WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Ідея збалансованого (сталого) розвитку як чинник консолідації українського суспільства - Реферат

Ідея збалансованого (сталого) розвитку як чинник консолідації українського суспільства - Реферат

зазначає: "Прикро, однак доводиться констатувати: за великим рахунком, донедавна в Україні були відсутні навіть спроби шукати ідейно-теоретичні та цілепокладаючі взірці. Світоглядний інфантилізм та пустоцвіт релятивізму маскувалися порожніми розмовами про все і про ніщо водночас, а відсутність політичного ідеалу і політичної волі - пошуками шляхів реформ. Звідси - відсутність у суспільства цивілізаційних орієнтирів, так звана міжцивілізаційна свідомість" [3, 85].
Ще в червні 1997 р. 19-а Спеціальна Генеральна асамблея ООН зобов'язала всі країни сформулювати й розробити до 2002 р. національні стратегії збалансованого розвитку. У грудні 1997 р. створено Національну комісію сталого розвитку при Кабінеті Міністрів України, але й досі така стратегія розвитку України відсутня.
Зараз у нашій країні склалися всіпередумови для створення стратегії розвитку України. Відбулися президентські вибори. У листопаді-грудні 2004р. українці продемонстрували усьому світові свою політичну зрілість і здатність мирним шляхом вирішувати складні проблеми суспільного розвитку. Навесні 2006 р. сформується новий парламент. Отже, оновлена влада і нова українська політична нація матимуть змогу спільно розробити стратегію розвитку України.
Одна з головних проблем, які перешкоджають консолідації суспільства, -консолідація еліти. В історії України ця проблема яскраво виявилася в часи руїни, після Національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького. Під час української революції 1917-1920 рр. консолідація еліти стала на перешкоді розбудови незалежної української держави. 1991 р. став переломним, оскільки завдяки консолідованим зусиллям, у першу чергу політичної еліти, з'явилася можливість будувати самостійну й незалежну Україну. На жаль, сьогодні доводиться констатувати, що політична еліта в Україні - безвідповідальна, егоїстична і орієнтована тільки на особисте збагачення. Все ще існує загроза того, що від зрівнялівки та ідеологічного колективізму комуністичної епохи країна перейде не до гармонійного розвитку, а до надмірного багатства купки олігархів та бідності населення.
Соціологи розглядають сучасне суспільство як суспільство суцільного ризику. Розвиток такого суспільства пов'язаний із систематичним продукуванням загроз і небезпек внаслідок процесу модернізації суспільства в цілому. Потуга засобів як творення, так і руйнування, накопичених людством, сьогодні стала настільки значною, що на порядок денний ставиться проблема виживання самого людства. У зв'язку з цим суттєво змінюється уявлення про суспільні ідеали. Якщо головним нормативним ідеалом минулих епох були рівність і соціальна справедливість, то ідеалом суспільства ризику стає безпека. Соціальний проект такого суспільства має чітко окреслений захисний характер.
Одним з наслідків функціонування суспільства ризику є формування ризик-солідарностей [4, 192]. Солідарність виробників ризиків визначається як спільність людей, котрі силовим чином "приватизують" національні природні ресурси і виробничі структури суспільства у своїх егоїстичних інтересах. Солідарність жертв ризику - це солідарність сукупності людей, які захищають здоров'я і безпеку суспільства. Ці спільноти часто мають альтруїстичний характер, оскільки захищають здоров'я і безпеку не тільки свою і своїх близьких, але деякої групи або спільноти, навіть суспільства в цілому. Утім, більш поширеними є негативні солідарності - вимушені, протиприродні спільноти людей. Протиприродні тому, що вони засновані на вимушеній (з метою самозбереження) взаємній підтримці людей з протилежними інтересами і цінностями, як і з різними соціальними статусами. Розподіл суспільства на виробників ризиків і жертв ризиків вкрай небезпечний.
У XXI ст. легітимність державної політики визначатиметься значною мірою її екологічною складовою. Екологічна ідея може виступити чинником, консолідуючим націю [5, 2-6]. Екологічна ідея включає створення умов для існування екологічно безпечного суспільства, гармонізацію відносин "суспільство-природа", перехід до збалансованого розвитку, становлення нового типу особистості, відповідального за збереження життя в усьому розмаїтті його проявів.
Про те, що екологічна ідея є потужним консолідуючим чинником, говорить міжнародний досвід. Бажання вирішити екологічні проблеми, проблеми переходу до збалансованого розвитку збирають за одним столом представників різних націй, різних віросповідань і конфесій, різних політичних уподобань. Проблеми власного виживання і загроза екологічної катастрофи змушують людей шукати спільні рішення. До того ж, на відміну від ідеї світового панування екологічна ідея є водночас і глобальною, і національною, і місцевою. Говорячи про спільну екологічну загрозу, кожна людина думає, в першу чергу, про свою землю. І їй не потрібно думати про іншу територію, їй достатньо дбати про власну.
Коли мова йде про національну ідею, завжди є загроза її перетворення на ідею вищості нації над усіма іншими, а далі - на ідею світового панування. У результаті перенесення ідеї панування на ґрунт національних питань суперечить ідеї збереження національної ідентичності, самобутності, національних культурних традицій. Екологічна ідея як національна дозволяє уникнути цієї загрози.
На користь екологічної ідеї є й інші, більш прагматичні, аргументи. Відомо, що між розвинутими країнами і країнами, що розвиваються, утворився величезний розрив у рівні, якості і стилі життя. Неначе існує два світи. "Золотий мільярд", тобто 20% найбільш забезпечених жителів планети, споживає 86% товарів та послуг, більше половини енергоресурсів, майже половину м'яса і риби. А "голодний мільярд" (люди, дохід яких менше 1 долара на день) дійсно голодує. До того ж економічна нерівність продовжує зростати - "багаті багатшають, бідні біднішають".
За цих умов у кожної держави є два шляхи задоволення зростаючих потреб країни: або за рахунок власних природних ресурсів, або за рахунок ресурсів інших країн, як правило, тих, які не збудували правову державу і живуть у напівфеодальному суспільстві. У підсумку природа країн "третього світу" знаходиться під подвійним тиском: як з боку власного уряду, так і з боку
Loading...

 
 

Цікаве