WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Українська освіта: стан, проблеми, перспективи в Україні і в світі - Реферат

Українська освіта: стан, проблеми, перспективи в Україні і в світі - Реферат

базується на ідеї природовідповідності та безперервності, єдності всіх ланок виховання й розуміння мети освіти як гуманізації та окультурення людей, розвитку в них гармонійної єдності індивідуальних особливостей та загальнонародних рис. Людина - це її характер; характер - це мета і воля, принципи досягнення мети. Тому першою академією формування характерів і постає школа-родина: батько і мати, сім'я, рід, довкілля, виховні заклади. Там універсальною формою пізнання світу (на всіх етапах розвитку народу) та самопізнання, творення й самотворення постає мова: як пам'ять віків, образ "мудрого серця і доброго розуму", досвіду, ідеалів, мрій поколінь, споріднених з матір'ю-природою.
Перші чотири класи мають вводити у світ пізнання генеалогії сім'ї і роду, історії села і міста, пам'яток фольклору, писемної літератури, культури й мистецтва, таємниць рідної природи. Знання тут генеруються, передусім, чуттєвою сферою, мірою глибини серця - його любов'ю чи ненавистю.
П'ятий клас - це етап, коли українознавство набирає системного характеру, коли починається (як те апробовано в Києві) знайомством із столицею -матір'ю всіх міст і сіл, символом єдності народу в усьому часопросторі його розвитку. А паралельно - з містами всієї України та місцями життєтворення українських діаспор у Європі й Азії, Америці й Австралії, у країнах всієї планети.
Засліплені "інтернаціоналісти" досі схиляють вивчати все українське як щось периферійне й часткове від "основного" - "загальнолюдського". Навіть намагаються історію поділили на "українську" і "світову", мовби "світова" існує без української і, навпаки, ніби "світову" історію ХХ ст. можна (як те рекомендується програмами) хоч би уявити, не те що осмислити, без Першої і Другої світових воєн, котрі відбувалися на терені України; без історії створення й розпаду більшовицької імперії - СРСР; або без голодоморів і Чорнобиля, без відродження суверенної України…
Людина завжди бачить світ або з виробленої власним досвідом позиції, або чужими очима. Українцям століттями прищеплювали чуже бачення, а тому - ігнорування і своєї сутності, і своїх інтересів. Навіть церква настирливо накладала на українську душу і свідомість перфокарту чужинського життя.
Як і мова, українознавство не є просто одним з предметів. Мова як "душа народу" сповнює своєю універсальністю усі предмети. Філософією буття українства, політикою держави, наймогутнішим інтегратором почуттів, досвіду, інтелекту, аналізу, передбачення і пророцтва, архітектором держави як вічного, прекрасного, священного Храму виступає українознавство.
Людина - цілісний і універсальний організм; цілісний універсальністю організмом є і народ, найвищою формою єдності та зрілості якого є нація.
З огляду на це, Українознавство як феномен структурної єдності національної системи освіти постає взаємопов'язаною та взаємозалежною системою концентрів: Україна - етнос; Україна - природа; Україна - мова; Україна - етнос, нація і держава; Україна - культура; Україна у міжнародних відносинах; Україна - ментальність, доля; Україна - історична місія. Українознавство спирається на здобутки всіх гуманітарних, суспільних, природничо-технологічних наук, але не є ні замінником, ні сумою освітніх концентрів; українознавство - це цілісна система знання про Україну та світове українство, і тому це наука самопізнання, самотворення і любові. Не є воно аналогом і суми елементів крає-, країно-, суспільство-, народознавства, бо то - лише частини історичної цілісності України - світового феномена, що був, є і має бути впливовим суб'єктом загальноцивілізаційного процесу, органічною частиною багатогранної сутності вічної Природи.
Українознавство має викладатися і окремим предметом у всіх класах, і повинно бути ферментом почуттів та мислення під час вивчення кожного предмета. Маємо бачити світ і його вершини, проблеми й перспективи всебічно, і з точки зору нашої історії, нашої ментальності, наших інтересів, нашої філософії буття і поступу, бо це і природно, і зумовлено історичною реальністю: тисячоліттями ми були в епіцентрі розвитку вселюдства як самодостатній, впливовий суб'єкт історії. Маємо стати на рівень історичної місії і тепер.
Здавалося б, справедливість торжествує. Та насправді все виявляється далеким не лише від ідеалу, а й від можливих за умов суверенного розвитку України здобутків. Реальним доказом стали матеріали Міжнародного конгресу "Українська мова учора, сьогодні, завтра в Україні і в світі" (жовтень 2005р.), які засвідчили:
Українська мова є частиною не лише загальної проблеми внутрішнього розвитку України як нації і держави, культури, а й загальносвітовою проблемою. І тому, що на планеті майже у 100 країнах творить матеріальну і духовну культуру понад 20 мільйонів етнічних українців, котрі ідентифікують себе з українською нацією, і тому, що доля, проблеми та перспективи української мови є багато в чому ідентичними до мов інших народів світу.
Увагу до проблеми ролі і долі національних мов засвідчили президенти Франції і Росії, королева Великобританії в указах про захист мов їхніх держав у своїх країнах і зарубіжжі.
В Україні грубо порушується Конституція як на рівні урядових структур, так і в освіті, науці, культурі, навіть у міжнародних відносинах. Давно не розглядалося на урядовому рівні становище української мови в іноземних середовищах. Належним чином не аналізувалось становище й української освіти.
І це за умови, що проблема української освіти за рубежами Батьківщини як дуже давня, так і надто актуальна та гостра.
І це визнається не лише в Україні. У Резолюції всеамериканської української вчительської конференції (Рочестер, Нью-Йорк, 17-19 червня 2005 р.) зазначалося: належить - "надалі розвивати сітку українських шкіл на теренах США; постійно вдосконалювати навчальні програми і підручники з українознавчих предметів відповідно до нових вимог сучасного життя з урахуванням та поєднанням методів і форм навчання як у США, так і в Україні; налагодити співпрацю з Міністерством освіти України в справі визнання дипломів шкіл українознавства в США при вступі їх випускників до вищих навчальних закладів України…"
Суголосні резолюції приймаються і педагогами, громадськими організаціями, науковими інституціями Канади та Австралії, Росії і Польщі, Франції, Бельгії, Грузії, Казахстану, Латвії, Молдови, Придністров'я, Башкортостану та багатьох інших країн.
І це закономірно: освіта в Київській державі Х-ХІІст. була на міжнародному рівні; ще у ХVІІ ст. Україна визнавалася найосвіченішою країною Європи; не лише вона засвоювала іноземний досвід, а і її здобутки на ниві педагогіки (братських і козацьких шкіл, академій) щедро засвоювалися Росією та всім слов'янським і неслов'янським культурним світом.
У ХVІІІ-ХІХ ст. ще поглибилася та поширилася інтеграція в Європу: йшов інтенсивний обмін гуманістично-демократичними традиціями та інноваційними надбаннями народної і академічної педагогіки, серцевиною якої в період народно-визвольних революцій стала національна ідея, а відтак і філософія національної школи як мети та суспільно-державної практики. Українські педагоги виховували навіть таких світил, як Копернік, а в українських
Loading...

 
 

Цікаве