WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Революція - це універсальний процес! - Реферат

Революція - це універсальний процес! - Реферат


Реферат на тему:
Революція - це універсальний процес!
У статті "Оранжево-сонячна революція", вміщеній у № 3 - 4 за 2004 рік журналу "Українознавство", зазначалося: "Тисячі років українці змагалися за право БУТИ: бути людьми, народом, бути господарями на своєму Терені, бути суверенними, бути державними, бути рівноправними у світовій співдружності народів, бути у правовому полі вселюдської цивілізації та культури й достойно захищати права кожної людини і нації, високі ідеали гуманізму; бути суб'єктами міжнародної політики, бути воістину самосвідомою нацією із своєю розквітлою мовою і культурою; щасливим народом, який гідно виконує історичну місію, визначену трансцендентно. Бути спроможними втілити в життя національну ідею і мрію...
Тисячі років на їхній дорозі ставали потворно-руйнівні сили, полчища завойовників-людожерів, українофобів-колонізаторів, підступно-брехливих "братів" та стратегічних партнерів, крадіїв не лише матеріальних, а й мовних та культурно-духовних, інтелектуально-мистецьких надбань, навіть історії й імені народу та його держави, його свободи".
А до всього - і покручі з власного середовища, яничари-манкурти, кирпогнучкошиєнкови та "здрібнілі мікромалороси", які за чини та маєтності, за "шмат гнилої ковбаси" продавали навіть рідних батьків та Україну, отруювали смородом власної бездуховності всю Землю, весь божий світ.
Ми творимо у нашім раї,
На праведній твоїй землі!
Ми в раї пекло розвели, -
писав у цьому зв'язку сторозтерзаний, гнівний Тарас Шевченко, змушуючи відповідати: "хто ми, чиї, яких батьків діти?.. нащо нас мати привела: чи для добра, чи то для зла? Нащо живем? Чого жадаєм?" - І відповідаючи: щоб повернути славну історію славних прадідів великих, щоб стати людьми, гідними щастя й свободи, - "борітеся! Поборете, вам Бог помагає, з вами правда, з вами сила і воля святая"...
За тим буде досвід тисячоліть, великі епохи національно-визвольної боротьби, кривавих поразок, але й титанічних звершень у державо- та націєтворенні. А водночас і пророцтво неминучої перемоги народу, його жадань та ідеалів, мудрості й волі, борючись за торжество яких і великий І.Франко закликав "не ридать, а здобувати хоч синам, як не собі, кращу долю в боротьбі". У боротьбі! - бо "лиш боротись - значить жить. Vivere memento!"
Саме ця "філософія серця", а не тероризм "бомбістів і револьверників", допомогла українству відродити на початку XX ст. Українську державу і змусити світ в особі Англії, Франції, Росії, Німеччини визнати її як суверенного суб'єкта історії.
Іронія долі! І на цей раз "західні демократії" спочатку відвернулися від України, бо гадали, що Росія подбає і про їхній мир та спокій, а коли комуністична імперія розтерзала свободу й державність України, а згодом поставила її геноцидами, гулагами, чорнобилями на грань зникнення з карти світу, - стали у позу сліпих і глухих. Національно-державна українська Атлантида, "новочасна Еллада" (Й.Г.Гердер) могла розчинитися у небутті. І так би й сталося, коли б революції були одномоментними вибухами. На попелі пожарищ або виросли б нові дерева життя, або все ширилася би площа пустелі.
Та революції - це наслідок довготривалих якісних еволюційних нагромаджень, процесів могутніх волевиявів мільйонів, які можуть на якийсь час подібно вулканам згасати, але тільки для того, щоб вибухнути з новою силою і не лише руйнації старого, а, насамперед, - творення нового.
Революції - це стихійні бунти чи епізодичні повстання окремих груп людей чи соціальних верств, поштовхом до яких стає стихійний, нерідко емоційний зрив, ненависть чи відчай.
Революції - наслідок довготривалого внутрішнього визрівання суспільства, мотивацією якого стають фундаментальні соціальні, національні, економічні, політичні, мовно-культурні, духовні, правові інтереси мільйонів, розв'язання яких здійснюється у світлі філософії життя та розвитку.
Невипадково лицарів Помаранчевої революції 2004 р. народ і демократичні сили визнали героями-реформаторами, а адепти старого режиму - "натовпом", "юрбою", "збродом"... Одні, покладаючись на досвід минулого, бачили себе органічною часткою революційних сил та дивилися у майбутнє; а інші, обіцяючи золоті гори, йшли і йдуть, обернувши голови назад, а то - як "вершники без голови".
Все - природно. Бунти, навіть повстання, зачіпають і відображують інтереси лише частини людей та їхні настрої, що нерідко протистоять інтересам, а то й настроям інших людей та груп. Через це мало не всі бунти й повстання закінчуються поразкою, у кращому разі - маловигідними для повсталих компромісами.
Революції акумулюють настрої та інтегрують інтереси більшості суспільства, і коли бунти, повстання зачіпають верхів'я чи гілки суспільного організму, то революції - фундамент, глибинні шари буття й свідомості, досвідної, інтелектуальної і чуттєвої сфер, і спрямовані не на консервацію, а на зміну, на трансформацію якісних концепцій життя.
- Ми повстали не за матеріальні блага, не за пенсії і зарплати, чини та посади, а за право бути людьми, жити у стані свободи, торжества права і справедливості! - ось лейтмотив учасників революції 2004 р.
Не менше важить і те, що гарантом віри бунтів і повстань є лідер, герой.
Революції живуть авторитетом героїв і вождів, але їх фундамент - концепції, програми, філософія всенародного руху по висхідній, до ідеалу. Національна ідея, що кінцевою метою має щастя кожної людини розвинутого громадянського суспільства, а запорукою - розквіт кожної особистості, сім'ї і роду, соціальної верстви, нації та держави завдяки гармонізації глибинних почуттів, досвіду й інтелекту, джерел фізичного здоров'я й душі, відкриттів науково обґрунтованих шляхів поступу та романтичних таємниць прийдешнього, секретів підсвідомого й вершин етичного та естетичного.
Емоції - могутні крила бунтів і повстань. Але вони швидко стомлюються. Синтез емоцій і переконань поєднує бажання і волю, характер і дію, причину і наслідок, а тому революції поєднують віки й покоління, минуле, сучасне й майбутнє народу у всій часопросторовій перспективі його буття.
Рух за "Україну без Кучми" логічно мав зупинитися, бо не давав відповіді на інтегральне питання: а з ким? - тобто: за що необхідно боротися мільйонам?! Хто є носієм того конструктивного начала?..
Наснажені тільки злобою чи ненавистю - не є творцями, тому легко відпадають від довготривалої боротьби, стають легкодухими руїнниками. Творять лише глибоко віруючі у поступ і правоту своєї боротьби. Тому носії психології "натовпу", "юрби", "зброду" - легкокрилі супутники борців за високі ідеали - скоро відпали від Духу Майдану.
І тому носії Духу Майдану не могли не повернутися до поля виграного бою, бо на ньому закладалися підвалини нової якості цивілізації та культури, нового типу людина, нація і держава.
Прометей в ім'я торжества своїх ідей зносив страждання віками. Віковічну вірність своїм ідеалам - свободи, демократії, гуманізму, справедливості, людської гідності, правди -відстоювали і герої українського Майдану. Зректися? Петро зрікався Христа, але каявся і повертався, бо тим самим він би зрікся права на власне апостольське життя.
Зректися Майдану також означало би зректися себе: своєї природи й історії, нації і держави, мови й культури, долі та історичної місії. Отже, своєї людської сутності, відповідальності за сотні мільйонів загиблих і будучину живих...
На Майдані України і в 2005 р. стояли ті, що пам'ятали тисячоліттями торований світовим українством шлях, відкривали нові обрії вселюдського поступу, бо
Loading...

 
 

Цікаве