WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Часопис «Українознавство» (2001-2006) – яскравий зразок сучасного фахового наукового, громадсько-політичного, культурно-мистецького, релігійно-філософ - Реферат

Часопис «Українознавство» (2001-2006) – яскравий зразок сучасного фахового наукового, громадсько-політичного, культурно-мистецького, релігійно-філософ - Реферат


Реферат на тему:
Часопис "Українознавство" (2001-2006) - яскравий зразок сучасного фахового наукового, громадсько-політичного, культурно-мистецького, релігійно-філософського, педагогічного видання для вчених, освітян, студентів і всіх небайдужих громадян незалежної України
13 лютого 2001 року Державний комітет інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України видав свідоцтво № 4863 про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації - журналу "Українознавство". Таке коротке і сухе статистичне повідомлення - що, де, коли… А скільки за ним криється життя, боротьби, праці, емоцій і віри! Саме так - Віри в Україну, Надії на кращу долю для Батьківщини, Любові до Вітчизни й до багатомільйонного українського народу. Недаремно українознавство - це не тільки цілісна система інтегративних наукових знань про Україну, українців і світове українство у просторі й часі, це й своєрідна національна філософія - це українолюбство! Любити свою країну, народ, природу, культуру, мову… Але любити треба не самозакохано, не себе улюбленого в Україні, а неповторну, єдину Україну в собі, віддаючи рідний землі, яка тебе породила, всього себе, без останку, без винятку. Чим більше ви подаруєте любові Україні, тим більше її отримаєте у відповідь, тому що українолюбство - це, насамперед, уміння присвятити своє життя, свою наснагу, свою працю Батьківщині в ім'я її сьогодення та майбуття. На жаль, не кожному українцеві це вдається, проте не перевелися ще на нашій землі справжні лицарі. Одним з них є Петро Петрович Кононенко - академік Академії наук Вищої школи України, Української Вільної академії наук (США), Міжнародної слов'янської академії, Української академії політичних наук, лауреат Міжнародної премії імені Й.-Г. Гердера та премії імені Ярослава Мудрого, президент Міжнародної асоціації "Україна і світове українство", доктор філологічних наук, професор, літературний критик, історик і теоретик літератури, історик і теоретик українознавства, поет, прозаїк, директор НДІУ МОН України.
Саме П. Кононенко був ініціатором й організатором наукового періодичного українознавчого видання, доклав до цього складного процесу весь свій потужний досвід і талановитий хист вченого-українознавця. Отримавши офіційне свідоцтво на право видання часопису "Українознавство", Петро Петрович став його головним редактором і головою редакційної колегії, взявши на себе нелегку, але дуже важливу місію - створення модерного наукового, громадсько-політичного, культурно-мистецького, релігійно-філософського і педагогічного журналу, в якому би фахово досліджувалося минуле, сучасне і майбуття України, українців і світового українства.
Дехто може закинути, що, мовляв, у незалежній Україні існує стільки журналів, альманахів, наукових записок, збірників, щорічників та інших періодичних видань, які в тій чи іншій мірі вивчають українську проблематику, що поява ще одного не стане видатною подією і не вплине істотно на ситуацію в Україні. Дозволимо собі не погодитися з цим. У першому ж числі часопису П. Кононенко як головний його редактор виголосив принципове наукове патріотичне кредо вчених-українознавців і їх нового видання: "Журнал "Українознавство" виходить у світ на межі тисячоліть. На межі, що відділяє десятиліття бездержавності й рабства від доби великих надій та сподівань на відродження України як правової, демократичної, соборної, суверенної держави та на розквіт великої нації, призначеної самою Природою на здійснення тільки їй наперед визначеної високої загальнолюдської місії… Усім тим зумовлена потреба журналу "Українознавство": для пізнання України в найголовнішій парадигмі часу - самопізнання, самотворення в процесі історичного поступу України і світу. Віками народи Землі прагнуть пізнати свою онтологічну сутність, історичне призначення та шлях до мети. Питомою клітиною вселюдства у тому універсальному процесі є й світове українство (а це - понад 20 мільйонів у понад 80 країнах планети). Природно, що його життєвий шлях, вибір, характер, образ людини, суспільства, держави, мова, культура, ментальність, міжнародні зв'язки українців від самих першопочатків знайшли відображення і на скрижалях єгипетських папірусів, і в працях арабських, грецьких, візантійських, римських, центральноєвропейських, скандинавських істориків, політиків, діячів культури та вчених; у художніх творах митців від Індії до Європи, Австралії, Америки" [3, 4-5].
Ми переконані, що Україна, українці й світове українство не є периферією людської цивілізації, а є її важливою складовою частиною, без розуміння якої людство ніколи не буде в змозі пізнати само себе, свій життєвий шлях і власні футурологічні перспективи. Саме тому український народ зі своєю самобутньою, майже півторатисячолітньою історією виступив яскравим і неповторним феноменом на неозорій цивілізаційній театральній сцені. Так було колись, так є й так буде! Згадаймо зовсім недалеке минуле, коли вітчизняна політична криза листопада-грудня 2004 р., яка увійшла до світової історії під назвою ORANGE REVOLUTION - Помаранчева революція, показала і довела, що український народ є європейською нацією. Київський Майдан як уособлення мільйонів українців з гаслом "Разом нас багато - нас не подолати!" не тільки підняв з колін український народ, але й примусив усю Європу і весь Світ відкрити й розпізнати для себе нашу країну. Ми - українці - ще й ще раз нагадали людству, що понад будь-які найдорожчі матеріальні цінності, найвищим цивілізаційним благом і надбанням для нас є Духовність! Саме вона перетворила первісну людину в Homo sapiens, яка з часом і створила на земній кулі Цивілізацію, одним з наріжних каменів якої є і українство. Тому вивчаючи і досліджуючи його як геополітичну цивілізаційну реальність, ми, вчені-українознавці, не тільки осягаємо власну вітчизняну історію, культуру, науку, природу, але, насамперед, допомагаємо людству пізнати й усвідомити своє неповторне місце у безмежному Всесвіті.
Ми повністю погоджуємося з П. Кононенком, який наголошує: "Українознавство - це не просто система знань; це - уроки (історичні, державно-політичні, соціально-економічні, етно-національні, міждержавні, культурно-мистецькі, релігійно-філософські, морально-етичні) досвіду віків; аналіз причин і характеру проблем сучасності; прогноз тенденцій і проектування шляхів майбутнього. Тому - це наука інтелекту й моралі, мужності й честі, любові до прекрасного і ненависті до потворного. Тому-то воювати з українознавством - це воювати з Україною та її грядущим; із народом і його життєвим вибором; із світовим українством і його історичною місією. А що з Україною воюють і досі - дивуватися не доводиться: упродовж віків люди керувалися і своїми, а то й переважно своїми інтересами... І відповідно до цього: розвивати українознавство - це священний обов'язок кожного, хто зацікавлений у пошуках істини й торжестві правди, у свідомості життєвої орієнтації, в реальності щастя та бажанні і вмінні досягти, вибороти його. Це - наука пошуку й утвердження гармонії: між емоціо й раціо,інтелектом і серцем людини; між людиною і природою, людиною і сім'єю, родом, нацією; між правами й обов'язками особи; між нацією і вселюдством; гармонії людини
Loading...

 
 

Цікаве