WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Енеїда Івана Котляревського: погляди з минулого і сьогодення - Реферат

Енеїда Івана Котляревського: погляди з минулого і сьогодення - Реферат

гострого розуму, людини, що вдихнула душу живу внапівсонне тоді українське письменство.
Не слід перебільшувати ваги автора "Енеїди" і "Наталки Полтавки", не слід наліплювати йому невластивий ярличок сміливого радикала, мало навіть не революціонера. Епітет "батько нової української літератури" потребує певних обмежень. Справжнім батьком, справжнім основоположником нової української літератури - літератури, що дала нам ... ясні імена Франка, Лесі Українки, Коцюбинського, - був, розуміється, Т.Г.Шевченко, що не тільки визначив шляхи розвитку нашого слова, а й освітив їх своїм генієм.
Але не слід і зменшувати значення чистого і прозорого таланту того, про кого Шевченко сказав огненні слова:
Будеш, батьку, панувати,
Поки живуть люди,
Поки сонце з неба сяє,
Тебе не забудуть.
Чари "Наталки Полтавки" полягають не тільки в тому, що ця п'єса зв'язана для нас із буйним розквітом ... українського театру, з іменами Кропивницького, Садовського, Саксаганського, Заньковецької, а й у тому, що це - справжня перлина драматургійної вмілості і щиролюдяної теплоти.
Недарма ж ця п'єса - чи то трансформована у велике оперне видовище, чи то в первісному своєму вигляді - так міцно увійшла в репертуар радянського театру.
Що вже й казати про гострий гумор й ущипливу сатиру кращих сторінок "Енеїди".
По деяких з них можна вивчати побут, звичаї, характери українського панства і старшини XVIII сторіччя так, як історики культури вивчають минуле по "Іліаді" та "Одісеї" (не годиться, звісно, заплющувати очі й на ті вульгарно-жартівливі місця травестії Котляревського, що народила дике і некрасиве явище так званої котляревщини, - та не в них же суть!).
Але головна історична заслуга Котляревського - це те, що він твердо уторував дорогу українській літературі, яка в наші сонячні дні так прекрасно розквітає серед інших літератур...
"Статті про літературу", К., 1980
Олесь Гончар "Безсмертний полтавець"
Котляревський завше буде дорогий для України. Бо ж саме в ті роки, коли, за висловом академіка О.І.Білецького, царат поставив питання, бути чи не бути українській культурі, українському слову, Котляревський своєю творчістю відповів: бути! Величезна заслуга Котляревського в тім, що він своєю творчістю вказав найплідніший шлях розвитку української літератури, як літератури демократичної, кревно пов'язаної з життям рідного народу, його думами й надіями. Історичне значення, дієвість цього мудрого прикладу важко переоцінити.
Декому з сучасників Котляревського його "Енеїда" видалася підсумком, "пам'ятником мови, що належала народові колись славному", мови, яка - так уявлялося тоді, - напевно, "житиме" в одному цьому пам'ятникові.
Вийшло ж, що не підсумок, а тільки початок! Не заключний акорд, а тільки пролог, який віщував могутній розвій культури народу в майбутньому, - от ним виявилася "Енеїда", та "Наталка Полтавка", й "Москаль-чарівник", творіння веселого й життєстійкого генія! Ніколи, напевно, не можна квапитись з похмурими віщуваннями, коли йдеться про творчий потенціал народу, творчі сили його.
Моральним подвигом можна назвати те, що здійснив Котляревський в ім'я свого народу, в ім'я людської культури. В атмосфері нечуваного гноблення в нього стало сили духу з позицій переконаного гуманіста піднятися на оборону людини, побачити високі достойності трудящого люду, відчути красу народної мови. Завдяки Котляревському народна мова вперше стає мовою літератури. Слово, що від нього часом поспішали й відцуралися, пролунало з вуст Котляревського і дужо, й гідно. В "Енеїді" й "Наталці Полтавці" виразно можна було побачити, як починає формуватися українське красне письменство, як з незліченних джерелець народжується багатюща поетична мова України. У Котляревського сучасна наша літературна мова вже відчутно проступає в своїх основних рисах і властивостях, хоча потім ще багато належить зробити на цій ниві Тарасові Шевченку, Іванові Франку, Лесі Українці, Коцюбинському, Тичині, Рильському, Остапу Вишні, Яновському та іншим письменникам.
"Письменницькі роздуми", К., 1980
Валерій Шевчук "Енеїда" Івана Котляревського в системі літератури українського бароко"
В українському літературознавстві цей твір звикли розглядати як перший рушійний нової літератури, хоча, як на мене, новий період треба починати з романтизму як естетично-стилістичного явища, а все, що стосується псевдокласицизму в суміші із бароко, розглядати в системі періоду попереднього. Коли дивитись із такої позиції на творчість І.Котляревського, то "Енеїда" мала б входити в контекст бароко у суміші із псевдокласицизмом, тобто складати явище пізнього бароко, а драматична його творчість - це вже романтизм, бо п'єси І.Котляревського - не інтермедії, які передавали народні сценки, а справжні народні п'єси, властиві сентименталістам та романтикам, які дивилися на простолюд, ідеалізуючи його, як і народну творчість, - це для них було одне із джерел натхнення. Коли ж поглянути на "Енеїду" Івана Котляревського з погляду засвоєння народної мови, то вона не почала цей процес, а завершила його, бо виходила із засад низового бароко, яке широко користувалося народною мовою, починаючи з першої половини XVII століття.
"Енеїді" І.Котляревського судилося стати епохальним твором, що посприяло суспільно-естетичній традиції, у нас трохи й запізненій, - засвоєнню народної мови як основної літературної, а всі інші звівши до другорядних: польську та книжне язичіє в Західній чи російську в Східній Україні, також книжну та латинську в Закарпатті. Із цього погляду "Енеїда" й справді стає твором не давньої, а таки нової літератури, а коли говорити вже зовсім точно, то вона завершила в собі літературу давню й породила нову, отже, стала ніби своєрідним птахом Феніксом нашої літератури в час його згоряння та воскресіння. Що за легендою відбулося в одному гніздов'ї і водночас.
... Коли розглянути поему в системі структур та мотивів давньої української літератури, зокрема бароко, можемо пройти до переконливих: висновків:
1) перед нами виразно бароковий твір із елементами псевдокласицизму та передромантизму;
2) він є завершальним твором у довголітній дискусії України з Росією у ХVІІІ столітті, що проходить через ряд творів: "Діалог Енея з Турнусом", "Розмова Великоросії з Малоросією" С.Дівовича, літописні записки Г.Покаса та "Історія Русів";
3) структура "Енеїди" І.Котляревського грандіозна, вельми вишукана і складна, а система підтекстів і понад текстів вражаюча;
4) всю тканину твору, як коштовний килим, виткано з візерунків літератури бароко й української народної творчості: пісень, казок, героїчного епосу, все це приправлене травестійним класицизмом;
5) твір водночас традиційний і новаторський, отже, закономірно став на рубежі давньої і нової, у якому згорів старий птах Фенікс, щоб народитись воскреслим та юним.
Післямова до книги "Енеїда", "Наталка Полтавка", К., 2000
Loading...

 
 

Цікаве