WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Утвердження нової філософії економічної освіти як чинник інноваційного майбутнього України - Реферат

Утвердження нової філософії економічної освіти як чинник інноваційного майбутнього України - Реферат


Реферат на тему:
Утвердження нової філософії економічної освіти як чинник інноваційного майбутнього України
Розбудова основних засад відкритого суспільства, зорієнтованого на духовно-інформаційний вектор глобальної еволюції людства, та цілеспрямована зміна пріоритетів розвитку вітчизняної економіки на шляху ринкової трансформації господарських відносин і опанування інноваційної моделі економічного зростання передбачають всебічний розвиток інтелектуального капіталу як визначальної складової національного багатства, рушійної сили суспільного поступу в новому тисячолітті.
Загальновизнано, що постіндустріальні тенденції та глобалізація економіки викликають зміну відносної цінності ресурсів, перетворюючи інтелект та інформацію на стратегічно важливі фактори зміцнення конкурентоспроможності провідних держав світу. Інноваційний вплив знань на розвиток суспільства сприяє усвідомленню економічної науки та освіти як важливих генераторів людського капіталу, дієвих стратегічних компонентів формування необхідних компетенцій сучасних фахівців у найважливіших сферах людської діяльності. Відтак виникає необхідність у перебудові суспільної свідомості, подоланні стереотипів та впровадженні принципово нового підходу до якості підготовки фахівців у галузі економічної теорії та господарської практики з урахуванням:
- загальноцивілізаційних зрушень, пов'язаних з гуманізацією соціально-економічних перетворень, антропологічним поворотом в освіті та науці, демократизації навчального процесу на основі впровадження етичних цінностей партнерства і співробітництва;
- нагальної необхідності підвищення якості освітньої діяльності як основи формування сучасної культури вищої школи, заснованої на новітніх технологіях навчання, здатних забезпечити цілісне сприйняття динаміки соціально-економічних змін, розвинути творчу уяву та системно-аналітичне мислення, створити атмосферу вільного виявлення власних поглядів та переконань, прагнення до самостійного наукового пошуку тощо;
- переходу до інноваційної освіти, зорієнтованої на мобільність, свідомий вибір альтернатив, реалізацію природних творчих функцій індивідів, здатних працювати в умовах невизначеності, оперативно та безболісно адаптуватись до умов, що швидко змінюються, екстраполювати ідеї з однієї сфери в іншу на основі інтелектуально-критичного сприйняття реальності та прогнозування нових тенденцій суспільного розвитку.
Економічний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка, який у 2004 р. відмітив свій 60-річний ювілей, є провідним з підготовки економістів та менеджерів вищої кваліфікації в Україні, має давні та славні традиції.
Історія розвитку та викладання економічної теорії у Київському національному університеті бере початок від заснування у жовтні 1842 р. в Імператорському університеті Святого Володимира кафедри політичної економії та статистики, яка за Статутом університету ввійшла до складу історико-філологічного відділення філософського факультету. Викладання політичної економії стало відправним пунктом розвитку економічних досліджень та урізноманітнення економічних дисциплін, які читались студентам університету.
Першим завідувачем кафедри у період з 1847 по 1850 рр. був І.В.Вернадський (1821 - 1884) - учений-енциклопедист, наукова спадщина якого пов'язана з дослідженням актуальних проблем політичної економії, статистики та історії економічної думки. Його наступником став талановитий педагог, видатний вчений, громадський діяч М.Х.Бунге (1823 - 1895) - автор визнаних наукових праць з економічної теорії, грошового обігу, фінансів, бухгалтерського обліку, економіки промисловості та торгівлі; дослідник та аналітик історії економічної думки; засновник соціологічного напряму в статистиці.
Ще за життя визнаною М.Х. Бунге заслугою стало заснування ним Київської економічної школи. Прихильниками та послідовниками вченого стали професори Київського університету: Д.І.Піхно, А.Я.Антонович, О.Д.Білімович, також українські вчені Р.М.Орженцький, М.І.Туган-Барановський, Є.Є.Слуцький, чиї дослідження сягали рівня світової науки. Викладачами політичної економії та інших тісно пов'язаних з нею економічних дисциплін ( статистики, фінансів) працювали відомі вчені Г.Д.Сидоренко, Г.М.Цехановецький, М.І.Зібер, Д.І.Піхно, А.Я.Антонович, В.Я.Желєзнов, М.П.Яснопольський, К.Г.Воблий, О.Д.Білімович, М.В.Бернацький, П.Л.Кованько, М.М.Цитович.
У незалежній Україні наукові здобутки видатних співвітчизників, викладачів та професорів Київського університету становлять значний інтерес для економічної науки. Необхідно зазначити, що розвиток кафедри політичної економії та статистики тут відбувався у нерозривному зв'язку із загальною еволюцією української та світової економічної науки. Серед всесвітньо відомих економістів, які свій науковий шлях почали в університеті, можна назвати Є.Є.Слуцького, С.А.Подолинського, Ю.Е.Янсона, В.В.Новожилова та ін.
Однією з особливостей університетської економічної думки була тривала прихильність до класичної наукової школи з її трудовою теорією вартості. Загальновизнаним є аналіз теоретичних здобутків класичної школи в політичній економії, здійснений вченим європейського масштабу, викладачем Київського університету М.І.Зібером (1844 - 1888). Водночас революційні зрушення в галузі економічної теорії останньої третини Х1Х ст. сприяли проникненню в університетську економічну науку новітніх на той час концепцій маржиналізму та їх подальшій розробці представниками Київської економічної школи, започаткованої М.Х.Бунге.
Учень М.Х.Бунге Д.І.Піхно (1853 - 1909) розвинув учення про потреби, обмін та споживання, корисність речей як джерело та мірило їх цінності, взаємодію попиту та пропозиції тощо. Продовжувачем традицій Київської політекономічної школи був професор університету О.Д.Білімович (1876-1963), який протиставив трудовій теорії вартості (цінності) так звану "примиренську теорію", що поєднувала положення теорії граничної корисності, теорії попиту і пропозиції та математичної школи. Він став зачинателем
Loading...

 
 

Цікаве