WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Академік Олексій Онищенко – учений, організатор науки, культуролог, бібліотекознавець - Реферат

Академік Олексій Онищенко – учений, організатор науки, культуролог, бібліотекознавець - Реферат

розвитку бібліотеки, розрахованою на далеку перспективу, своїми кардинальними пропозиціями й практичними кроками, що спричинювали критичну зміну спокійного бібліотечного життя, О.С.Онищенко спонукав багатьох працівників бібліотеки зовсім по-новому не тільки подивитись на свою професію, своє місце в суспільстві, а й на своє власне життя. Він ставив складні, інколи незвичні завдання, оскількизміни в психології, звичному плину роботи - процес вельми болючий для обох сторін: і ініціатора, і виконавця. Втім, директор сподівався, що його розуміють. Він закладав модель фундаменту бібліотеки XXI століття, інформаційно-бібліотечного центру країни ще понад десять років тому. Ті, хто зрозумів масштабність перспективи, залишилися в його доволі великій команді, яка нараховує майже тисячу чоловік. Саме цей колектив і підтримав свого директора, одностайно запропонувавши його кандидатуру на новий строк керівництва бібліотекою в 2002 році.
З ініціативи академіка О.С.Онищенка НБУВ провела такі міжнародні наукові конференції: "Наукова бібліотека в сучасному соціокупьтурному контексті" (1993); "Автоматизовані системи інформаційно-бібліотечного обслуговування" (1994); "Бібліотечно-бібліографічні класифікації та інформаційно-пошукові системи" (1995); "Стратегія комплектування фондів наукової бібліотеки" (1996); "Проблеми вдосконалення каталогів наукових бібліотек" (1997); "Інформаційна діяльність наукової бібліотеки" та "1000-річчя літописання і книжкової справи в Україні" (1998); "Бібліотечно-інформаційні ресурси: формування і розвиток" та "Львівському Апостолу - 425" (1999); "Бібліотеки - центри науково-інформаційних ресурсів XXI століття" (2000); "Бібліотечно-інформаційний сервіс" (2001); "Професійний імідж бібліотекаря інформаційного суспільства" (2002).
Переосмислювати парадигму українського бібліотекознавства як спеціальної історичної дисципліни О.С.Онищенко почав ще в 1993 р. Ця проблема мала пройти багатоаспектну теоретичну та практичну апробацію, що віддзеркалюється в розробці цілих наукових напрямів та відпрацьовується в кількох кандидатських та докторських дисертаціях співробітників НБУВ.
У 1993 - 1995 рр. було розроблено теоретичні основи розвитку наукової бібліотеки як установи нового типу (підкреслимо: у 2002 р. О.С.Онищенко різко скеровує колектив своїх сподвижників та однодумців на розробку моделі бібліотеки, що відбивала б вимоги XXI ст.).
У 1992 - 2002 рр. під керівництвом та з участю академіка О.С.Онищенка було розроблено концепцію національної бібліографії України (разом з доктором історичних наук В.Ю.Омельчуком), теоретичні та методологічні основи українського бібліографічного репертуару (спільно з доктором історичних наук В.С.Чишком), створено систему покажчиків серії "Національна бібліографія України" на базі автоматизованих процесів їх підготовки [2, с.8]; у бібліотечну практику продовжують запроваджуються комп'ютерні технології; ведеться робота з питань збереження та консервації бібліотечних фондів; визначені і теоретично обгрунтовані вектори розвитку системи комплектування НБУВ тощо. Крім того, О.С.Онищенко ініціює, пропонує і бере участь у цілому ряді спільних наукових проектів з Інститутом проблем реєстрації інформації НАН України, Головним архівним управлінням при Кабінеті Міністрів України, з Інститутом української археографії та джерелознавства імені М.С.Грушевського НАН України (розроблені питання, пов'язані з вирішенням теоретичних принципів і науково-практичних проблем побудови Національної архівної інформаційної системи України, що відображено в ряді монографій, збірниках наукових праць, статтях тощо [2, с.9].
О.С.Онищенко націлює колектив бібліотеки на створення власної національної нформаційної бази, стандартизації інформаційного забезпечення, вдосконалення бібліотечно-інформаційних класифікацій як інструмента лінгвістичного забезпечення автоматизованої бібліотечно-інформаційної системи" [2, с.12].
14 травня 1998 р. Національну бібліотеку України імені В.І.Вернадського відвідав Президент України Леонід Данилович Кучма. Глава держави передав у фонди НБУВ архіви Комітету Держбезпеки, що стосувалися видатного українського вченого, державного та громадського діяча М.С.Грушевського. Президент України доручив віце-прем'єр-міністру України Валерію Смолію, який тоді обіймав цю посаду, забезпечити перевидання Пересопницького Євангелія, що зберігається у фондах НБУВ.
У 1998 р. НАН України та НБУВ виповнилося 80 років від часу створення. У журналі "Бібліотечний вісник" у статті "Національна бібліотека України імені В.І.Вернадського в 1918 - 1998 рр.: основні етапи розвитку" О.С.Онищенко та його співавтор - доктор історичних наук Л.А.Дубровіна підкреслили: "На порозі третього тисячоліття Бібліотека вступає в новий світовий інформаційний простір та будує нові принципи своєї діяльності в умовах незалежної України, орієнтуючись на формування національного інформаційного ресурсу та організацію його всебічного використання, з колосальним за своїм науковим і культурним потенціалом універсальним фондом, сучасною документною та інформаційною базою, міцним фаховим науковим колективом" [3, с.17].
Завдячуючи цілеспрямованій стратегії розвитку діяльності бібліотеки, запропонованій О.С.Онищенком, керована ним організація, хоча, складно непросто, долаючи численні усталені погляди, послідовно перетворювалася на багатопрофільний науково-дослідний комплекс, єдину в Україні установу, яка "розробляє проблеми бібліотекознавства, бібліографознавства та книгознавства, а також національної бібліографії та біографістики, документознавства та архівознавства, наукового опису рукописів, збереження, консервації та реставрації документів, автоматизації бібліотечно-бібліографічних процесів, розробки, вивчення і впровадження сучасних технологій бібліотечно-інформаційного забезпечення науки й управлінських структур" [1, с.68].
Звичайно, оригінальні наукові ідеї О.С.Онищенка відбиваються не тільки в його наукових працях (за одинадцять років роботи в НБУВ О.С.Онищенко опублікував близько 100, здійснив наукове редагування близько 30 наукових праць, взагалі він автор понад 200 наукових праць). Вони стають провідними в кандидатських та докторських дисертаціях його учнів та аспірантів, у переважній більшості монографій, які випускає НБУВ. Скажімо, стосовно того, як професор з авторським колективом Інституту архівознавства готував до виходу в світ "Історію НАН України. Документи і матеріали" можна написати окрему аналітичну статтю про наукову лабораторію, методологію і методику роботи з такими матеріалами. Врешті-решт так створюються власні наукові школи.
Утім, на
Loading...

 
 

Цікаве