WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → “Літопис Самовидця” як українознавче джерело - Реферат

“Літопис Самовидця” як українознавче джерело - Реферат

країн, як Польща, Туреччина, Молдови, Австрія, Прусія, Швеція. Автор торкається і подій у Московії, у тому числі селянської війни під проводом С. Разіна, повстання стрільців 1682 р., деяких реформ Петра І, а також церковного життя.
Друга частина твору за своїм стилем і формою має яскраво виражений літописний характер і більшою мірою нагадує щоденник про події 1670 - 1702 рр. Звісно, як і будь-яка інша історична праця, "Літопис Самовидця" не позбавлений суб'єктивізму, зумовленого особистою позицією автора щодо оцінки тих чи інших подій. Але, на відмінну від багатьох творів подібного спрямування, наприклад, Літопису Г. Граб'янки, автор намагався уникати суб'єктивізму, подавати оцінки подій і діячів якомога точніше, без політичної чи національної заангажованості. Тому цей твір заслуговує на довіру до нього як до історичного й українознавчого джерела, оскільки в ньому досить повно відтворено становище українського політикуму в Речі Посполитій, показано обмеження прав і вольностей української шляхти, православної церкви. Наступ польського уряду на національні й релігійні свободи українців розглядається як головна причина Національної революції в Україні середини ХVІІ ст.
Щодо цінності твору як літературної пам'ятки, то, на відміну від Літопису С.Величка [7], який написаний на високому художньому рівні і розглядається як перехідна пам'ятка від літописання до історичного твору сучасного типу, а також від Літопису Г.Грабянки [8] як найяскравішого твору українського козацького літописання, що має виразні риси барокового літературного стилю, для "Літопису Самовидця" характерний інший стиль - стриманий, сухий, лаконічний - лише факти, ніякої гонитви за інтригою заради зацікавленості окремими подіями. Та все ж, цей твір мав великий вплив на багатьох літераторів, зокрема на П.Куліша, який використав літопис для написання видатного роману "Чорна Рада. Хроніка 1663 року". Захоплювалися літописом Т. Шевченко, І. Франко та інші письменники, а тому переоцінити пам'ятку щодо її значення для української літератури, а значить і для літературознавства, просто неможливо.
Якщо порівняти "Літопис Самовидця" і літописи, які були створені в цей же період (у ХVII - XVIII ст.), то можна рельєфніше визначити їх спільні і відмінні риси. Йдеться про літописи Самійла Величка і Григорія Грабянки, а також про Львівський літопис, автором якого вважають М.Гунашевського [9]. Перше, що кидається в око, - всі чотири автори літописів, вихідці із шляхетських родів, і стали представниками козацької старшини. В Україні тих часів вистачало освічених і письменних людей, але тільки належність до козацької старшини давала їм більшої поінформованості, можливості більш об'єктивно оцінювати події і факти. Всім цим творам притаманні як спільні, так і відмінні риси, на деяких доцільно зупинитися докладніше. Мова - про притаманний їм глибокий патріотизм і щире вболівання за долю України, велика зацікавленість військово-політичними подіями. Як уже зазначалося, автори щиро вболівали за долю України, але по-різному бачили її майбутнє. Наприклад, Г.Граб'янка - виразник старшинського автономізму, причому прибічником української автономії у союзі з Росією, тому багатьох діячів він оцінював саме з точки зору їх ставлення до цієї позиції. Натомість С. Величко більше схилявся до моделі державного устрою України за зразком Запорозької Січі, яку вважав ідеалом, а тому він стриманіше оцінював правителів Гетьманщини. У "Літописі Самовидця", навпаки, ставлення до запорожців досить помірковане, а оцінка гетьманів диференційована за їх орієнтирами. Автор критично трактує спроби І.Виговського порозумітися з Польщею, протурецькі кроки Ю.Хмельницького та П.Дорошенка, надання боярського титулу І.Брюховецькому.
Певні розбіжності простежуються в оцінці літописцями постаті Б.Хмельницького. Якщо М.Гунашевський не приховує симпатій до гетьмана, то Самовидець дуже стримано оцінює діяльність Хмельницького, особливо його союз з Іслам-Гіреєм ІІІ, вказує на його зарозумілість, але при цьому не приховує симпатій до особи гетьмана, його військового і дипломатичного хисту. Зовсім інша сиутація у Г. Грабянки, який не тільки возвеличує Б. Хмельницького, його роль у війні, але й прославляє всю його добу.
То ж можна зробити висновок, що, не дивлячись на деяку схожість "Літопису Самовидця" з іншим літописними творами козацько-гетьманської доби, йому притаманна помітна індивідуальність в оцінці подій і постатей, саме це робить його унікальним українознавчим джерелом. Літопис містить чимало відомостей про події і явища, які відсутні в інших джерелах. Специфічним є далекий від книжного стиль написання твору, відсутність впливу тогочасної польської і латинської літератур.
Значення "Літопису Самовидця" і в тому, що він як наративне (оповідне) джерело побудований за хронологічним принципом висвітлення подій, містить величезний пласт інформації для кожного з концентрів українознавства, включаючи етногенез українського народу в козацьку добу, його історію, культуру, мову, ментальність, боротьбу за волю і власну державність. Твір написаний тогочасною українською літературною мовою з широким використанням елементів народної мови і усної творчості. Це робить його винятково важливим для кращого розуміння розвитку мовно-літературного процесу, його стилю, в якому органічно поєднався глибокий хронікальний документалізм з елементами художньої публіцистики. Літопис потребує подальших досліджень як з боку істориків, філологів, етнологів, психологів, філософів, так і з боку українознавців загалом як представників комплексної системи знань про Україну і українців у часовому і просторовому вимірі.
"Літопис Самовидця" разом з іншими творами козацько-гетьманської доби дозволяє документально довести і пояснити як сформувався український козацький політикум, з'ясувати давність і самобутність його походження, тяглість та історичну легітимність полково-сотенного устрою України, його демократичних засад. Водночас українознавчий підхід до "Літопису Самовидця" дає змогу повніше простежити розвиток української літописної традиції, започаткованої в добу Київської держави і продовженої в ХІV-ХVІ, авідтак у ХVІІ-ХVІІІ ст.
Література:
1. Марченко М.І. Українська історіографія (з давніх часів до середини ХІХ ст.) - К.,1959.- 259 с.; Апанович Е.М. Рукописная cветская книга XVIII в. на Украине: Исторические сборники. - К., 1983. - 223 с.; Її ж. Козацькі літописці // Неопалима купина. -1995.- №5-6. - С.171-186; Дзира Я.І. Михайло Грушевський та козацькі літописання XVII - XVIII ст. - К., 1992; Мицик Ю.А. Джерела з історії національно-визвольної війни українського народу середини XVII ст. - Дніпропетровськ, 1996. - 262 с.; Дзира І. Історія України від найдавніших часів до початку національно-визвольної війни в козацьких літописах 30-80 - х рр. XVIII ст.// Проблеми історії України ХІХ-початку ХХ ст.- Вип.УІІ.- К.,2004. -С.280-292; Калакура Я.С. Українська історіографія.- К.,2004. - 496 с.
2. Літопис Самовидця. - К.,1971.
3. Літопис Самовидця. - Вид. 2-ге. - К.,1971.
4. Українське козацтво. Мала енциклопедія. - К. - Запоріжжя, 2002.- 568 с.
5. Мыцык Ю.А. Украинские летописи ХУІІ века. Учебн. пособие. - Днепропетровск, 1978.- 88 с.
6. Летопись Самовидца по новооткрытым спискам с приложением трех малороссийских хроник: Хмельницкой, "Краткого Описания Малороссии" и "Собрания Историческаго" - К., 1878.-468 с.
7. Величко С. Літопис. У 2-х т. ( Переклад з книжної української мови В.Шевчука).- К.,1991.- Т.1.- 371 с; Т.2.- 642 с.
8. Літопис гадяцького полковника Григорія Граб'янки (Переклад з староукраїнської Р.Г.Іванченка). - К., 1992. - 192 с.
9. Бевзо О.А. Львівський літопис і Острозький літописець. - К., 1971.
Loading...

 
 

Цікаве