WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Юрій Федькович – народолюбець - Реферат

Юрій Федькович – народолюбець - Реферат


Реферат на тему:
Юрій Федькович - народолюбець
Я - просто собі - гуцул.
Моя школа була Чорногора,
а не львівська або віденська академія.
Юрій Федькович
"Буковинським соловієм", "найбільшим поетом зеленої Буковини", "буковинським Кобзарем" назвав Юрія Федьковича І.Я.Франко за чарівну силу поетичного слова, глибоку правдивість і справжню народність, за святу віру у велику долю народу.
Неоціненне значення має для нас спадщина Юрія Федьковича, його різнобічна діяльність і саме життя. Він правдиво змалював життя простих людей-гуцулів, бажав здобути поневоленим людям волю, щастя, оспівав натхненно і поетично гордих людей, нащадків Олекси Довбуша і сучасників ватажка повсталих буковинців - Лук'яна Кобилиці.
Юрій Федькович жив серед народу і для народу і ніколи не втрачав святої віри в його щасливе майбутнє: "Я наш нарід цілим серцем люблю, і душа моя віщує, що його велика доля жде".
Все, що написав Юрій Федькович, увійшло в духовну скарбницю українською народу. Як яскравий і самобутній поет-лірик, Ю. Федькович зростав під впливом уснопоетичної народної творчості, що нею перейнявся з дитячих літ і яку збирав протягом всього життя. Він, за словами О. Маковея, "співав так, як народ співає: тут і фразеологія народна, і ритміка народних пісень, і та люба наївність та щирість, якою народ своїми піснями добирається до наших сердець".
Основними в ліриці поета були громадянські мотиви. Багато уваги приділяв Ю. Федькович темі цісарської рекрутчини й солдатчини, котру добре знав на власному досвіді. Він писав про солдатів і для солдатів, до того ж під великим впливом антирекрутської народної творчості, використовуючи її поетичні художні форми і засоби. Тому жовніри підхоплювали вірші Федьковича, як і близькі їм народні пісні про їхню страхітливу долю. Змальовуючи страждання жовнірів у цісарському війську, Федькович відтворив також бідування залишених напризволяще їхніх сімей. Тому ці твори - також і про селян.
Героїко-романтичні вірші - про славне минуле свого народу. Вони виховували в сучасників почуття патріотизму і мужність у боротьбі проти гнобителів. Здебільшого це поезія про опришків - відважних борців, про їх славного ватажка і народного месника Олексу Довбуша, а також про Юрія Гінду, співця Киртчалі та інших.
Пишучи про обов'язок поета служити народові в його боротьбі за світле майбутнє, Ю. Федькович щоразу посилається на славний приклад Т. Шевченка. У вірші "Оскресни, Бояне" поет звертається до легендарного староруського співця-дружинника Бояна, щоб той заграв до бою "пісню правдиву" і збудив усю слов'янщину. Важливо, що письменник підносить ідею визволення всіх слов'янських народів, єднання всіх українських земель.
У першому і другому варіанті "Осьмого поменника Тарасові Шевченку" висловлено заклик до помсти "царям лукавим", "владикам тим неситим", що проливали "криваві ріки". З гнівом Ю. Федькович запитує:
Чи ж на віки сидітимуть
Кати на престолах,
Кати правди, кати волі?..
У вірші "Нива" поет висловлює велике бажання продовжувати традиції Т. Шевченка у рідному краї.
Займу плуги круторогі,
Зорю гори та й долину,
Зорю свою Буковину,
Як наш Тарас, як мій тато
Научив мене орати;
І віру, любов, надію
Буковинов скрізь посію.
Поет вірить у багатий врожай з того засіву. Він прагне, щоб його пісню було чути по всій Україні - "від Чорної гори до Дніпра-дуная".
Ю. Федькович мріяв про той час, коли зникнуть кордони, які шматували Україну. Трапилася, здавалось би, звичайнісінька подія: в гірському селі Розтоки через річку Черемош побудували міст, який з'єднав Буковину і Галичину. А поет побачив у цьому глибокий зміст - символ єднання розірваних кордонами частин України. У вірші "До мого брата Олекси Чернявського, що збудував міст на Черемші у Розтоках", він писав:
Мости, брате Олексику,
Мости ти, мій друже,
Єднай нашу Буковину
З Червоною Русев.
Най Черемош запінений
І Чорний і Білий
Із братію із руською
Нас більше не ділить.
Лірика Ю. Федьковича відзначається глибиною змісту, ідейною виразністю, багатством мотивів, високою поетичністю, жанровою розмаїтістю. Багато його ліричних творів споріднені з народною піснею і змістом, і образною системою, і ритмікою та звучанням. Тому чимало з них стали народними піснями, вносячи у фольклор нові мотиви. Це, насамперед, "Оскресни, Бояне", "Брат та сестра (Не зозуля в лісі затужила)", "Як засяду, браття, коло чари", "Поклін (Гей, по горі, по високій)" та інші.
Перші оповідання Ю. Федьковича "Люба-згуба" та "Серце не навчити" - етнографічно-побутові. Багато уваги в них приділено обрядам та звичаям Гуцульщини, глибоким душевним стражданням, спричиненим нещасливим коханням.
Проза Ю. Федьковича сповнена життєвої енергії, духовної краси, самобутніх образів з народу; вона переконливо розкриває волелюбні риси їхнього характеру, чесність, правдивість, почуття поваги до інших людей.
Як драматург Ю. Федькович залишив чималу спадщину. Його перу належить комедія "Так вам треба", яка в пізнішій переробці одержала назву "Сватання на гостинці". Тривалий час письменник працював над трагедією "Довбуш" - зробив три редакції твору та варіант німецькою мовою. Він переробив і пристосував до тогочасного буковинського життя комедію В. Шекспіра "Приборкання непокірної", назвавши її "Як козам роги виправляють".
Любов до народної пісні зародилась у Ю. Федьковича ще з дитячих років, цьому сприяли його мама та старша сестра, які знали безліч народних співанок. Маючи від природи гарний голос - баритон, письменник не розлучався з народною піснею все життя. 95 народних пісень Буковини в
Loading...

 
 

Цікаве