WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Енеїда Івана Котляревського: погляди з минулого і сьогодення - Реферат

Енеїда Івана Котляревського: погляди з минулого і сьогодення - Реферат

суржиком. Коли Шевченко яких шість років пізніше охрестив "Енеїду" "сміховиною на московський шталт", він міг стосувати це і до жанрових особливостей поеми і до її мови. 1861 р. Панько Куліш поставив виразні крапки над і. У його оцінці Котляревський був винен у спотворенні українського життя, а "українське слово він перековерзує" ("Чого стоїть Шевченко яко поет народній"). Слова суржик ще не було в його лексиконі. Але під Кулішевим "перековерзуванням" ховається той самий зміст, який ми тепер називаємо суржиком.
Історії суржика чи суржиків на Україні ще не написано. Котляревський застосовував суржик не тільки в "Енеїді", а - іншим способом - і в своїх п'єсах у таких партіях, як Возний або Финтик, ідучи тут за традицією барокової інтермедії. Чи можна застосувати поняття суржика до українсько-польських сумішів XVI - XVII сторіччя, ми ще не знаємо. Ще менше ми знаємо, чи воно могло б стосуватися до церковнослов'янсько-староукраїнських мішанок доби Київської Руси.
Суржик не конче і не завжди поняття негативне. Новітні романські мови постали з латино-місцевих суржиків. Суржик може бути піднесений до статусу державної мови. Донедавна літературною мовою Гаїті була французька, населення говорило франко-креольським суржиком. Мій двірник-гаїтянин приходив по мою допомогу, коли йому треба було написати офіційного листа. Не так давно суржик на Гаїті проголошено другою державною мовою поряд французької. Суржик стає небезпечним і шкідливим тоді, коли загрожена сама мова, на якій він паразитує.
В обставинах сучасної України, а мабуть, і часів Котляревського, суржик не був явищем позитивним. Але заперечуючи й відкидаючи його, не слід забувати, що суржик на Україні - різновид української мови. Поза Україною суржика нема, і вживає його людність України. І Шевченко не завжди цурався його. Але він обмежував його до функції сатири. Уже в останні роки свого життя так був написаний вірш "Умре муж велій в власяниці". Рішення недавніх редакторів поезії Шевченка друкувати вірш як російський виявляє нерозуміння функції Шевченкового суржика і притупляє сатиричне вістря вірша. Гострота сатири виявляється саме в тому, що, беруться елементи російської церковнослов'янщини, але переносяться в українське мовне забарвлення, хоч би фонетичне. Але в питанні отбору стовпового шляху для розвитку української мови Шевченко ніколи не вагався і ніколи не припускав компромісів із суржиком. Тут між Котляревським і ним пролягала безодня, через яку не могло бути мостів. Завершення мовної позиції Котляревського було таке ж послідовне, як заперечення його стилю. Мова Шевченка в цій поезії абсолютно вільна від суржикізації. Вірш "На вічну пам'ять Котляревському" наче казав: так, пам'ять, але не наслідування. І тут також Шевченко був критиком свого попередника, критиком через інакшість.
Тритомник вибраних творів
"Пороги і Запоріжжя",
Харків, 1998
Микола Жулинський: "Міфологема "Нового Риму": Петрарка і Котляревський"
...Міфологічні горизонти Івана Котляревського розширюються не лише в проекції на минуле української державності, а передусім - у майбутнє. Поема закінчується перемогою Енея над Турном - зглянувся верховний бог Зевес над важкою багатолітньою боротьбою троянців (читай: українців), самого Енея ("Весь мир на нього напустився") і допоміг побороти Турна. В "Енеїді" відчувається могутня енергія народного слова, насиченого народнопоетичною традицією творення нових гротесково-бурлескних форм і засобів зображення. Іронія, сатира, бурлескне кипіння грубих жартів, грайливих образних порівнянь, синонімів, свавільних кепкувань, натяків, підтекстів, різного роду алегорій, алюзій, символічних узагальнень, пророцтв - все це грає в "Енеїді" Івана Котляревського, мов ідейно-естетичні "дріжджі", на "випікання" нових хлібів літератури і мистецтва. Творча фантазія Котляревського відкриває український образ людини і світу, що виростає на національній інтерпретації класичного міфологічного сюжету. І хоча сюжетна незавершеність "Енеїди" І.П.Котляревського очевидна, ідейно-смислова, символічна вивершеність не викликає сумнівів. Український Еней не сприймає ідеї Третього Риму - Москви, вона йому чужа, його манить своя, рідна Третя Троя - Біле Місто, своя рідна сильна Українська держава. Український національний дух, світорозуміння, український погляд на людину і дійсність, на моральність і духовність як необхідні передумови досягнення загального блага, "общого добра" як синоніму національної злагоди, єдності й миру, забезпечують "Енеїді" Івана Котляревського нову художню якість і нову естетичну концепцію людини і світу...
Місія українського Енея, повторюємо, полягає в тому, щоб "збудувати сильне царство", "Новий Рим", бо він провідник троянців, наділений богами високою відповідальністю: "один за всіх не спав, він думав, мислив, умудрявся (бо сам за всіх і одвічав)".
Засновані на розумних принципах, справедливі людські закони мають слугувати основою Третьої Трої - Білого Міста, нової Української держави, вибудованої на принципі "общого блага". І про цю майбутню державу повинні в Європі знати. "Виявляється, що є ще такий великий народ зі своєю територією, мовою, побутом, обрядами, етико-соціальними поглядами, особливостями психічного складу і національного характеру, своєю філософією буття, етнографією, зі своєю "зруйнованою Троєю" і "майбутнім Римом". І цей народ - українці". Міфологізація Іваном Котляревським Риму як символу майбутньої щасливої долі українського народу творилася в ім'я пробудження національної самосвідомості українців на основі утвердження республіканських засад управління державою на противагу самодержавно-деспотичній системі "Третього Риму" - Москви, відродження історичної пам'яті та морально-етичних принципів людського буття.
Принцип "Общого блага" як етичної домінанти в Котляревського виражає високу практичну цінність моральної філософії як надійної основи ідейної держави. Іван Котляревський продовжує розвивати ті риси античного ідеалу республіканського правління, які сповідували європейські гуманісти, формуючи нову етико-політичну модель сучасного суспільства і держави. Тому він так шанобливо відстоював роль особистих заслуг перед суспільством, бо тільки вони, ці моральні критерії оцінки "общого блага", і є мірилом гідності й честі громадянина. Моральний ідеал громадянської активності, за Арістотелем, і повинен, на переконання Івана Котляревського, визначити систему взаємостосунків особи і суспільства.
Ідеалом автора української "Енеїди" був громадський гуманізм, який неминуче буде покладений у морально-етичну основу майбутньої української держави - Третьої Трої - Білого Міста (Риму) як вищої форми загальнолюдської справедливості.
"Духовна спрага по втраченій батьківщині", К., 2002
Максим Рильський " Іван Котляревський. Сторіччя з дня смерті"
Ім'я Івана Котляревського промовляємо ми в день сторіччя з дня його смерті з глибокою пошаною - ім'я людини теплого серця і
Loading...

 
 

Цікаве