WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Український медіадискурс: проблема іншомовних впливів - Реферат

Український медіадискурс: проблема іншомовних впливів - Реферат


Реферат на тему:
Український медіадискурс: проблема іншомовних впливів
Українська мова у засобах масової інформації створює медіа-дискурс, із яким повсякденно, повсякчасно стикається кожний українець. Від якості цього дискурсу залежить, наскільки успішною буде реалізація функцій інформування, внутрідержавного спілкування та розвитку громадської думки. За роки незалежності України відбулися певні позитивні зміни в інформаційному просторі, пов'язані, передусім, із збільшенням пропорцій українського мовлення в електронних ЗМІ. Однак, зроблено лише перші кроки на шляху розбудови українського медіадискурсу і, відповідно,- внутрідержавних комунікацій. Низькою залишається присутність української мови у друкованій пресі та Інтернет-виданнях. Порушується мовний режим україномовних ЗМІ через надмірне застосування в них іноземного (головно - російського) мовлення, яке, як правило, не перекладається українською.
Для будь-якої державної мови медіадискурс є одним із найдинамічніших мовних контекстів, де постійно з'являються інновації: лексичні новотвори, семантичні неологізми, реанімовані архаїзми, перифрази, крилаті вислови, запозичення з інших мов. Український медіадискурс тут не є винятком, адже в ньому концентрується все, що відбиває різні сфери діяльності. Лише в останні півтора-два десятиліття у мові ЗМІ зафіксовано такі інновації, як кучмізм, дімократія, дерибан, губернатор, піратство, піар, бізнес-план, бізнесовець, VІР-жінка, глобальне павутиння, українська залізна леді, маємо те, що маємо; хотіли як краще, а вийшло як завжди.
У медіадискурсі мовна норма постійно піддається випробуванню, зіштовхуючись із тим, що до неї не входить, але із часом може набути нормативного характеру чи залишитися поза нормою.
Починаючи з 70 - 80-х років XX ст. медіадискурс розвинених мов світу демократизується та еволюціонує у бік розмовності, причому ця тенденція спостерігається не тільки в усному, а й у писемному мовленні ЗМІ, в якому розмовні елементи, так звані колоквіалізми, здобувають дедалі більшу перевагу над книжними. Подібні явища сьогодні притаманні й українському медіадискурсу.
Наближення до джерел інформації і пов'язаних із ними комунікативних систем, як одна з головних ознак сучасних інформаційних процесів, спричинює посилення міжмовної та міжкультурної взаємодії, наслідком якої є взаємопроникність національних медіадискурсів для чужомовних елементів. Однак, за умов глобалізації потужні комунікативні системи, наприклад англійська та російська, мають більше шансів для поширення власних мовленнєвих стереотипів - стандартних знаків для вираження понять та ситуацій, зважаючи на те, що вони функціонують за межами національних територій і користуються підтримкою значної кількості двомовців у різних країнах світу. У зв'язку із цим постає проблема захисту менш потужних комунікативних систем, до яких належить і українська, задля збереження їхньої національної самобутності.
Під комунікативною системою я розумію сукупність дискурсів, які забезпечують внутрінаціональне та міжнаціональне спілкування у межах певного соціуму. Комунікативна система може включати як одномовні, так і різномовні дискурси. У такому контексті медіадискурс виглядає як особлива комунікативна підсистема, своєрідний інтертекст, у якому взаємодіють фрагменти різних дискурсів, зокрема, політичного, економічного, юридичного, військового, спортивного, мистецького тощо, адже саме медійний дискурс прагне охопити всі сфери суспільного життя.
У будь-якому національному медіадискурсі завжди присутній іншомовний компонент, особливо у тій його частині, яка виходить назовні, у міжнародну інформацію. Питання полягає у ступені присутності цього компонента, у пропорціях власних та іншомовних виражальних засобів, які формують медіадискурс. Якщо, наприклад, для позначення місця події та її учасників треба вжити чужомовні елементи, то в цьому не буде нічого неприродного. Так само природним є уживання чужої назви національної реалії, коли йдеться про життя, культуру та побут інших народів (пор., лорд, бундестаг, корида, сомбреро). Нарешті, поширеним є використання чужомовного слова на позначення нового концепту, раніше невідомого носіям мови-рецептора (пор. маркетинг - організація виробничо-збутової діяльності підприємства), або для понятійної диференціації вже зафіксованого концепту (пор., консультування - ділове консультування - консалтинг).
Як бачимо, останній тип запозичень відбиває зміни у концептуальній картині світу нації. Засвоєння іншомовного слова часто відбувається внаслідок взаємодії зовнішнього чинника із внутрішнім, яким є одночасна потреба у номінації та економії мовних зусиль. Так, до української мови прийшли запозичені терміни комп'ютер, імпічмент, хіт (англ.), маржа, транш (фр.). Сьогодні навряд чи хто буде пропонувати не вживати їх, використовуючи у всіх контекстах замість них питомі слова або старі й нові описові перифрази типу електронно-обчислювальна машина (ЕВМ), відсторонення високопосадовця від влади, найпопулярніша пісня, різниця ставок/курсів, частина фінансових зобов'язань.
Отже, є цілком виправдані запозичення, які концептуально збагачують мову, що сприймає їх, і попри зовнішню екзотичність (адже їхня фонетична форма залишається чужою для української мови) мають право на вживання і входження до нормативного словника. Інша річ, на якому щаблі цього словника вони розташуються. Це залежатиме, насамперед, від ступеня поширення концепту, який позначається словом, а відтак - його частотності у мовленні.
Відомо, що нормативний словник будь-якої мови охоплює три основні рівні: книжний, нейтральний та розмовний, причому останній відбиває не весь розмовний спектр, а тільки ту його частину, яка входить до літературної норми, тобто вважається розмовно-літературною. З погляду такої стратифікації, одні із запозичених іноземних слів (ксенізмів) на сьогодні є нейтральними (комп'ютер, імпічмент), інші, як спеціальні терміни, залишаються книжними (маркетинг, маржа, транш), треті зберігають статус розмовних одиниць (піар, хакер, хіт).
Слід зазначити, що кордони між стилістичними рівнями (стратами) норми, так само як і кордон між нормою і ненормою, є відкритими. Під впливом мовних та позамовних чинників (комунікативно-когнітивні потреби мовців, мовна інтерференція, статистичний тиск уживання, мовна мода) одиниці різного походження, утому числі іншомовного, можуть змінювати своє маркування у словнику, переходячи з вищого або нижчого стратів до нейтрального. Завдання нормотворця у цьому зв'язку полягає в тому, аби вчасно описувати ці процеси та фіксувати всі зміни слововживання у друкованих та електронних словниках. На жаль, в Україні й досі цій роботі приділяється недостатня увага.
Багато іноземних слів, які вільно вживаються не лише у спеціальному, а й у медіадискурсі, не зареєстровано у словниках, що створює проблему їхнього розуміння і правильного тлумачення. Якщо, наприклад, терміни маржа, маркетинг зареєстровано в Універсальному словнику енциклопедії[1], то термін транш у ньому не зафіксовано, хоча частотність уживання терміну в українському медіадискурсі є достатньо високою (напр. новий власник "Криворіжсталі" компанія "Міталстіл" готова сплатити повну вартість комбінату одним траншем - з радіоновин).
Деякі тлумачення запозичених слів, які подаються у словниках, виглядають застарілими. Той же УСЕ дає, наприклад, таке тлумачення терміну імпічмент: в англосаксонському праві процедура притягнення до відповідальності найвищих посадових осіб держави. При цьому не зазначено, що термін вживається і в українському конституційному праві (див. статтю 111
Loading...

 
 

Цікаве