примірник електронних видань має автоматично, як і примірник друку, надходити у провідні бібліотеки та Книжкову палату України - це має бути ініціатива книгозбірень. Крім того, електронні видання повинні вважатися повноцінною інтелектуальною продукцією, яка зараховується при захисті дисертацій. Нині створюється, наголосив учений, модель бібліотеки багатовидової внутрішньої структури і функцій. То був
Loading...

 
 

Цікаве