WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Формування культури спілкування українською мовою у військовослужбовців миротворчих підрозділів збройних сил України та його чинники - Реферат

Формування культури спілкування українською мовою у військовослужбовців миротворчих підрозділів збройних сил України та його чинники - Реферат

правило, все "малюється" чорно-білими фарбами.
Важливою рисою міжособистісних стосунків є їх емоційна основа. Одні люди під час спілкування нерідко без особливих зусиль можуть викликати в інших позитивні емоції, підтримати гарний настрій. Інші - вносять у взаємини напруженість, пробуджують негативні емоції, тривогу. Тому дуже важливим для спілкування є використання гуманістичних орієнтацій у взаєминах, дотримання емпатійного способу спілкування. Він же передбачає більш-менш точне сприймання внутрішнього світу іншої людини із збереженням притаманних саме їй емоційних змістових відтінків. Саме ці орієнтації та прояв у взаєминах є наслідком високого рівня культури спілкування. Водночас, наявність такого рівня є тією основою, на якій у подальшому формуються гуманістичні комунікативні настанови та засоби їх реалізації.
Задоволення людини своїм побутом, своїм особистим життям вигідне не тільки для неї, але й для всіх оточуючих. Кожному зрозуміло, що настрій людини залежить значною мірою від матеріального забезпечення життя, від житлових умов. Тому особиста турбота керівника і держави взагалі щодо цих питань діє позитивно на морально-психологічний клімат у колективі та спілкування в ньому. У даному випадку це стосується комфортного розміщення миротворців у місцях їх дислокації.
Значну роль у досягненні позитивних показників ефективного ділового спілкування у військових підрозділах та установах відіграє цікавість роботи для виконавця, успішність його служби, справедлива оцінка результатів праці. Тобто в контексті піднятого питання - це якісне виконання миротворчих завдань.
Серед різноманітних факторів, які впливають на працездатність людини, найбільший емоційний вплив (як позитивний, так і негативний) здатні спричинювати міжособистісні стосунки в колективі. При цьому має значення не стільки характер спілкування, стосунків, скільки задоволення ними кожного військовослужбовця.
Задоволеність міжособистісними стосунками зумовлюється:
- задоволеністю діловим, офіційним статусом особистості в колективі (тобто, яку посаду вона займає);
- задоволеністю неофіційним положенням особистості в колективі в системі симпатій, антипатій, своєю міжособистісною роллю, наприклад, "лідера", "скептика", "блазня", яку може брати на себе добровільно;
- задоволеністю членами колективу, тобто тим, що доводиться працювати саме з цими людьми. Це залежить від індивідуальних особливостей людей, тоді як склад колективу - від уміння керівника підбирати кадри;
- задоволеністю груповими традиціями, нормами, тобто цінностями, правилами, які поділяють усі члени даної групи.
Ці складові "душевного комфорту" опосередковано залежать від стилю керівництва у підрозділі, установі, який, у свою чергу, є похідним від особистості керівника. До речі, особистість керівника не тільки опосередковано, але й безпосередньо (і як функціонер, і як людина) впливає на особистість співрозмовника і тим самим на його задоволеність взаєминами, спілкуванням.
Найчастіше непорозуміння, а то і конфлікти виникають під час передачі та прийому розпоряджень. Річ у тім, що нерідко люди неоднаково розуміють одну й ту саму інформацію, по-різному ставляться до виконання конкретного завдання та досягнення мети. Тому при зустрічі бажано, щоб керівник сформував у підлеглого, перш за все, бажання виконати розпорядження. Якщо цього не буде, то, швидше за все, підлеглий хоч і зробить те, що йому сказали, але неефективно, неякісне.
Соціально-психологічні явища мінливі, тому зі зміною завдань, які стоять перед групою, умовою діяльності, оновленням складу, появою нового лідера, відсутністю зусиль, спрямованих на підтримку та розвиток групи тощо, вона може регресувати, відповідно це позначається і на спілкуванні в цій групі.
У ситуаціях спільної діяльності люди вдаються до припущень щодо внутрішнього стану, помислів, думок, мотивів та почуттів іншої людини на основі спроби поставити себе на її місце. Проте суб'єкту важливо не тільки об'єктивно сприймати іншу людину, а й брати до уваги те, як вона буде сприймати і розуміти його самого.
Є певні види стосунків учасників спілкування у військовому колективі, які створюють психологічно комфортний фон для взаємодії, сприяють виявленню інтелектуальної та вольової активності тих, хто спілкується на оптимальному рівні.
Це, перш за все, наявність довіри один до одного. При спілкуванні однодумців, товаришів, колег по спільній діяльності довірливе ставлення з боку одних породжує під час спілкування, як правило, відповідну довіру в інших, посилює у кожного з них почуття особистої цінності, підвищує взаємне прийняття. Не менш важливим чинником ефективного ділового спілкування є ініціативність у спілкуванні. Саме ініціатива допомагає успішно керувати пізнавальною діяльністю, організовувати співпрацю. Бути ініціативним означає:
- вміти швидко та енергійно організувати психологічний контакт із людьми;
- цілеспрямовано керуватиміжособистісною взаємодією, формувати та підтримувати позитивний рівень міжособистісних взаємин;
- викликати зворотну потребу в людей у міжособистісній взаємодії, на основі якої може успішно розвиватися військова діяльність;
- вміти, відносно завдань, які виникають у процесі взаємодії з людьми, будувати відповідні форми, стилі та методи спілкування;
- використовувати різні форми міжособистісної взаємодії в якості основного фактора оптимізації військової діяльності;
- вміти побороти пасивність та відсторонення співбесідника;
- бути здатним через активне спілкування включити співбесідника в усіляку військову діяльність.
Із сукупності чинників формування культури ділового спілкування у військовослужбовців миротворчих підрозділів ми визначили найбільш важливі, які впливають на досягнення поставленої мети, від яких залежить ефективність спілкування: надійність того хто говорить; зрозумілість його повідомлення; врахування зворотного зв'язку (усвідомлення того, наскільки правильно тебе зрозуміли). Окрім цього мають вагу такі якості особистості: конгруентність - уміння бути собою; емпатія - розуміння внутрішнього світу іншої людини; безкорисливість, порядність; розуміння внутрішніх переживань співбесідника.
Отже, кожному військовослужбовцю важливо не тільки знати сутність та механізми процесу ділового спілкування, але необхідно володіти практичними засобами підвищення його ефективності. Це дає можливість самовдосконалюватися, розвиватися відповідно до своїх потреб та підняти імідж українського військовослужбовця на міжнародній арені.
Та людина, яка добре розуміє свою роль у духовному збагаченні колективу, має приділяти велику увагу своєму самовдосконаленню. Якщо певні ідеали, комунікативні настанови, норми спілкування стають компонентом духовного світу особистості військовослужбовця, а прагнення діяти відповідно до них стає глибокою потребою, набуває особистісного сенсу, то ці ідеали, настанови й норми перетворюються на постійно діючі стимули його розвитку і спонукають до роботи над собою. А самопізнання та самовдосконалення починається з уміння адекватно оцінювати себе і зіставляти своє уявлення про себе з тим, яке воно є у товаришів по службі.
Але все це лише теоретичні аспекти. Завдання полягає в тому, щоб усі викладені вище думки були втілені у практичні дії, враховані у процесі підготовки миротворчих підрозділів і місій.
Підсумовуючи, наголошуємо, що використання ділової мови особовим складом миротворчих підрозділів та місій, без перебільшення, є обличчям, візитівкою нашої країни і наших Збройних Сил. І тому від того, як наші миротворці володіють діловою українською мовою, залежатиме оцінка діяльності наших миротворчих місій, формуватиметься авторитет держави та її Збройних Сил.
Література:
1. Методичний посібник з підготовки та ведення миротворчих дій миротворчими контингентами та миротворчим персоналом Збройних Сил України. - К.: Національний науково-дослідний центр оборонних технологій і воєнної безпеки України, 2004. - 107 с.
Loading...

 
 

Цікаве