WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Український музично-пісенний фольклор та народна обрядова традиція в українознавстві - Реферат

Український музично-пісенний фольклор та народна обрядова традиція в українознавстві - Реферат

(Київ, 2000). Вона охоплює пласти культури села в широкому розрізі: історичне минуле його назви, географічне положення, пісенний фольклор (родинно-побутові пісні, колядки, щедрівки, самобутні веснянки тощо), узори вишивок, сповнені розмаїттям символів та міфопоетичних образів, що поєднують у собі християнські та дохристиянські мотиви, сімейні і родинні світлини жителів, їхні оповідки про своє життя-буття місцевою говіркою, казки та легенди, перекази, прикмети, сахнівські звичаї та обряди, навіть короткий словник.
У європейських народів етнічна музика збереглася лише в письмових джерелах, тому вони з глибоким інтересом вивчають фольклор інших народів, зокрема українського (пригадую гастролі тріо "Золоті ключі" в Канаді, Англії, Франції й очі слухачів, у яких світилося захоплення, зацікавленість нашими піснями). За короткий час перебування у Франції ми студіювали групу французьких жінок, які ретельно вивчали наші пісні, записуючи їх у свої зошити. Українці ще мають унікальну можливість спостерігати власну автентичну музичну культуру в живому звучанні сільських хорів та інструментальних капел, але, на жаль, автентичне виконання етнічної музики селянами - природними носіями звичаїв і традицій - на наших очах (страшно казати!) завершує тисячолітню епоху свого існування, і нащадкицих носіїв перестали наслідувати їх. З іншого боку, народилася ціла низка гуртів і солістів, які ставлять собі за мету максимально точно відтворювати обрану манеру співу. Гурти "Древо" (Київ), "Муравський шлях " (Харків), "Володар", "Надобридень" у своєму репертуарі виконують те, що почули у власних етнографічних експедиціях.
На зламі тисячоліть з'явилася можливість збереження унікальних архівів шляхом переведення їх у цифрові технології, видання серій аудіо- та мультимедійних компакт-дисків, створення постійно діючої Інтернет-сторінки українського традиційного фольклору з відповідною паспортизацією матеріалу. Громадська організація "Арт Екзистенція" у співпраці з Мистецькою агенцією "Арт Велес" (художній керівник В.Вовкун), українсько-британським підприємством "Комора" та каналом "1+1" започаткували проект "Моя Україна", головним завданням якого є записи українського автентичного фольклору - основи сучасної культури великої європейської нації у цілісному культурно-побутовому контексті. Компакт-диск "Берви" (2001) є першим з цієї серії, що адресований учням, студентам, викладачам та всім шанувальникам справжнього мистецтва. Чудові компакт-диски "Зелений шум Полісся" (2002), декілька видань "Київська Русь. Український автентичний фольклор" (Арт Велес, 2002), "Над річкою Карайцем", пісенна традиція села Рівне Муровано-Куриловецького району Вінницької області, "Кобзарсько-лірницька традиція. Тарас Компаніченко. Народна бандура та ліра" (2002).
Об'єднання "Оберіг ХХI" разом зі студією звукозапису "Аркадія" при Національній спілці композиторів теж докладають немало зусиль для пропаганди української народної пісні. Компакт-диски "Народна музика України", "Пити чи не пити", "Тріо Маренич", "Ніна Матвієнко", "Марія Миколайчук", два видання компакт-диска з піснями українського народу у виконанні тріо "Золоті ключі" мають неабияку популярність в Україні та за її межами.
Отже, історична науково-фольклористична думка минулого тисячоліття і початку нового, свідками якого ми є, проявляла глибокий інтерес до фольклорно-етнографічного простору українського народу, залишивши нам у спадок наказ - зберегти те, що маємо, навчити своїх дітей поваги і любові до рідної землі, мови, культури, звичаїв, щоб залишитися народом, а не "населением". Адже фольклор - глибоко демократичне мистецтво, вияв колективної думки і колективних емоцій, носій чеснот, морально-етичних і естетичних ідеалів. Ось чому, за висловом М. Ткача, "всю народнопоетичну спадщину слід розглядати лише під кутом давнього світогляду наших предків". У своєму навчальному посібнику "Українська музична фольклористика" А. Іваницький пише: "На початку третього тисячоліття головним предметом інтересу стане людська психіка. І тоді фольклор з його глибиною пам'яті у десятки тисячоліть стане одним із найбагатших джерел для пізнання Історичною Людиною найцікавішої із світових таємниць - таємниці самої себе". Але ж все менше на естрадних сценах та в телерадіоефірі звучать перлини української народної творчості, народні пісні. Ніби чується вислів однієї сучасної визначної естрадної співачки Т.Повалій: "Фольклор себе віджив", а співакам, виконавцям народного жанру кажуть: "Дякуємо, ви вільні, прийшла нова генерація, перед нами майбутнє - світ можливостей, у вас минуле - світ реалізованого, а може, втрачених можливостей". Але ж нові можливості, згідно з концепцією розвитку, з'являються в діалозі з попереднім вираженням культури, збагачуючись і оновлюючись. Ми - представники глибоковіруючого народу, життя якого побудоване на колективному уявленні людей (родинність), на важкій і величній хліборобській праці, яка ідеально вплинула на ментальність народу, поєднавши свідомість, розум та інтелект. Ми - народ-талант, народ-музикант, ми співаємо і коли радіємо, і коли плачемо, на будь-яке питання можемо відповісти піснею - народною або авторською, давньою або сучасною, а такі чинники, як одухотвореність, величність, викликають високі людські почуття, без яких душа спить, не відчуваючи метафізичного зв'язку видимого і невидимого, чуттєвого і надчуттєвого. Ще Григорій Сковорода казав, що все, що ми не бачимо, - "Дух", а все, що бачимо,- "Тварь". Прийшов час, коли наука осягає глибинний зміст і виняткове значення для генетичного здоров'я нації старовинних народних обрядів, вбачаючи у цьому можливість привести людський організм у лад з навколишнім світом. Адже фольклор - це сам народ, тому є найяскравішим виразом його культури, найбільшим національним скарбом. Але український фольклор означає для нас більше, бо це фольклор нашого, українського народу, що завоював своєю самобутністю та красою весь світ. Тому слід записувати його й берегти, бо немало вже навіки втрачено. І ми ще не знаємо, якими наслідками можуть обернутися ці втрати.
Література:
1. Софія Грица. "Фольклор у просторі та часі". Тернопіль, "Астон", 2000.
2. [http://www.libr.org.ua/book/56/2112.html]
3. Іваницький А. І. "Українська музична фольклористика" .К., 1997.
4. "Дзига. Українські дитячі й молодечі народні ігри та розваги". Харків"Друк", 1999.
5. Сосенко Ксенофонт. Культурно-історична постать староукраїнських свят Різдва і щедрого вечора. К., "Сінто", 1995.- С.97.
6. Ткач. М. "Так велить звичай (Свята, обряди, традиції українського народу)", // Людина і світ.- К., 1990.- №10.- С. 59-62.
Loading...

 
 

Цікаве