WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → І.Я.Франко: від розробки української літературної мови до творення естетичної лексики і термінології - Реферат

І.Я.Франко: від розробки української літературної мови до творення естетичної лексики і термінології - Реферат

будівельний матеріал словесного мистецтва, що разом з іншими чинниками формує художнє мислення та його результати: художні образи, їх асоціативні зв'язки, ідейний зміст творчості тощо.
Методологічні настанови Т.Франка щодо творення та вживання наукових термінів знаходимо у праці "Із секретів поетичної творчості", де чітко визначена специфічність, моносемія, емоційно-експресивна нейтральність терміна порівняно іззагальновживаним, тим більше - літературним, художньо-поетичним словом. Науковий стиль мови самого І.Франка відзначався функціональною настановою на інтелектуально-логічне сприйняття, а звідси - повідомлюючо-оціночною специфікою, виробленою термінологією, семантичними висловами і способом викладу. Дослідник чітко висловлювався про необхідність відповідності терміна суті того поняття, яке він виражає в міру його усвідомлюваного, інтелектуального сприймання.
Ученому, зазначав І.Франко, конче потрібна чіткість і ясність формулювання, тому складність творення термінолексики він вбачав утому, що, з одного боку, "учений, викладаючи нам здобутки науки, мусить послугуватися мовою, і то не якоюсь абстрактною, а тою звичайною, витвореною історично, звичною для нас"[1]; а з другого - ученому слід застосовувати емоційно нейтральну лексику з метою запобігання спонтанному виникненню у читача (слухача) певних сторонніх образів в уяві, отже - якнайменше розсіювати увагу сприймаючого, концентрувати її на основній ідеї, на методах аргументації. Чим докладнішою і переконливішою прагне бути наука, тим менше має застосовуватися в ній поетично-образна мова, не закорінена в практику. Для досягнення цього ученому і доводиться "витворювати" наукову термінологію або навіть і "уживати для такої термінології чужих слів, відірваних від живого зв'язку тої мови, в яку їх вплетено,- на те, щоби не збуджували ніяких побічних образів в уяві" [2].
Ці положення І.Франка можна вважати настановою й обґрунтуванням власного методу лексико-семантичного творення української наукової мови, і, водночас, поясненням до вживання ним термінів іншомовного походження або запозичення їх з інших наук, які змістовно і найбільш адекватно розкривають суть досліджуваного явища. Говорячи про моносемію й емоційно-експресивну нейтральність наукової лексики, учений вказував, що ці риси досі найповніше реалізуються саме у термінах-інтернаціоналізмах іншомовного походження. Для підтвердження цієї думки і з метою практичної ілюстрації переваг інтернаціональних термінів І.Франко у своїх роботах часто подавав інтернаціоналізми у дужках поряд із пропонованими іншими авторами кальками або невдалими термінами, чим прагнув наочно показати доцільність вживання у кожному конкретному випадку інтернаціональних термінів як найбільш відповідних пояснюваному поняттю.
Таким чином, теоретичний і фактичний матеріал, використаний І.Франком у розбудові україномовного естетико-термінологічного словника, а також наукові висновки на шляху професійного дослідження ним творчого процесу й обумовили, вважаємо, той науковий підхід у вивченні творчої проблематики, ті термінолексичні відкриття і "словотвори" ученого в царині поняттєвого апарату естетики і теорії творчості, які й були зафіксовані у трактаті "Із секретів поетичної творчості".
У зв'язку з цим, основними питаннями, які ставить і розв'язує Іван Франко є, згідно з його формулюванням: питання про роль свідомості у процесі поетичної творчості ("чи поет творить свідомо чи несвідомо"); закони асоціації ідей і прикмети поетичної фантазії; зв'язок поетичної вдачі з душевними хворобами; роль "поодиноких змислів і прийнятих ними образів у поезії"; якими способами поезія, в аналоги або в суперечності до інших видів мистецтва, "передає своїм слухачам і читачам ті змислові образи, щоб викликати в їх душах саме таке враження, яке в даній хвилі хоче викликати поет" [3]. Оскільки результат творчості належить історії і культурі, а її процес - суб'єкту, митцю, то осмислення українським ученим художньої творчості саме як процесу обумовлює і покладає в основу дослідження естетико-психологічний метод аналізу, адже загальнопсихологічні основи, на думку І.Франка, мають вирішальний вплив на процес поетичної творчості [4].
Центральним, вихідним аспектом дослідження естетикою і психологією проблеми творчості є розуміння її саме як процесу. Уявлення про процес здавна виникали у наукових спробах виділення і з'ясування його певних етапів: підготовки, визрівання задуму, осяяння, завершення. У цій динаміці виокремлювалися, з одного боку, свідомі і раціональні моменти (підготовка, завершення), з іншого - неусвідомлювані, інтуїтивні (осяяння). Останні трактуються як головна ланка творчості і є реальністю, яку безпосередньо засвідчує досвід творчої особистості. Визначенню механізму протікання неусвідомлюваних процесів у психіці митця, їх ролі і значущості в процесі його креативної діяльності і приділена основна увага І.Франка у трактаті.
Досліджуючи підвалини творчого процесу, І.Франко розробив цілу систему естетичних понять і термінів, які слугували з'ясуванню його основних чинників: "змисли", "еруптивність", "ресоршія", "змислова перцепція", "верхня та нижня свідомість", "сугестія" (поетична і наукова), "поетична асоціація ідей" тощо. Без наукового усвідомлення їх суті неможливо не тільки об'єктивно оцінити внесок мислителя у розбудову української естетичної науки і зокрема її поняттєве-категоріального апарату, а й зрозуміти Франків аналіз як творчого процесу загалом, так і тих свідомих і неусвідомлюваних процесів, які протікають у психіці митця на шляху творення ним поетично-художніх образів.
Отож, крім принагідне висловлених думок про художню та наукову мову, зафіксованих у численних філологічних і літературознавчих розвідках, І.Франко у трактаті "Із секретів поетичної творчості" не тільки у синтезованому вигляді виклав найповніше систему своїх поглядів на естетичні чинники української мови у зв'язку із гносеологічною природою художньої літератури і художньої творчості, зокрема поезій Т.Шевченка, а й, розкриваючи "таємниці" творчого процесу, вперше застосував і розробив вищеназвані терміни і поняття. Використана ученим термінологія ще й досі не має повного ґрунтовного аналізу та об'єктивної оцінки франкознавців, хоча саме завдяки їй маємо сьогодні можливість поглибити і вдосконалити й сучасні знання царин естетики та психології творчості.
Література:
1. Франко І.Я. Із секретів поетичної творчості. - Повне зібр. творів. - Т. 31. - К., 1981. - С.46.
2. Там само. - С.47.
3. Там само. - С.77.
4. Там само. - С.54.
Loading...

 
 

Цікаве