WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Яків Шульгін – український історик - Реферат

Яків Шульгін – український історик - Реферат

О.Ф.Кистяківський та інші. І хоч провідна роль, без сумніву, належала М.П.Драгоманову та В.Б.Антоновичу, Я.Шульгін був не останньою людиною в громадах, і робив багато для розвитку їх руху на Україні. Такий висновок можна зробити з того, що учасники молодіжного гуртка Київської громади, в тому числі і Яків Шульгін, були, так би мовити, "інструментами", за допомогою яких старогромадівці доносили свої ідеї до народу [16].
Я.Шульгін, за висловом М.П Драгоманова, був представником так званого "нового українства з громадівством і федералізмом", яке приєднувалося до нових думок і передових світових ідей. Справді, Я.Шульгін був прихильником громадівського соціалізму, запровадження в суспільстві демократичних свобод, виступав за перебудову суспільних відносин, зокрема міжетнічних, на принципах федералізму [17].
Як член Київської громади, головним завданням він вважав розв'язання українського національного питання. В умовах російської царської деспотії Я. Шульгін робив усе можливе для відстоювання національно-культурних прав українського народу. Теоретично ж він виступав за автономію України в складі майбутньої демократичної Росії. Я.Шульгін вороже ставився до царського режиму і щиро бажав його падіння. Так, у листі до М.П.Драгоманова в 1877 р., він писав, що в Російській державі політичний клімат надзвичайно жорстокий, а тому на її гербі замість двоголового орла слід помістити "покручену приземкувату березу". Він називав тогочасні російські державні порядки гнилими, деспотичними ; самодержавство, на його думку , віджило свій вік і стало гальмом розвитку. Я. Миколайович визнавав тяжке тогочасне соціально-економічне становище українців, особливо селянства, переживав за їхню долю, негативно ставився до експлуататорів народу. Водночас, під час своєї діяльності в Київській громаді в середині 70-х років ХIX ст., він виступав прибічником виключно мирних засобів боротьби з царизмом (подача петицій, організація демонстрацій тощо) [18].
Ззовні діяльність Я.Шульгіна мала національний науково - культурницький характер, проте по суті своїй це була опозиційна, національна, політична і соціальна боротьба в ім'я світлого майбутнього українського народу, яку продовжили українолюбці - шістдесятники і водночас новим щаблем в українському національному русі XIX cт.
Починаючи з кінця 70-х років XIX ст. відбувається поступова радикалізація суспільно-політичних поглядів Я.Шульгіна. Він долучається до практичної (в тому числі пропагандистської) діяльності серед народних мас [19]. Яків Миколайович розумів, що лише історичних, етнографічних, фольклорних та інших досліджень про минуле України недостатньо для того, щоб наблизити реалізацію своїх провідних ідей, що важливо залучати до національного руху нові молоді сили. Він підтримував ідею організації видання періодичного органу учасників національного руху, і його прагнення певною мірою вдалися, коли громадівці фактично перебрали до своїх рук редагування газети "Київський Телеграф" [20]. У цей час газета мала прогресивне спрямування з яскраво вираженим українським забарвленням. На сторінках "Київського Телеграфу" Я.Шульгін і його однодумці порушували питання національно-культурного плану, писали про соціально-економічний стан і потреби України.
Отже, діяльність Якова Миколайовича Шульгіна в Київській громаді принесла вагомі здобутки на другому етапі українського національного руху. А коли через сильні політичні утиски з боку влади залишатися в Києві було неможливо, він переїхав до Одеси, щоб там продовжити активну суспільно-політичну діяльність [21].
Відсутність джерел не дає змоги точно визначити час, коли саме Я.Шульгін став учасником Одеської громади. Вважається, що це сталося після переїзду його до Одеси в 1877 р. [22]. Проте достовірно відомо те, що перебуваючи в Києві, він регулярно виїжджав до Одеси із дорученнями від М.П.Драгоманова, Ф.Вовка та інших київських громадівців, тобто був ніби "зв'язківцем" між Київською і Одеською громадами [23]. З переїздом до Одеси, погляди Я.Шульгіна остаточно радикалізуються. Це було пов'язано з тим, що Одеська громада більш радикальна і, так би мовити, "більш соціальна" у порівнянні з київською. На зібраннях учасників Одеської громади Я.Шульгін брав участь в обговоренні організаційних питань, соціальних і суспільно-політичних проблем, передусім української [24].
Надзвичайний інтерес у Я.Шульгіна викликав приїзд до Одеси в. М.П.Драгоманова 1875 р. Михайло Петрович говорив про необхідність послідовної та копіткої праці для розвитку національної самосвідомості українського народу, а також поділився своїми планами щодо утворення в Женеві позацензурного українського журналу "Громада" [25]. З цієї хвилини Я.Шульгін визначив для себе конкретне завдання - здійснювати нелегальну доставку журналу "Громада" в Україну. Крім того, потрібно було забезпечувати журнал новими кореспонденціями, статтями, надавати йому матеріальну допомогу. Зі статтями було легше, адже творчий потенціал діячів Одеської громади був достатньо високим. Складніше виявилося з коштами. Викладанням у гімназіях та репетиторством великі гроші не наживалися. Яків Миколайович розумів, що видання часопису є дуже важливим для розвитку українського національного руху, тому передав всю суму отриманої спадщини (10 тис. крб.) на фінансування журналу "Громада" [26].
Популярність журналу зростала, і Я.Шульгін зі своїми однодумцями запланували на 1879 р. масштабну акцію: перевезення із-за кордону друкарні та нелегальне встановлення її поблизу Києва. На квартирі Я.Шульгіна відбувалися зустрічі з М.Левченком, О.Андрієвським та іншими діячами українського національного руху. Проте цим планам не судилося здійснитися. Заходи щодо організації громадської друкарні перервали масові арешти, які розпочалися у зв'язку з невдалим замахом російського народника В.Соловйова на Олександра II. Використовуючи широкі повноваження, надані сенатським указом для боротьби проти революційного руху, тимчасовий генерал-губернатор Одеси Е.Тотлебен почав переслідувати діячів українського національного руху. Серед них опинився іЯ.Шульгін, якого в ніч на 1 червня 1879 р. було заарештовано, а 6 червня 1879р. відправлено до Вишневолоцької пересильної в'язниці у розпорядження тверського генерал-губернатора для подальшого заслання до Східного Сибіру.
Наступні чотири роки свого життя Я. Миколайович змушений був провести на засланні у Красноярську. Тут він, звичайно, не міг активно проводити громадсько-політичну діяльність. Відсутність джерел не дає змоги дослідити життя Я.Шульгіна на засланні. Відомо лише, що під час перебування у Красноярську дуже погіршилося його здоров'я - Я.Миколайович переніс тиф. Лише через чотири роки, у 1883 р., йому було дозволено повернутися до Києва. Незважаючи на всі труднощі, він не втратив бадьорості духу і, як і раніше, бажав працювати. [27].
Оскільки досить довго не вдавалося отримати посаду вчителя, він вирішив спробувати себе на іншому терені. 1 грудня 1893 р. з дозволу Міністра фінансів його було призначено контролером у Єлизаветградському відділі Державного Банку [28]. Пропрацював Я.Шульгін на цій посаді неповні два роки і 19 вересня 1895 р. за вислугу років був переведений в чин губернського секретаря із старшинством. Упродовж наступного періоду він отримав декілька державних нагород: 14 травня 1896 р. став кавалером ордена Св. діБанку, отримав срібну медаль на Олександрівській стрічці на пам'ять від Імператора Олександра III [29].
1 грудня 1896 року Яків Миколайович відправлений у відставку і за вислугу років переведений в колегіальні секретарі зі старшинством. На цій посаді пропрацював неповні три роки і указом від 19 серпня 1899 р. остаточно був відправлений у відставку [30].
Оскільки улюбленим заняттям Я.Шульгіна була педагогічна діяльність, він наступні майже два роки писав звернення до різних гімназій з проханням надати йому викладацьку
Loading...

 
 

Цікаве