WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Філософські аспекти вивчення духовної спадщини українського Полісся - Реферат

Філософські аспекти вивчення духовної спадщини українського Полісся - Реферат

землеробського календарного циклу. У 1997 році на Овруччині К. Кутельмах записав обряд премочних жертв під час зажинків. У поле приносили хліб, сіль, огірок і клали їх разом із першими колосками на скатертину. Існував і відповідний словесний супровід цього обряду - зажинкові примовки [8, 194].
До розряду принесення жертв польовим духам (або духам хліба) належить і загальнослов'янський звичай залишати на полі після жнив невижатий пучок ("бороду", "козу", "квітку", "діда" і т. пр.) або приносити урочисто додому останній сніп. Цей обряд, пов'язані з ним обрядодії та їх словесні супроводи вчені часто витрактовують як премочні жертвопринесення. До подібної оцінки слід ставитися з обережністю. Премочні жертвопринесення характерні для світогляду, в якому вже вироблені космогонічні міфи й міфи про культурних героїв. Вони позначають вдячність людини вищим духовним істотам за даровані людям засоби для існування, а не просто акти задобрювання духів, богів чи божеств продуктами своєї праці. Отже, в цих двох обрядах уявлення людей про свої стосунки із божественними силами, про своє місце і призначення у світі є принципово відмінними. Зовні ж ці два сутттєво різні обряди дуже схожі. Для прикладу: М. Глушко записав У Малинському районі звичай залишати "діда" й на картопляній ниві [4], а картоплю вже ніяк не назвеш історично першим продуктом землеробської діяльності наших предків, бо відома вона в Україні лише з середини XVIII ст. Тому було бипомилкою заносити помічений і записаний десь обряд з останнім снопом до розряду премочних жертв лише на підставі того, що продуктами жертвопринесення виступають плоди землеробської праці.
Звісно, тут можливі різні гіпотези. С. Павлюк, наприклад, вважає, що "...випікання свіжої хлібини, а також ритуальних хрестиків, коржів із тіста, якими годували селяни робочу худобу, це продовження дещо видозміненого ритуалу жертвоприношення" (виділення моє. В.Я.) [10, 266]. Свій висновок автор вибудовує на фактах виявлення в традиційній духовній культурі різних регіонів України обряду годування худоби хлібом не тільки в момент жнив, але й під час заорювання поля, коли "... для заорювання пару чи нової ріллі пекли хлібину, яку брали з собою в поле. У полі клали її на розстелену хустку на майбутній ріллі, розрізали, і усі присутні частувались... На Полтавщині перед першою оранкою пекли "хрестики" з тіста, які у полі з'їдали" [там само].
Заакцентований С. Павлюком аспект трансформації давнього обряду під впливом християнства заслуговує на особливу увагу при вивченні духовної культури Українського Полісся. Обряд випічки хліба і годування ним худоби піддався глибокому переосмисленню під впливом християнського світогляду на всьому ареалі проживання слов'ян, в тому числі й поліщуків. Ритуальне печиво починають випікати на християнські свята (наприклад, під час Великого посту), виготовлюють його у вигляді хрестиків ("хрестців"), супроводжують ритуал його споживання чи годування худоби християнськими молитвами, худобу вперше виганяють на пашу не тільки із хлібиною, а й із свяченою вербою тощо. Сучасним населенням ці ритуали також сприймаються як християнські і як одвічно свої. Тож дослідникові важливо відфільтрувати в цих синтезованих обрядодіях елементи тотемізму, магії, шаманства (цей феномен в духовній культурі українців достеменно є, але він потребує окремої розмови) і прослідкувати, які елементи давнього світогляду піддаються мімікрії, які зникають через свою невідповідність новому світобаченню, а які продовжують функціювати, незважаючи на чужий контекст.
Як бачимо, вивчення духовної культури Українського Полісся щедро дає чимало матеріалу для філософсько-методологічного осмислення первісного міфологічного світогляду та відповідного йому первісного суспільства. Подальші польові дослідження та осмислення їх результатів з боку етнопсихології, історії культури, релігієзнавства, філософії можуть підготувати ґрунт для якісно нового погляду на історію українського етносу, його місця в історії слов'ян, індоєвропейських народів.
ЛІТЕРАТУРА
1. Гладкий М. Традиції першого вигону худоби в поліщуків //Народознавчі Зошити, 1996. - №2. -С. 130-135.Глушко Михайло. Від Уборті до Дніпра: заключний етап комплексного історико-етнографічного дослідження Центрального Полісся //Народознавчі Зошити, 1997. -№ 6. - С. 368 - 384.
2. Глушко Михайло. Від Уборті до Дніпра: заключний етап комплексного історико-етнографічного дослідження Центрального Полісся //Народознавчі Зошити, 1997.-№ 6.-С. 368 - 384.
3. Глушко Михайло. На древній Овруччині // Народознавчі Зошити, 1996. - № 2.
4. Глушко Михайло. У межиріччі Ужа і Тетерева //Народознавчі Зошити, 1996. - № 6. - С. 384 - 395.
5. Дмитрів Зіновій. Ритуальний хліб у весняних звичаях та обрядах Рівненського Полісся // Народознавчі Зошити, 1997. - № 1. - С. 9-13.
6. Древляни: збірник статей і матеріалів з історії та культури Поліського краю. - Львів: Інститут народознавства НАН України, 1996. - 423с.
7. Етнокультурна спадщина Рівненського Полісся: матеріали комплексних наукових експедицій Рівненського фольклорно-етнографічного товариства. - Вип. 1 - 4. - Рівне, 2001 -2003.
8. Кутельмах Корнелій. Аграрні мотиви в календарній обрядовості поліщуків //Полісся України: матеріали історико-етнографічного дослідження. Вип. 2. Овруччина. 1995. - Львів: Інститут народознавства НАНУ, 1999.
9. Кутельмах Корнелій. "Спасова борода": магія чи реальність? Причинки до аграрних мотивів у календарних обрядах українців (за матеріалами Центрального Полісся) // Древляни: збірник статей і матеріалів з історії та культури Поліського краю. - Львів, Інститут народознавства НАНУ, 1996 - 423 с.
10. Павлюк Степан. Синкретизм аграрних обрядово-звичаєвих традицій: процес християнізації //Народознавчі Зошити. - Львів, 1995.№ 5. - С. 265 - 267.
11. Полісся України: матеріали історико-етнографічних досліджень. Вип. 1. Київське Поліс ся. 1994 - 1997.
12. Словник символів культури України. Вид. 2. К.: Міленіум, 2002. - 257 с.
13. Українець Алла. Народний одяг мешканців Рокитнівського району //Етнокультурна спадщина Рівненського Полісся: матеріали комплексних наукових експедицій Рівненського фольклорно-етнографічного товариства. Вип. 2. Рівне, 2001. -С. 10-26.
Loading...

 
 

Цікаве