WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Український голокост 1932 – 1933 років і Полтавщина - Реферат

Український голокост 1932 – 1933 років і Полтавщина - Реферат

62 18
Максимівка Кременчуцький 4249 400 9
Мала Нехвороща Машівський 1881 320 23
Мала Перещепина Новосанжарський 5792 600 10
Новий Тагамлик Машівський 951 14 42
Недогарки Кременчуцький 2224 393 18
Омельник Кременчуцький 2961 2146 -815 29
Павлівка Машівський 1640 280 18
Опришки Глобинський 2600 1747 -853 32
Петрівка Глобинський 1223 1377 720 58
Погреби Глобинський 2457 2185 -272 11
Пригарівка Козельщинський 2608 660 25
Ряське Машівський 6669 1002 15
Селещина Машівський 876 250 30
Фрунзівка Глобинський 2364 1690 -674 28
Хорішки Козельщинський 1515 430 27
З таблиці, складеної на основі аналізу статей енциклопедичного довідника "Полтавщина", бачимо, що кількість жертв голодомору становила від 9% до 60% загальної кількості жителів того чи іншого населеного пункту Полтавщини (в середньому ця цифра становить 23 - 33%). Деякі дані (графа 4) взято за результатами переписів, хоча ми розуміємо, що вони приблизні. Проте, якщо враховувати, що з 1926 по 1931 pp. пройшло 5 років, а з 1934 по 1939 - стільки ж, то можна говорити про наближення даних у бік об'єктивності. Знак "-" може означати як дефіцит народжуваності за цей період, так і цифру прямих людських втрат.
Не треба забувати також про ще один аспект голодомору - зміну кількості населених пунктів у бік зменшення. Так, з регіону зникали хутори і села: у Селещині Машівського району - Костівна, Низька, Вакулівка, у Фрунзівці Глобинського району - Василежине, Даниленка, Михайлики, у Павлівці Машівського району - Яловежине, Шевченка і т.ін. Їхнє зникнення, як свідчать очевидці подій, пов'язане у першу чергу з тим, що жителі цих сіл та хуторів або були розкуркулені та вислані, або померли під час голодомору.
Як висновок, слід відзначити:
а) природні умови степових районів Полтавщини дозволяли у 1931 та 1932 роках зібрати урожай зернових культур, що забезпечив би прожитковий мінімум продуктів харчування для населення регіону;
б) внаслідок політики геноциду у різних районах Полтавщини загинуло 23 - 33% сільського населення;
в) у документах того часу факти часто перекручувалися, а цифри, що виражали кількість жертв, зменшувались, тому остаточні втрати часів голодомору в регіоні встановити не вдасться;
г) за часи голодомору суттєво змінилася карта регіону: з неї зникли хутори і навіть цілі села, населення яких вимерло або було розкуркулене.
Проте в Україні велася боротьба зі свавіллям, інколи селяни, особливо жінки, на очах яких згасали їхні діти, пробували силою відбити хліб. Збереглися відомості про жіноче повстання у с. Пелюшки на Полтавщині. Багатьох жінок під час штурму зернового складу вбили, а тих, хто вцілів, заслали. Коли опір селянських мас такій "революції згори" набирав особливо великої сили, палачі відступали, готуючись до чергового наступу. Коли боротьба проти непосильних хлібозаготівель на місцях не приносила успіху, то селянам залишалося тільки одне - прихований і малоефективний саботаж продрозверстки, сприянню так званому "розбазарюванню хліба". У середовищі селян у 20 - 30-х роках ще активно пульсувала пам'ять про визвольні змагання, чимало їхніх учасників, які залишилися живими, несли дух боротьби, який час від часу давав про себе знати у селянському середовищі. Українське селянство у 1929 - 1932-х роках чинило запеклий опір колективізації і встановленню більшовицького режиму на селі. У ЦК надходили листи з Полтавщини, в яких селяни писали про наслідки голодомору на місцях і засуджували винуватців цієї трагедії. Виробничі відносини у колгоспах того періоду більше нагадували рабовласницьке суспільство.
Проти надмірних хлібозаготівель в Україні, і на Полтавщині зокрема, виступали цілі села, але ЦК Компартії України заносив їх на "чорну дошку". 6 грудня 1932 р. на таку "дошку" були занесені село Лютеньки Гадяцького району і село Кам'яні Потоки Кременчуцького району.
Насильницькі методи здійснення хлібозаготівель в Україні, що стали причиною страшного голодомору на початку 30-х років, постійно спонукали селян до протесту. У Чутівському та інших районах Полтавщини у зв'язку із поганим забезпеченням селян продуктами у червні 1932 р. спостерігались відмови колгоспників виходити на роботу.
Коли у села приїжджали агітбригади з пропаганди хлібозаготівель, то колгоспники зривали культвечори і критикували керівників держави, зокрема Сталіна, за організацію непосильних хлібозаготівель.
На тлі аргументованих фактів геноциду на Полтавщині є спроби певних російських шовіністичних політиків довести, що у нашому краї голоду не було!.
Голодом 1932 - 1933 рр. було зломлено стрижень українського народу - його село. Знищено найініціативнішу частину селянства. Голод на українських землях - це страшне злодіяння Сталіна, визнане світом. Парламентська асамблея ОБСЄ 2003 року визнала голодомор 1932 - 1933 рр. в Україні актом геноциду.
Як бачимо, сталінська система досить успішно перейняла методи розправи і геноциду проти українців, запроваджені Петром І, продовжені Катериною II, які базувалися на страхові і покорі.
Із крахом СРСР і тоталітаризму спали окови і з нас. Ми намагаємося будувати демократичну Україну, але діємо ще в умовах жорсткої конкуренції. Ми ще не створили в Україні політичну еліту - патріотів України. Вона корумпована і не бачить бід і страждання свого народу. Молодь повинна бути пильною до необачливих кроків всіх владних структур держави і не допустити повторення геноциду 30-х років. Нагадаємо, що за роки незалежності Україна втратила близько 4 млн. співгромадян. Народові потрібно творити Україну українську і бути господарем держави, розвивати почуття національної гідності і самоповаги.
А втім, вічна пам'ять мученикам і вічна ганьба нам, якщо ми не вивчимо цей урок до кінця і не складемо іспит. Історія любить повторюватись...
Література:
1. Хлевнюк О.В. 1937-й. Сталин, НКВД и советское общество. - М.: Республика, 1992.
2. Євселевський Л.І. Голод: і чому, і як? Голодомор 1932 - 1933 років на Кременчуччині // Матеріали наукової конференції. - Кременчук, 1993.
3. Етнографічний матеріал буде змінений… // Нація і держава. - 2003. - 25 листопада.
4. В ті кляті тридцяті… // Полтавський вісник. - 2004. - 26 березня.
5. Голод 1932 - 1933 на Україні: очима істориків. Мовою документів. - К.: Політвидав України, 1990.
6. Посухою В. То була війна з нашим народом // Полтавський вісник. - 2003. - 12 грудня.
7. Пекло на райській землі // Полтавський вісник. 2003. 28 листопада.
8. Із спогадів селян с.Вільниця Алексєєвої М.П., Безотосної Б.С., Сологуб К.П.
9. Євселевський Л.І. Вказ. праця. - С. 10.
10. Сталінізм на Україні: 20 - 30-ті роки / Даниленко М.В. та ін. - К.: Дніпро, 1991.
11. Волкогонов Д. Ленин. Политический портрет: В 2-х кн. - М.: Новости, 1994. - кн.2.
12. Голод 1932 - 1933 на Україні: очима істориків. Мовою документів. - К.:Політвидав України, 1990.
13. Яременко Николай. "Борщику!" // Русская правда. - 2003. - №8.
Loading...

 
 

Цікаве