WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Юрій Федькович – народолюбець - Реферат

Юрій Федькович – народолюбець - Реферат

записах Ю. Федьковича були опубліковані лише в 1968 р. (Київ, упорядники О. Дей та О. Романець). В 1881 р. в м. Чернівці письменник видав "Пісні жовнярські з голосами". Як свідчать Іван Франко та Осип Маковей, мелодії до співанок на власні тексти Ю. Федькович підбирав сам з того багажу народних пісень, які він знав. Відомо, що ноти до пісень він записував сам, володіючи добре грою на гітарі.
Велику увагу письменник приділяв естетичному розвитку дітей. В 1869 р. у Відні він видав "Співаник для господарських діточок". Поезія Ю. Федьковича настільки пісенна, що на Буковині, Гуцульщині, Бойківщині та Поділлі побутує багато народних пісень на слова поета.
Великою заслугою Ю.Федьковича перед українською культурою є те, що він заохочував до фольклористичної діяльності й інших. Редагуючи газету "Буковина", він звертався до читачів з "Відозвою" " ... зайнятися збиранням етнографічного матеріалу на Буковині (казок, байок, пісень, поговірок, загадок, примовок, звичаїв, вірних образців з життя народу)". Письменнику вдалося згуртувати довкола редакції газета "Буковина" аматорів-фольклористів з числа вчителів народних шкіл та студентів. Серед них - Михайло Андрійчук, Василь Бойчук, Іван Данилович, Ілля Семака, Євгенія Ярошинська та ін.
Народними стало багато пісень та віршіЮ.Федьковича ("Ой у полі, у полі", "Пою коня при Дунаю", "Ой жовняр я, моя мамко"), Сидора Воробкевича ("Над Прутом, у лузі", "Буковино моя мила"), Осипа Маковея ("За горою, за лугом") та багато інших. Поет любив слухати музик і сам грав на скрипці, лірі та цитрі - поширеному серед інтелігенції музичному інструменті.
Велике історико-літературне й пізнавально-естетичне значення мають прозові твори Ю.Федьковича. Їх у спадщині письменника понад шістдесят.
Основний жанр його прози - оповідання, яке має кілька різновидів: етнографічно-побутове, казково-легендарне та ін.
Проза Ю.Федьковича сповнена життєвої енергії, духовної краси, самобутніх образів. Вона переконливо розкривала волелюбні риси представників народу, їхній характер, чесність, правдивість, почуття поваги до інших людей.
Для дітей письменник писав казки, легенди і гуморески. В основі деяких з них - місцевий фольклор ("Від чого море солоне", "Чортівська бочка", "Місяці-королі" та інші), а є і переробки німецьких казок братів Грімм ("Іголка-угорка претонесенькая!", "Підміче" та ін.). Іноземним казкам Ю.Федькович надавав буковинського колориту, зміст підпорядковував викриттю соціальних вад суспільства, моралі багатіїв, лицемірства, користолюбства тощо.
Вогненне слово Т.Шевченка зігрівало і давало життя всій поезії Федьковича. Обидва вони вийшли з-під селянської стріхи, обидва хотіли повернути народу все те, що вирване було з його душі, побуту, життя: його пісні, волю, майбутнє.
Важливою сторінкою життя Ю.Федьковича стала освітня діяльність поета. З 1886 р. він працює шкільним інспектором у Вижницькому повіті, сприяє відкриттю нових шкіл, викладає в них рідною мовою, пише "Буквар" та книги для читання, приділяє велику увагу найболючішим питанням освіти - її доступності, ролі у вихованні національної свідомості, підготовки вчителів, навчальних програм, підручників.
Ю.Федькович іде до людей, щоб творити їм добро словом і ділом. Словом - бути народним співцем, совістю свого бідного буковинського люду. Ділом - допомагати своїм землякам у суспільно-громадських справах. Не думав раніше, що тут, у рідному селі, на нього чекала велика місія оборонця інтересів буковинських гуцулів. П'ять років сміливо боронив поет інтереси буковинських селян, гідно воював з хитрими і підступними панськими слідчими, суддями. Не шкодував ні часу, ні сил, ні здоров'я. І Ю.Федькович переміг. Справа, яку йому доручили селяни, була виграна на їхню користь.
Ім'я Федьковича стало дуже популярним на Буковині. До слави поета додалася і слава народного трибуна, його обирають двірником (війтом) села.
На цьому посту Федькович пробув немало років. І, як завжди, жертвував усім, аби тільки виправдати високе довір'я людей. Чесний, справедливий, мудрий і турботливий господар - такою вимальовується постать Ю.Федькович за часів його громадської діяльності в Путилові.
Отже, значення Ю. Федьковича ми вбачаємо, насамперед, у тому, що він перший у своєму краї висловив волелюбні прагнення і сподівання трудового народу, змалював яскраві образи-характери з народного середовища, оспівав високі моральні якості простих селян, трактуючи їх як повноцінні людські особистості, висловив рішучий протест проти соціального й національного поневолення народу, віру у його краще майбутнє. Завдяки своїм демократичним і гуманістичним тенденціям, осудженню зла, несправедливості, завдяки художньому новаторству у галузі поезії і прози, творчість письменника зберігає велику пізнавальну та естетичну цінність свого часу сприяла розвиткові реалізму й народності, відіграла помітну роль у літературному процесі не лише Буковини, а й на всіх західноукраїнських землях.
Література:
1. Федькович Ю.А. Твори в двох томах. - Київ, 1984.
2. Гуменюк Г.І., Кирей Г.Т. Музей-садиба Ю. Федьковича. - Ужгород, 1984.
3. Пільчук І.Н. Народний співець Буковини. - Київ, 1943.
4. Програми середньої загальноосвітньої школи: 1- 3 /4 класи / Освіта. - Київ, 1992.
5. Ковалець Л. Етнографічна діяльність Юрія Федьковича / Р.Ф. Кайндль і українська історична наука. Матеріали Міжнародного наукового семінару "Кайндлівські читання". Ч. 2. - Чернівці, 2004. - С. 223-234.
6. Кайндль Р.Ф. Гуцули: їхнє життя, звичаї та народні перекази. 2 вид., випр. і доп. / Пер. з нім. З. Пенюк; наук. ред. і післям. О. Масана. - Чернівці, 2003. - 200 с.
Loading...

 
 

Цікаве