WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Українська освіта: стан, проблеми, перспективи в Україні і в світі - Реферат

Українська освіта: стан, проблеми, перспективи в Україні і в світі - Реферат

карає,
Того діти цураються…
Ось чому і процес учіння (навіть професіоналізації) - частина виховання. А виховання обіймає сфери серця й розуму, досвіду і мрії, принципів та ідеалів, через призму яких і вибирається життєвий шлях, а синтез породжує мудрість, масштаби справжності та краси людини.
І.Франко, Леся Українка, К.Ушинський, С.Русова, Б.Грінченко сприйняли і розвинули педагогічну шевченкіану. І освіта, передусім людино- та українознавча, стала могутнім резервуаром ідейно-культурного розвитку українства ХХ ст. Настає нове національно-державне та культурно-мистецьке відродження. Створюється наукова концепція системи національної освіти. Як і царська, більшовицька імперська держава спочатку дискредитувала її, а далі й забороняла. Але хід історії - необоротний синхронно, і з проблемою національної держави на чільну позицію виходить проблема національної системи освіти.
Ще на межі 80-90-х рр. ХХ ст. директором Інституту українознавства (нині Міністерства освіти і науки) були визначені такі її основи:
Проблема національної моделі школи в Україні, як і в усій Європі, набирає особливої актуальності та чітко окресленої мотивації ще із ХVІІ ст., коли і окремі держави, і цілі імперії стають на шлях суверенного національно-державного розвитку, коли створюються три найперші національно-демократичні республіки: Англія, Нідерланди й Україна. Отже, коли націоналізацію школи зумовив об'єктивний історичний процес розвитку: націоналізація господарства, системи управління та на цій основі інтернаціоналізація міждержавних відносин; піднесення універсальної ролі національної ідеї, а на тому ґрунті - формування концепції національної школи як виразника й гаранта цілісної системи світосприйняття і світорозуміння, почуттів, мислення й діяння, інтересів та характеру розвитку кожного індивіда, соціальної верстви, мови й культури, історичної місії кожної нації. Ще тоді було визнано: освіта є фундаментом суспільного поступу.
Національно-визвольна революція відродила великі традиції освіти Володимира Великого, Ярослава Мудрого, Володимира Мономаха (його педагогіки, викладеної у "Поученні дітям"), митрополита Іларіона, Кирила Туровського, літописців, надала нової сили братським та козацьким школам, Замойській, Острозькій, Мазепинсько-Могилянській академіям, провідним релігійним центрам, сприяла синтезу наукової та народної педагогіки, на світовий рівень піднесла педагогічні концепції Г.Сковороди, Транквіліона-Ставровецького, Д.Туптала, Л.Барановича, І.Котляревського, чим зумовила визнання України як найосвіченішої держави Європи, що справила на інших славнозвісний другий загальнослов'янський вплив.
Знищення історично-державного феномена України розпочалося із знищення національної школи. У ХVІІІ-ХІХ ст. царизм репресіями й терором перетворив Україну на Руїну: її шкільництво згорталося й денаціоналізувалося, а народ від того деморалізувався.
Переписи 1740 та 1748 рр. засвідчили, що в семи полках Гетьманщини, Чернігівської та Полтавської областей на 1094 села припадало 866 шкіл з навчанням українською мовою. У 1768 р. одна школа припадала вже на 746 мешканців, а через 100 років з вини царизму одна школа обслуговувала 17 143 жителі. У 1897 р. на 100 душ українців було не більше 13 письменних. Українці з найкультурнішого перетворювалися на один із малописьменніших народів.
"Коли б ми вчились так, як треба, то й мудрость би була своя!" - звернувся до нації великий поет, мислитель і педагог Тарас Шевченко. Його філософія національної освіти розбудила народ. І на історичну арену приходять Харківський, Львівський, Київський університети; М.Максимович, О.Потебня, М.Шашкевич, М.Костомаров, І.Нечуй-Левицький, М.Драгоманов, знамениті "Просвіта" та Наукове товариство ім. Т.Шевченка, могутній геній І.Франка, великий педагог К.Ушинський з їхніми ідеями-концепціями національної школи. Україна породжує не лише світового рівня педагогів-новаторів (як Б.Грінченка, С.Русову, В.Яніва, Г.Ващенка, С.Сірополка), а й нову національно-демократичну свідомість, революцію та державу. Інтегральними дисциплінами в освіті визнаються українська мова та українознавство (за М.Грушевським та В.Вернадським - політика і філософія держави). Національна школа зумовлює історично вікопомний феномен, знаний як українізація, або - національне Відродження 20-х років ХХ ст.
Розгромом нової національної революції, держави, культури розпочався розгромом української національної освіти й науки сталіністами, народної інтелігенції. Замінниками стають спочатку т. зв. "пролетарська", а згодом т. зв. "інтернаціоналістська" школа й педагогіка. Запановує теорія і практика особової, соціальної, національної деперсоналізації. Завершення Другої світової війни руба ставить перед усіма народами планети питання: куди і як іти?!
Японія, Німеччина, а далі й інші (тепер найбільш розвинені) країни відповідають: мета - розквіт кожної людини і нації; шлях - розвиток міжнародного рівня технологій та національної системи освіти. СРСР, а з ним вимушено й Україна, вибирають: військово-промисловий комплекс, інтернаціоналізацію свідомості та уніфікацію національних мов, культур, рівнів свідомості, що має досягатися уніфікацією освіти.
Стандарт і денаціоналізація зумовлюють духовний колапс, розпад цілісності, повноти, гармонії світосприйняття, за якими логічно іде їхній одвічний супутник - деморалізація. Тому невідворотними постали як розпад СРСР, так і відродження національної школи.
Що означає "національна школа"?
Були спроби звести її до системи шкіл з етнонаціональними мовами навчання й виховання. Але світовий досвід засвідчує, що то - спрощений або і звульгаризований підхід до розуміння феномена національної школи.
Нація (від лат. natio - плем'я, народ) - спільнота, що формується історично на ґрунті спільної території, економічної і держано-політичної системи, культури, мови, біопсихології, історичної долі та місії. Отже, найспорідненішим поняттю "національна" школа є поняття "народно-державна". А це означає: та, що охоплює всі верстви суспільства, орієнтується на його інтереси, історичні перспективи, мову, культуру, ідеологію, психіку, ментальність, міжнародну роль.
З огляду на це в Концепції національної освіти, розробленій Інститутом українознавства МОН на початку відродження України як суверенної держави (Див.: Кононенко П.П. Концепція національної системи освіти. - Історія української школи і педагогіки. Хрестоматія. - К., "Знання", 2003), зазначалося: 1. До 1990 р. всі школи в Україні мали керуватися ідеологією і методологією імперської системи, що означало: орієнтацію на повну деперсоналізацію, дегуманізацію та денаціоналізацію; 2. Україна як суверенна держава потребує відповідних її статусу основ, зокрема, розвитку демократичної, правової, гуманістичної, національної школи.В Україні всі школи (виховні і навчальні заклади) та ВНЗ мають бути повною мірою (змістом і формами) українськими, отже - національно-державними, що досягається: єдністю державницької ідеології та наукової методології, у відповідності до Конституції, мети, інтересів, стратегії розвитку всього народу; пріоритетом державної мови.
А домогтися цього можна шляхом синтезу
Loading...

 
 

Цікаве