WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → У серці – рідна Україна - Реферат

У серці – рідна Україна - Реферат

Товариства української мови імені Тараса Шевченка (1989), був депутатом Київської міської ради, членом Думи при Президентові України (1991 - 1992), членом Колегії Міністерства культури України (1993 - 1995), є членом президії Всеукраїнського товариства "Україна" (з 1993 р.), членом Національної Ради Конгресу української інтелігенції (з 1996), а також членом Роменського та Недригайлівського земляцтв (почесним головою останнього є Віктор Андрійович Ющенко).
За високий професіоналізм та культурно-громадську діяльність Анатолія Мокренка відзначено урядовими нагородами та званнями: Народний артист України (1973), Народний артист СРСР (1976), лауреат Державної премії УРСР імені Т.Г.Шевченка (1979), лауреат Державної премії Грузії ім. З.Паліашвілі (1973). Він -один з небагатьох митців - є Кавалером ордена Дружби народів (1982), ордена Ярослава Мудрого (1995), ордена Володимира Великого (1998), медалі А.С.Макаренка (1983) та інших нагород. У 1995 році обраний академіком Української міжнародної академії оригінальних ідей. На знак визнання його внеску у прогрес XX сторіччя митцю вручено почесний диплом, а його ім'я є серед осіб, чия біографія включена до довідника "Життя Славетних" та видань Американського Біографічного інституту (1999 - 2001).
А.Мокренко є постійним Головою журі Всеукраїнського конкурсу дитячої творчості "Українське бельканто", який традиційно відбувається у Донецьку з 1997 р. У власному селі Терни на Сумщині в 2002 р. він заснував хор як засіб масового прилучення до національної української культури. Вже через рік там відбувся районний конкурс хорових колективів під назвою "Співаймо разом !", де виступили понад 300 учасників. Але головним критерієм цього заходу є участь саме сільських хорових колективів.
Упродовж 1991 - 2004 рр. Мокренко бере активну участь в роботі міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференцій, науково-методичних семінарів, організацію та проведення яких здійснював Інститут українознавства Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка, а з 2000 р. - Науково-дослідний інститут українознавства Міністерства освіти і науки України. З жовтня 2001 р. він працював завідувачем відділу національної культури НДІУ МОН України, а з вересня 2002 р. - провідним науковим співробітником цього ж відділу. До головних напрямків наукової діяльності А.Мокренка належить вивчення:
o історії української культури, зокрема музичної, в контексті дослідження проблем українознавства;
o ролі української вокальної школи в розвитку національної культури України;
o історії становлення культурно-освітніх та музичних закладів в Україні;
o ролі професійного мистецтва у формуванні громадянина Української держави кінця XX - початку XXI ст.
Перші кроки на ниві публіцистики А.Мокренко зробив ще в шкільні роки, коли вперше опинився серед величі Кавказьких гір, які захопили його своєю красою. Так з'явився в нього щоденник (зшиток із шкільних зошитів), а з ним і добра звичка, що переросла в рису характеру, - жити на землі не байдужим гостем, а уважно вдивлятися в її красу, радощі і болі, розповідати про це людям, а самому добре робити те добре, що велить серце. Щоденник сповнений словами любові до батьків, до рідного дому, до України, роздумами про життя і долю українського народу. Це згодом вийшла сповідь про пережите, про земне і високе.
Та все ж перші наукові публікації були з геології. Згодом з'явилися нині відомі в Україні та за її межами монографії: "У серці - рідна Україна" (К., 1994), "Український спів" (К., 2003) та ін. Анатолій Юрійович друкується у багатьох періодичних виданнях, порушує у своїх статтях найактуальніші питання сьогодення. Це - "Не цураймося, признаваймося..." (до Міжнародного Дня рідної мови), "Козацькі кургани в тривожному сні..." (окремі штрихи до портрета нашої культури), "Наша дума, наша пісня...", "Борис Гмиря - виданий мислитель і співак XX ст.", "Лебідь - птаха велика, сильна і красива" (до 100-річчя від дня народження відомого українського співака Б.Р. Гмирі), "Крізь серце і пам'ять", "Віра - Воля - Дія" (до 12-ої річниці Незалежності України), "Дзвенить у зорях небо чисте", "Пісня, що проходить крізь небо", "Рухівцям мого краю", "Подвижники" (про українських дослідників у галузі музичної культури). Тривалий час в одній з газет Сумщини Анатолій Юрійович вів рубрику "Шляхами пісні", вважаючи своїм громадським обов'язком "розповісти землякам про все найзначніше з побаченого й пережитого" на його творчих і життєвих шляхах. Як стверджує А.Мокренко, "є шлях у майбутнє - це Мрія. Є шлях у минуле - це Пам'ять, Історія, це Культура рідного народу, без усвідомлення яких, без усвідомлення себе частинкою його вічності неможливо осягнути інший народ, зрозуміти його". Особливо актуальними стали його статті, надруковані в журналі "Українознавство" (К.: НДІУ, 2002, № 2 - 3): "Природне право самозахисту", "Професіонал - творець добра чи зла?", які розкивають громадянську позицію А.Мокренка як митця та культурно-громадського діяча Незалежної Української держави в умовах її новітньої історії. В одному з номерів "Української газети" (1995) є стаття А.Мокренка під назвою "Колиска Прем'єра" про перебування Віктора Андрійовича Ющенка в рідній Хорунжівці на місці хати, де він народився і знайшов свою колиску (яку він забрав до Києва).
Безумовно, відомою є оперна діяльність Народного артиста України Анатолія Мокренка. У його виконанні звучали понад 40 найскладніших провідних оперних партій вітчизняних та зарубіжних композиторів світової класики, серед них: Султан ("Запорожець за Дунаєм" С.Гулака-Артемовського), Остап ("Тарас Бульба" М.Лисенка), Туган Вовк ("Золотий обруч" Б.Лятошинського),Перелесник ("Лісова пісня" В.Кирейка), Онєгін ("Євгеній Онєгін" П.Чайковського), Ігор ("Князь Ігор" О.Бородіна), Грязной ("Царева наречена" М.Римського-Корсакова), Фігаро ("Севільський цирульник" Дж.Россіні), Ескамільйо ("Кармен" Дж.Бізе), Д.І.Луна ("Трубадур" Дж.Верді), Скарпіа ("Тоска" Дж.Пучіні) та багато інших. Як відомо, до 1500-літнього ювілею столиці України - славного міста Києва, відбулася прем'єра нової опери Г.І.Майбороди за драмою І.Кочерги "Ярослав Мудрий", де А.Мокренко став першим виконавцем ролі Гаральда - дружнього Ярославові норвезького короля, згодом його зятя, що взяв за дружину його доньку Єлизавету. Це музично-філософський твір про часи Київської Русі, де автор через своїх героїв розмірковує над проблемами вірності народові, проблемами влади та державності, війни та миру, праці в ім'я життя, дружби та любові.
Досить часто у концертних програмах співак виступає разом із своїми талановитими учнями, вихованцями Національної музичної академії України ім. П.І.Чайковського. За участю А.Мокренка знято кілька документальних та телевізійних фільмів, зокрема: "Люція ді Ламмермур" (1980), здійснено багато записів на українському радіо та телебаченні. Концертна діяльність А.Мокренка зафіксована на платівках.
Особливої уваги й дослідження заслуговує поетична творчість видатного митця, мислителя й українознавця. Вірші, Мокренко почав писати ще в юному віці, але і в подальші роки звертався до поетичної творчості, хоча ніколи не переоцінював їх. Його поезії друкувалися в різних виданнях. Саме в них чітко визначена громадянська позиція митця.
Десятки й десятки разів вирушав Анатолій Юрійович за рубежі рідної України-Руси і стільки ж разів "повертався на Дніпрові кручі, бо тут - рідна земля, бо тут - Україна. З нею я - вічний":
І щоб там не було,
Береш дітей на руки
І з ними далі йдеш,
Як предок твій ішов,
У безкінечний світ,
На радість і на муки,
У славу й ненависть,
У безвість і любов.
Loading...

 
 

Цікаве