WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Ярослав Стецько: націоналіст і державний діяч - Реферат

Ярослав Стецько: націоналіст і державний діяч - Реферат

Латвія, Естонія, Словаччина, Чехія, Угорщина, Болгарія, Румунія, Сербія, Хорватія, Словенія, Албанія, Казахстан та Сибір. У наступні роки центри АБН було створено в країнах Африки, Південно-Східної Азії і Латинської Америки. Активна публіцистично- пропогандивна діяльність АБН сприяла усвідомленню в різних середовищах світової громадськості загрози Радянського Союзу, така діяльність значним чином стимулювала процеси національно-визвольної боротьби у всьому світі.
У післявоєнні роки, розуміючи загрозу для світу з боку СРСР і так званого "соціалістичного блоку", Я.Стецько наполягав на створенні дієвого фронту спільних сил країн Західної Європи й США разом із поневоленими народами.Український політолог засуджував керівні кола США та Великої Британії, які у 1943 - 1945рр. проігнорували Акт Відновлення Української Держави, прийнятий 30 червня 1941 р. у Львові, і, навпаки, закріпили на конференціях керівників держав антигітлерівської коаліції перебування території України у складі СРСР, зокрема заперечили право українців на національне самовизначення та відновлення власної держави. Тому його концепція національно-визвольної революції українського та інших поневолених СРСР народів, включала не лише ідеї щодо реалізації особистісних інтересів цих народів, а й проблемні та аналітичні пропозиції стосовно завершення протистояння країн блоків НАТО і Варшавського Договору. Я. Стецько наполегливо протягом багатьох років заявляв, що замість надмірно дорогої гонки озброєнь, розробки певних систем стратегії термоядерної війни країнам Західної Європи і США потрібно акцентувати увагу на підтримці поневолених народів. Голова АБН вважав, що витрати на озброєння і загроза жахливих наслідків атомної війни є зайвими, якщо в міжнародній політиці відстоювати принцип національної суверенності і свободи.
Я.Стецько наголошував, що перешкодою для мирного, гармонійного співіснування народів у світі є наявність агресивної російської імперської держави, яка прагне поневолити інші народи, щоб завдяки цьому зміцнюватися внутрішньо. У своїх працях він відзначав, що комуністична влада в СРСР продовжує використання як попередніх російських імперських ідеологем( "захист православ'я перед ісламом і католицизмом", "оборона і захист слов'ян"), так і запровадження нових ідеологем( "визволення колоніальних народів західних імперій", "визволення трудящих всього світу від капіталістичної експлуатації") в агресивній зовнішній політиці. Владний режим КПРС ідеолог націоналізму характеризує як третю після Московського царства і Російської імперії форму російського імперіалізму, який тримається на політичному терорі та колоніальній експлуатації поневолених народів.
Голова ОУН все життя досконало студіював історію Росії - найголовнішого ворога незалежності України, постійно підкреслюючи у виступах і статтях, що Російську імперію потрібно знищити, щоб врятувати світ від загибелі й забезпечити всім народам вільне життя в своїх національних державах. Значною мірою актуальним в нинішній час є його висновок, що Україна має стати головним важелем, який повинен знищити ганебну систему поневолення народів - Росію, прикриттям якої був СРСР. Я.Стецько вважав, що Україна не може визволитися з СРСР "випадково", внаслідок збігу обставин чи зовнішньополітичної кон'юнктури, тобто визволення могло відбутися тільки внаслідок послідовної в різних формах національно-визвольної боротьби українського народу. Голова Українського Державного Правління у 2-ій половині ХХ ст. послідовно й категорично виступав проти провідної у Західній Європі та Сполучених Штатах Америки політичної позиції "співіснування" держав "вільного демократичного світу" із країнами "соціалістичного табору".
Упродовж усього життя видатного міжнародного та націоналістичного діяча і політолога хвилювала доля Європи, він накреслював плани її піднесення у світовій політиці, заглиблювався у психологічні особливості свідомості її народів.
Розглядаючи майбутнє Європи як цілого геополітичного комплексу, Я.Стецько постійно у виступах і статтях звертався до провідних політичних сил Німеччини, Франції, Великої Британії та інших країн, вважаючи, що відроджена на засадах національної самобутності народів і християнської моралі Європа спільно із США зможе протистояти Радянському Союзу. Ідеолог українського націоналізму заперечував концепції і теорії тих європейських і американських політиків та вчених, які прогнозували майбутній статус України як сателітної частини європейських чи світових міждержавних систем. Послідовні дії його як політика і дипломата були впливовими у політичних колах країн НАТО, перед якими він виступав не лише від імені України, а й від усіх поневолених московською імперією народів Східної Європи та Азії.
Після створення у 1945 - 1949рр. на острові Тайвань Китайської республіки було укладено угоду про співпрацю у боротьбі проти комуністичної ідеології та імперських режимів між головою уряду Національного Китаю, генералом Чан-Кай-Ші і Головою Українського Державного Правління та Головою АБН Я.Стецьком. У 1967р. в місті Тайпей на Тайвані, за ініціативою АБН, було створено на чолі з Я.Стецьком Світову Антикомуністичну Лігу (ВАКЛ), яка об'єднала представників 91 країни та національних і міжнародних організацій. Того ж року за ініціативою Я.Стецька була створена Європейська Рада Свободи, на базі антикомуністичних організацій, представників визвольних рухів та чільних європейських політичних і державних діячів.
Існували суттєві розбіжності, які заважали повноцінному і рівноправному входженню України до Світової Антикомуністичної Ліги, не дивлячись на те, що ініціатором створення її був Я.Стецько.
Найпринциповішим було питання: чи буде ВАКЛ виключно антикомуністичною, чи вона буде антиімперіалістичною, зокрема, буде сприяти розпаду радянської імперії (СРСР) на самостійні держави в етнографічних територіях корінних народів. Делегація Українського Державного Правління аргументовано відстоювала свою позицію і принципово дотримувалася вимоги неприйняття до Ліги російських антикомуністів - великодержавних шовіністів, носіїв ідеології "імперської великої Росії". Друге питання стосувалося статусу української делегації. Усі делегації були державними( Південна Корея, Національний Китай, Японія, Філіппіни тощо), політичними ( урядовці та політичні діячі США, Канади) або приватними ( деякі представники громадських організацій європейських народів). Українська делегація постійно виборювала право представництва як самостійна держава. Оцінюючи роль України у майбутній світовій географічній політиці, Я.Стецько зазначав: "Етнографічна територія України з її 53-мільйоним населенням, геополітичне
Loading...

 
 

Цікаве