WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Український портрет XVII – XVIII століть (за матеріалами виставки у Національному художньому музеї) - Реферат

Український портрет XVII – XVIII століть (за матеріалами виставки у Національному художньому музеї) - Реферат

східноукраїнських портретах утримуються як результат авторства ченців-малярів, що працювали в монастирських традиціях. Носіями традицій були монастирі, що діяли на територіях козацьких полків - як Ніжин, Чернігів, Стародуб чи Лубни.
Східноукраїнським художникам водночас притаманна закоханість у красу візерунків. Близька до візерунків мусульманського Сходу графічна орнаментація набуває в контерфектах самостійного значення як стилістичний прийом, окрема ознака портрета козацької України.
Інший стилістичний підхід втілений у портреті епітафії послушника Києво-Печерської лаври Дмитра Долгорукого, що його створив у 1769 р. ієромонах Самуїл, запрошений до Києва на по саду начальника малярні Софійського монастиря з Полтавського Хрестовоздвиженського монастиря. Портрет став унікальним в українському мистецтві твором, який вирізняється з-поміж інших тонкою психологічною характеристикою, ліризмом і щемливим відчуттям згаслої молодості. Його талановитий автор увійшов своїм єдиним відомим твором до історії мистецтва як один із кращих портретистів України.
На нещодавно відреставрованому портреті Вацлава Жевуського із Підгірець виявився авторський підпис, що може належати художнику Юрію Радивиловському, який працював у середині ХVІІІ ст. в Дубні, Кам'янці-Подільському, розписував собор св. Юра у Львові. Зображення Вацлава Жевуського є прикладом високої майстерності місцевих майстрів у створенні урочистого портрета за західноєвропейським зразком, в якому важливу роль у композиції відіграє батальна сцена.
П'ять років на запрошення Вацлава Жевуського працював у Підгірцях польський художник Симон Чехович, вихованець Академії св. Луки, що перед тим провів у Римі майже тридцять років. Портрети його пензля, а також велика кількість релігійних композицій, які він виконав для Підгірець, стали важливою школою для місцевих митців. Портрет Йозефа Оссолінського із збірки "Олеського замку" лише нещодавно був визначений як твір пензля Симона Чеховича.
Поява родових портретних галерей була викликана пошуками генеалогічних коренів, що набуло актуальності у ХVІІ ст. у шляхетському середовищі, а у ХVІІІ ст. - в козацькому. Розквіт шляхетських галерей на Правобережжі припадає на першу половину ХVІІІ ст., зародження козацьких галерей - на його другу половину, а переростання їх у значні дворянські зібрання - на кінець століття. Галереї козацької старшини створювалися для козацьких садиб, скромніших за шляхетські палаци, і рідко складалися з парадних портретів (в козацькій Україні парадний портрет мислився переважно як частина храмового, а не садибного, інтер'єра).
Найкрупніші в Україні галереї існували в замках-палацах магнатських династій - Собеських у Жовкві, Жевуських у Підгірцях, Сенявських у Бережанах, Мнішків у Ляшках Мурованих (майже 600 творів малярства, з них дві третини портрети), Сапег у Кодні, Потоцьких у Тульчині. В основі багатьох із них були портрети, що виникли ще в ХVІІ ст. Безсумнівною була наявність портретів ХVІІ - ХVІІІ ст. у багатьох інших палацах, найбільша кількість яких зосереджувалася на Волині і Поділлі. Вони відомі переважно як такі, що розквітли вже у ХІХ ст., але більшість з них зароджувалися раніше: Сангушків у Заславі і Славуті, Любомирських у Рівному, Потоцьких в Умані, Поморянах, Немирові, Браницьких у Білій Церкві, Грохольських у П'ятничанах.
Обов'язковою складовою палацових інтер'єрів були "фамільні" галереї. Встановлені в окремих залах, вони створювали урочисте враження, особливо в тих випадках, коли складалися з парадних портретів, що для магнатських галерей було типово. З родових галерей парадного типу на виставці представ лені дві збірки з Волині - Вишневецьких (в аванзалі) та Мукосіїв-Денисок (у червоній залі).
Рідкісним випадком більш ніж наполовину збереженої палацової збірки є підгорецька га лерея Жевуських. Замовлення господаря підгорецького замку виконували українські художники, з яких відомі львівські митці Юрій Радивиловський, Гіацинт Олексинський (його стосунки з Вацлавом Жевуським були довголітніми). Чималу кількість у палаці становили портрети, виконані європейськими майстрами: так, портрет брата Анни, Станіслава Любомирського, був виконаний в Туріні у 1738 році італійською художницею Марією Клементі.
Підгорецький палац є відділом Львівської галереї мистецтв. У 2001 році була завершена довголітня робота українських і польських дослідників по дослідженню історії палацу і його мистецьких колекцій, в т.ч. виконана реконструкція розташування всіх творів у залах палацу. По закінченню ремонтних робіт передбачається повернення творів на своє історичне місце.
Типова шляхетська збірка склалася у палаці Потоцьких-Садовських у Чорткові на Тернопільщині, яка перейшла до складу львівських музеїв на початку ХХ ст. від останнього представника роду - Ієроніма Садовського. Вона теж є однією з небагатьох цілісних, хоч і не в повному складі збережених колекцій. Стилістичні особливості творів указують, що для Садовських працювало багато місцевих авторів, з яких збереглося лише одне ім'я - Франциска Павліковича.
Уяву про козацькі садибні збірки дають дві колекції, що походять з київських і чернігівських земель. Більшою і різноманітнішою є галерея Галаганів із села Сокиринці неподалік Прилук, в яку влилися портрети родини Розумовських-Дараганів, що первісно знаходилися в маєтку Покорщина поблизу Козельця. Галерея нараховує не більше десятка портретів. Враховуючи, що в наявності є портрети майже всіх поколінь родини, можна вважати, що основний кістяк галереї зберігся. Склад більшості таких галерей демонструє типовий соціальний шлях родин від козацької верхівки до дворянства, що відображається і у стилістиці портретів - від ранніх зображень площинного типудо пізніх, живописно-модельованих. Портрети пензля іноземних майстрів у козацьких галереях не зустрічалися - їх наявність у даній збірці пояснюється особливістю життєвого шляху родини Розумовських. Зображення Наталії Розумовської та її онука Василя Дарагана виконані у Петербурзі в 1740 р. гамбурзьким художником Генріхом Хойзером. Розумовські, перш за все Олексій, стали одними з перших представників козацько-дворянських родин, чиї портрети з'явилися з-під іноземного пензля. Дещо пізніше були написані портрети Кирила Розумовського: перший (в образі гетьмана) у Петербурзі в 1758 р. французом, академіком паризької Королівської академії Луї Токке, другий у Римі в 1766 р. відомим Помпео Батоні.
Збірка портретів із Сулимівки поблизу Борис поля включає "контерфекти" власників Сулимівки козаків Сулим і Войцеховичів, а також їх родича Павла Полуботка. Портрети подружжя Семена і Параски Сулим - вище досягнення українського живопису заключного періоду "козацького бароко". Портрети їх сина та невістки - Якима і Марії належать іншій, вже не козацькій епосі.
Продовженням козацьких стали дворянські збірки Лівобережжя, що склалися в кінці ХVІІІ ст., набувши особливого розмаху в ХІХ ст. - Петра Завадовського в Ляличах, Безбородьків у Ніжині, Дмитра Трощинського у Кагарлику і Кибинцях, Капністів у Обухівці. Склад їх в цілому залишається невивченим, зокрема щодо родових портретів. Останнім часом дещо відкрилася таємниця збірки Рєпніних в Яготині - в її основі були художні колекції гетьмана Кирила Розумовського, перевезені до Яготина з палацу на Мойці у Петербурзі, та, очевидно, з Батурина.
Loading...

 
 

Цікаве