WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Українська мова у сфері медицини – сучасний стан і тенденції - Реферат

Українська мова у сфері медицини – сучасний стан і тенденції - Реферат

(3 - україномовних), а в 1992 р. - вже 17 (4 - україномовних), у 1995 р. - 32 (9 - україномовних; у 15-ти журналах статті друкувалися мовою автора; в кожному з чисел журналу - по 2-3 україномовні статті).
У 2003 р. в Україні, за даними Центральної медичної бібліотеки, виходило 224 медичних журнали. Згідно з проведеним нами аналізом, назви 55-ти журналів російськомовні, 169-ти - україномовні. Із перших у 32-х (58,2%) статті публікуються тільки російською мовою, у 23-ох (41,8%) - авторською (українською або російською). Із 169 журналів з україномовною назвою статті публікуються тільки українською мовою у 50-ти (29,3%),авторською (українською або російською) - у 119 (70,7%).
У по-російськи поіменованих журналах, які подають статті авторською мовою, україномовних 16,3%, у по-українськи поіменованих - 35,8%. Лише журнал "Медицина світу" друкує статті тільки російською мовою.
Найпопулярнішим журналом широкого профілю в галузі внутрішніх хвороб залишається журнал "Лікарська справа". Від 1989 р., під назвою на той час "Врачебное дело", журнал друкує статті мовою автора. У 1992 році (414 публікацій) україномовних статей загалом було 15,7%. Автори східних областей загалом подали 69,2% статей, з яких україномовних було 12,5%, із західних областей відповідно - 30,8% і 35,7%. У наступному, 1993 р. з 346 статей кількість україномовних публікацій збільшилася до 20,8%, в тому числі із східних областей їх стало більше на 1,3% (13,8%), із західних - на 38,7% (74,4%). Минуло 10 років, 2003 р. в цьому журналі кількість україномовних статей (в аналізі не враховувалися із 216 статей 23 статті з Білорусі, Росії, Ташкента) стало 46,1%, у тому числі з усіх поданих зі Сходу України 42,3%. Із західних областей України, Буковини, Закарпаття, а також з Вінниці, Житомира, Сум, Чернігова всі статті - українською мовою. Київські автори із 107 статей в 43,9% випадків подали статті українською мовою. З'явилися навіть поодинокі статті державною мовою з Донецька, Дніпропетровська, Запоріжжя, Луганська.
Про збільшення прихильності до української мови колег-науковців можна судити і на підставі аналізу матеріалів ХV з'їзду терапевтів України та Всеукраїнської конференції з питань артеріальної гіпертензії (2004, разом 462 публікації). Україномовних публікацій (дві - із Словаччини) було 61,1%, з Буковини, Закарпаття, західних областей усі - україномовні. В одну групу можна об'єднати Дніпропетровськ, Запоріжжя, Луганськ, Одесу, Суми - 41,3%, з Харкова - україномовних публікацій було 26,7, з Донецька - 9,7%, з АР Крим - жодної. Щодо Донецька, то все-таки в збірнику матеріалів конференції з проблем реабілітації (Донецьк, 2002) переважно донецьких авторів україномовних публікацій із 174-х було 20,7%.
Отже, спостерігається тенденція до поширення, вживання української мови в друкованих медичних виданнях, у тому числі й зі Сходу України. Все залежить від принциповості у підході до розв'язання цієї проблеми. Адже можна в Дніпропетровськ (журнал "Урологія"), в Харкові ("Український радіологічний журнал") випускати видання винятково українською мовою. Редакція "Українського науково-медичного молодіжного журналу" (Київ) беззастережно вимагає подавати статті українською мовою.
Дивно, що бувають випадки недотримання послідовності в цій справі. Наприклад "Журнал об'єднання хворих на м'язову дистрофію - ERB" (Львів) друкує статті тільки українською мовою. Але чомусь на останніх сторінках одного з чисел (2002, №1) - "Жизнь Рамакришны", "Евангелие Рамакришны". Якщо немає готового українського перекладу цих текстів з оригіналу, то невже злочинно було б перекласти їх з російської мови ? Також шанована мною україномовна медична газета друкує на всю сторінку кольорові рекламні проспекти провідної в Україні фармацевтичної фірми російською мовою. А генеральний директор цієї фірми вважається палким прихильником української мови, адже газета розповсюджується тільки в Україні.
Засідання медиків високого наукового, посадового рангу, наукові медичні форуми в Україні найчастіше відкриваються державною мовою. Але достатньо комусь поставити запитання чи виступити російською, як тут же головуючий, а за ним і більшість присутніх переходить на російську. Все та ж інертність, байдужість? Чи такий уже високий рівень інтелігентності, яка диктує переходити на мову співрозмовника? А може будемо розраховувати на його інтелігентність, виховувати його?...
У медичних навчальних закладах українська мова як державна впроваджена, але формально. На жаль, переважна більшість викладачів східного регіону не можуть переступити мовно-психологічний бар'єр, перебороти нехіть. Пора би вже й іноземних студентів, аспірантів навчати української мови для опанування ними відповідних навчальних програм.
Конкретно і реально у листі до мене оцінив місце української мови в медицині за нинішніх обставин лікар одного із сіл Чернігівщини, з яким я познайомився через газету "Ваше здоров'я": "За 13 років незалежності в нашому районі яких тільки не було інспекцій, перевірок, ревізій і т.п. з інстанцій різних рівнів, але жодного разу не контролювалося виконання Закону про використання державної мови в закладах охорони здоров'я. Російськомовне чи зросійщене міщанство обстоює не офіційну двомовність, а узаконене право не знати і не вивчати українську мову. А зневага росіян до тих, серед кого проживають не один десяток років, до традицій, звичаїв, мови корінного населення цілком свідома, бо всі бачать, як продовжується подальше втягування України в російську економічну, інформаційну, культурно-мовну орбіту. До речі, коли я в минулому році проходив курси передатестаційного циклу з терапії в КМАПО, кожен викладач на початку запитував групу, якою мовою краще читати лекції. І варто було із 40 чоловік двом-трьом заявити, що хочуть чути російську, лектор з готовністю їх задовольняв, переходив на російську ".
Незважаючи на відсутність протекціонізму і сприяння впровадженню української мови у сферу медицини з боку владних структур і осіб, українська мова у сфері медицини, хоча й дуже повільно, завойовує належні їй позиції. Явних перепон цьому процесові немає. Потрібна лише усвідомленість нашої адміністративної, наукової медичної еліти у значенні рідної, державної мови як державотворчого, як національно і суспільно-консолідуючого чинника, як фактора морально-патріотичного виховання.
Loading...

 
 

Цікаве