WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Український голокост 1932 – 1933 років і Полтавщина - Реферат

Український голокост 1932 – 1933 років і Полтавщина - Реферат


Реферат на тему:
Український голокост 1932 - 1933 років і Полтавщина
Соціально-економічні та етнонаціональні інтереси українського народу в глобальних процесах сучасності неможливо зрозуміти без знання історії нашої держави. Україна будує свою суверенну державу, і питання правдивого вивчення нашої історії періоду сталінського тоталітарного режиму потрібно розглядати як шлях до демократії і громадянського суспільства. У вищих та середніх навчальних закладах потрібно впроваджувати у навчальний процес різні форми і методи для засвоєння молоддю трагічних подій 1932 - 1933 рр. в Україні та її регіонах. Різнобічне вивчення цієї проблеми - важливе завдання дослідників минулого, цим вони можуть внести особливо помітний вклад у написання історії нашого краю і всієї України.
Сьогодні світовому співтовариству відомо досить багато про причини голоду в Україні. Історики різних країн неодноразово зверталися до теми діяльності вищого політичного керівництва СРСР у 1932 - 1933 рр. Але досі актуальними є завдання аналізу діяльності Й.Сталіна, В.Молотова, Л.Кагановича та інших радянських керівників, які несли особисту відповідальність за виникнення голоду.
Не викликає сумніву, що феномен голоду необхідно досліджувати у контексті політичного курсу тодішнього партійно-державного керівництва, спроби нового "комуністичного штурму" і побудови соціалізму "у ворожому оточенні". Політичні та економічні стратегії, які насаджувалися Сталіним і його однодумцями, призвели до грандіозної соціально-економічної кризи та голоду 1932 - 1933 рр.
Найважливішою складовою цієї політики були державні заготівлі збіжжя, обсяги яких в умовах кризи сільськогосподарського виробництва виявилися настільки важкими, що українське село залишилося без хліба і продовольства. Методи "викачування" у селян зерна нині відомі до найменших подробиць.
Все почалося з вивезення українського хліба за кордон у 1929 році. За розпорядженням Сталіна його насильно вилучали у селян, застосовуючи цілий набір карально-репресивних засобів: конфіскацію майна та житла, штрафи і навіть арешти. Потім суцільна колективізація знищила п'ять мільйонів найкращих господарств, відібрала у людей 36 мільйонів десятин землі. Ще у 1930 році на XVI партійному з'їзді Сталін закликав "заарештувати і відправити на заслання десятки і сотні тисяч куркулів". Але розкуркулювали не тільки середняків, "некомуністів" і "неактивістів", а й тих, у кого не було жодного господарства - так званих "підкуркульників". Архівні документи свідчать, що майже 85 тисяч українських "куркулів" було депортовано до Сибіру, 350 тисяч - втекли із села до міста, 550 тисяч людей - переховувалися в інших селах. Уже 1931 року по всій Україні великі площі стояли незасіяні, вирощений урожай не встигали збирати і вивозити, хліб гнив просто неба. Новостворені колгоспи не виконували планів, а вилучене в людей збіжжя майже повністю вивезли з України. І в 1932 р. і в 1933 р. СРСР продавав за кордон по 2 млн. т. зерна. Насіння для посіву не залишилося. Так більшовицька влада організувала голод….
Працюючи над великим науковим дослідженням, автору даної статті довелося вивчити більше 20 товстих папок так званих "антирадянських справ". У них були такі пісні:
Всю пшеницю - за границю,
А овес - у МТС,
Що лишилось на стерні -
Роздамо на трудодні.
Організатором і натхненником геноциду 1932 - 1933 рр. в Україні була ВКП(б) і її "вірний бойовий загін" КП(б)У. В 1917 році більшовиків в Україні була лічена кількість. Створена в 1918 році у Москві КП(б)У за національним складом до ленінського заклику була не українською, а російсько-єврейською. Інтелектуальний потенціал більшовицької партії в Україні у 20 - 30-х роках був нижчий, ніж інтелектуальний потенціал суспільства, і скоєний нею злочин у 1932 - 1933 роках потрібно розцінювати як сатанізм і геноцид щодо українського народу.
Пальма першості у розробці тематики голодомору початку 30-х років належить західним дослідникам. Серед них у першу чергу слід назвати Р.Коквеста, Дж.Мейса і очолювану ним Комісію Конгресу США у справі голоду 1932 - 1933 років в Україні. У 1993 році у Києві автор цієї статті брав участь у роботі міжнародної наукової конференції по голодомору 1932 - 1933 років в Україні, виступав з доповіддю і спілкувався із вище переліченими вченими. Весь світ був стурбований наслідками голодомору 1932 - 1933 рр., крім партійного керівництва радянської імперії.
За мінімальними підрахунками в Україні у ті роки загинуло 5 - 6 млн. наших громадян. Деякі наукові дослідники стверджують, що у ті чорні роки в Україні загинуло майже 8 млн. чоловік (в тому числі 500 тисяч на Полтавщині). Ми мусимо розглядати їхню смерть як акт запланованого вбивства. Смерть від кулі, тортур чи свідомо організованого голодомору має єдине визначення - вбивство. Організаторів та виконавців саме такого геноциду в Україні ми мусимо називати не лише національними, а й вселюдськими злочинцями, які посягнули на найсвятіше - життя людини, життя українського народу як нації. Об'єктивний історик, соціолог, політолог мусить глибоко і вичерпно дослідити, як і чому саме українське село стало головною експериментальною народовбивчою лабораторією облудної і злочинної догми Маркса та його послідовників - більшовицьких догматиків Росії. Цей злочин як за кількістю жертв, так і за наслідками великої руїни усього національного буття українського народу не має рівних серед інших злочинів проти народів цивілізованого світу.
У Росії селяни ніколи не володіли землею як приватні власники. Земля належала "общині" ("міру"), яку народники вважали зародком майбутнього соціалізму. В Україні (особливо на Полтавщині) - навпаки. Тут віками існували сильні землевласницькі традиції. Земля була власністю родини і передавалась із покоління у покоління - у спадок.
Тоді, восени 1932 року, в Україні, і на Полтавщині зокрема, був небувалий урожай - стодоли і засіки ломились від пахучого зерна. Ніщо не вказувало на біду. Але біда прийшла у більшовицькому мундирі, у зашморганій московській фуфайці, з наганом і багнетом у руці. Ця біда хотіла їсти. Але не те, що зробила, а те, що відібрала. Якби вона вірила в Бога, вона, може, трохи хліба залишила б дітям. Але її богом був Ленін і чорт. Вона ненавиділа тих, хто мав чисті душі. Більше, вона ненавиділа тих, хто жив на землі, що називається Україною.
Голодомор 1932 - 33 рр. був навмисно створений Москвою. На підтвердження цього можна навести безліч незаперечних фактів. За браком місця і часу наведемо певні із них: 6-го липня 1932р. на нарадах третьої конференції КП(б)У в Харкові голова Уряду СРСР Молотов та другий секретар і член Політбюро ЦК ВКП (б) Каганович у своїх промовах категорично заявили, що "немає і не буде жодних концесій в Україні. Плани хлібозаготівель і колективізація будь-якою ціною мусять бути виконанні". У той час в Україні, і особливо на її Лівобережній частині, вже вимирали цілі села, а награбоване примусовими хлібозаготівлями зерно вивозилось за кордон іпродавалось за безцінь, щоб за
Loading...

 
 

Цікаве