WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Український медіадискурс: проблема іншомовних впливів - Реферат

Український медіадискурс: проблема іншомовних впливів - Реферат

Конституції України).
Запозичення, потрібні для збагачення концептуальної картини світу української мови, інтегруються до її лексико-семантичної системи, беручи граматичні ознаки роду, числа, відмінку за її моделями. Про вищий ступінь такої інтеграції свідчить формування власної словотвірної парадигми, яка завжди є ознакою розширення лексичної валентності й, відповідно, сполучуваності ксенізму: пор., комп'ютер-комп'ютерний-комп'ютеризація-комп'ютерник.
Однак, дискурс українських ЗМІ сьогодні рясніє не тільки потрібними і вже асимільованими запозиченнями. У ньому спостерігається багато такого, без чого можна було б цілком обійтись і що жодним чином не вписується у літературний стандарт нашої мови. Явище надмірного вживання ксенізмів (передусім англоамериканізмів та русизмів) набуло в останні роки такого розмаху, що поставило під сумнів саме існування подібного стандарту в медіадискурсі. Це явище характеризує також рівень культури мовлення та якість двомовності/багатомовності тих, хто покликаний підтримувати стабільність літературної норми власної мови.
З одного боку, можна вітати зростання кількості двомовців/багатомовців, які, крім української, користуються однією/двома (або більше) іноземними мовами. З іншого боку, як свідчать численні випадки з мовленнєвої практики, рівень двомовності/багатомовності часто є невисоким, що призводить до змішування мов, надання одній з них (як правило, іноземній) переваг перед першою, рідною мовою (так званий вертикальний білінгвізм). За цих умов відбувається контамінація або засмічення українського мовлення внаслідок невиправданого вживання чужомовних елементів. Саме цим можна пояснити появу у медіадискурсі великої кількості іншомовних запозичень, які не тільки не збагачують українську мову, а, навпаки, руйнують її самобутність. Наведу кілька прикладів: "На майдані відбувся неабиякий перформанс", "У програмі "Ньюзмейкер" візьме участь Прем'єр-міністр України", "її месидж не було почуто", "В Іраку відкрився суд над Саддамом. Лайв на всю планету", "Ми продовжуємо спілкуватися з вами в онлайновому режимі", "У передачі "Музньоюз" ви почуєте кращі хіти тижня", "Топ-новина тижня - продаж "Криворіжсталі", "Нам треба активніше промотувати Україну" (з теле- та радіопередач). Як видно з наведених прикладів, на загальну кількість 43 повнозначних слів припадає 8 екзотичних слів англійського походження, що становить 18,6 відсотка. Для розвиненої мови такий відсоток завеликий.
Розглянемо по черзі кожне з ужитих слів-екзотизмів на предмет з'ясування, що концептуально нового несе воно для україномовного медіадискурсу. Згідно з Оксфордським словником англійської мови [2], слово performance означає: 1) процес або спосіб виконання; 2) вистава, дійство, спектакль; 3) досягнення, здобуток; 4) технічна характеристика; 5) негідна поведінка. Отже, жодного нового значення для української мови англіцизм не додає. Тоді виникає запитання, чим він кращий за українські аналоги "вистава, дійство", адже саме у цьому значенні його вжито у наведеному контексті? Можливо, своєю екзотичною формою, яка очужує український текст? Однак, очуження мовлення веде, як відомо, до його нерозуміння, а відтак - до неефективної комунікації, оскільки у цьому разі виникає розрив у фонових знаннях тих, хто бере у ній участь.
Аналогічний ефект несприйняття викликає вживання англіцизму "ньюзмейкер" в українському контексті, де воно має передавати концепт "герой новин" або "людина тижня". На відміну від українських номінацій, які є абсолютно зрозумілими для отримувачів інформації, семантика англіцизму є для них непрозорою і може бути сприйнята лише невеликою кількістю знавців англійської мови. Те саме можна сказати й про слова "месидж" та "лайв", які нав'язуються україномовному слухачеві/читачеві, хоча мають в його мові рівноцінні синонімічні відповідники - "послання, знакове повідомлення" та "наживо, прямий ефір". А про українсько-англійський гібрид "музньюз" - годі й казати. Якщо вже його творці так хотіли блиснути знанням англійської, то треба було б створити щось на кшталт "мюз(ик)-ньюз", а вийшов зразок суржику нового типу, вже українсько-англійського. Про наявність такого суржику свідчать також вищенаведені гібридні слова "онлайновий" (режим), "топ-новина" (пор. також "топова новина") та "промотувати", які без усяких смислових втрат можна і треба замінювати відповідними нормативними українськими формами "режим прямого спілкування" або "пряма лінія", "головна/центральна новина", "пропагувати/рекламувати".
Зрозуміло, що будь-який суржик, чи українсько-англійський, чи українсько-російський, не може претендувати на статус норми, оскільки руйнує системи обох контактуючих мов. Особливо потерпає мова-сприймач суржикізмів, позаяк їй нав'язується нездатність обходитися власними виражальними засобами для опису звичайних ситуацій і позначення звичайних, давно відомих концептів. Це породжує комплекс меншовартості у носіїв такої мови. Свого часу українців переконували у другорядності їхньої мови стосовно російської. Тепер спостерігаємо тенденцію до надання переваг англійській мові у контактах з українською. Обидва явища, на мою думку, негативно впливають на мовну свідомість українців.
Хоча на тлі англоамериканізмів русизми виглядають зрозумілішими в ситуації масової двомовності, їхній вплив на стан української мови є не менш руйнівним, адже він веде до забуття питомих слів і зворотів та до їхньої заміни мовленнєвими стереотипами іншої мови. Згадаймо, як приклад, поширення російського слова "беспредел" в україномовному медіадискурсі. Невже наша мова є такою бідною, що не має змоги виразити це поняття власними засобами? Виявляється, що такі є. У словнику майстра українського перекладу М.Лукаша подибуємо чудове українське слово "безмір'я", яке цілком підходить для заміни русизму. Його синонімом є слово "безмеж", що передає те саме поняття.
Тож можна порадити журналістам, редакторам, усім, хто причетний до медіадискурсу, культивувати українські слова замість іноземних скрізь, де вони можуть задовольнити потреби спілкування. Загалом, усім носіям української варто частіше заглядати у словник, аби сповна використовувати те словесне багатство, яким володіє наша мова. Обов'язком гарантів літературної норми має стати пропагування цього багатства. Надзвичайно важлива роль у підтриманні літературного стандарту належить мовознавцям, які працюють в академічнихінститутах та університетах. Від їхньої активної позиції значною мірою залежить якість українського, зокрема медійного мовлення і його чистота. Не можна і не треба забороняти суржики, але можна обмежити їхнє використання сферою просторіччя, соціальними та професійними жаргонами. Ці рівні існують у комунікативній системі будь-якої мови. Проте скрізь вони розглядаються, як субстандартні рівні, не маючи права на застосування у сфері літературного мовлення.
Світовий досвід учить, що розвинена мова цілком здатна захистити себе від суржикізації під впливом інших мов. Тут не треба боятися такого поняття, як "захист національної мови". Адже його не бояться, наприклад, у Франції, де термін "захист" узаконено у сфері мовної політики, хоча французькій мові ніщо не загрожує [3]. Сьогодні захисту потребує українська мова, і для цього потрібні політична воля та реальні інструменти мовної політики.
Література:
1. Універсальний словник-енциклопедія. - К. 1999.
2. Oxford Dictionary of Current English. - Oxford, 1994.
3. Чередниченко О.І. Англіцизми у французькому та українському медіадискурсі. // Вісник Київського університету ім. Т.Шевченка. Іноземна філологія. Вип. 39. К., 2005. с.4 - 6.
Loading...

 
 

Цікаве