WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Українська мова в освітньому просторі ліцею - Реферат

Українська мова в освітньому просторі ліцею - Реферат

відтак - постійно поглиблювали, розвивали стійкий інтерес до вивчення рідної мови, вдосконалення власної мовленнєвої діяльності, щоб мали в основі не лише відчуття небайдужості, причетності до розв'язання проблем розвитку рідної мови, а й усвідомлення власної відповідальності за долю рідного слова.
Такі форми роботи, як профільний курсовий проект і проект з українознавства у випускних групах дають змогу ліцеїстам узагальнити і збагатити набутий власний мовний досвід і, крім того, усвідомити завдання мовного саморозвитку. Це надзвичайно важливо ще й тому, що ми виховуємо нову українську еліту. А саме така еліта потрібна для мовної консолідації, згуртування нації (адже впливає як авторитет влади, так і її інтелектуальний авторитет). Це один із надійних шляхів реального піднесення авторитету мови і створення таких передумов, за яких рідна мова повноцінно виконуватиме свої функції в науці, техніці, у ділових стосунках, в освіті й культурі. Отже, ми маємо виховати таку еліту, яка своїм саморозвитком здатна буде зробити прорив до української мови, піднісши її до відповідного рівня в кожній спеціальності й галузі. Основа ж такої еліти - активна мовна особистість із розвиненими комунікативними здібностями, високою культурою мови, творчим потенціалом, потребою саморозвитку, самореалізації. Ми свідомі того, що загальнолюдські цінності доти є логічною абстракцією, поки не усвідомлені через окремішнє, оригінальне, унікальне - національне: "Як живі різноманітні індивідууми в суспільстві, так конкретні, різноманітні нації з'єднані в людстві. Тільки через них і в них людство є можливе [2, 196]. "Повна, свідома самореалізація, що є необхідною передумовою збереження цілісності вселюдства та світу, є обов'язковим вибором і України" [10, 353].
Призначення України - бути Елладою XXI ст. Необхідно лише усвідомлювати поклик поколінь і століть, символом якого є Київ - серце України. Той Київ, що не лише був, а й прибуде у вічності. Той Київ, у самому серці якого - наш Ліцей...
Говорять, що школу будують двічі: спочатку будівельники, а потім - учителі й учні. А наш ліцей будувався тричі: із мрій його засновника (директора Інституту українознавства МОНУ, академіка, професора, лауреата міжнародної премії імені Гердера), мужніх перших учнів (1991 - 1993 рр.), учителів та директора - творця методологічного проекту ліцею як інноваційного освітнього закладу. А ще говорять про ліцей - це заклад для української національної еліти. І найперше, що об'єднує еліту, - мова і глибинна духовність. Не випадково в Індивідуальному щоденнику ліцеїста викарбувані слова Британа:
Убий в собі раба!
Убий раба!
Без жалю вбий раба!
В лахмітті він чи
В пишній позолоті.
Хай торжествує
Вічна боротьба
Душі, нескореної
У смиренній плоті!
Убий раба,
Що вірує в батіг,
І освіти
Осквернену природу.
Убий раба!
Розвій чужинський міф
Про рабський стан
Вкраїнського народу.
А далі... ліцеїсти створили "Маніфест..." (під керівництвом спікера учнівського парламенту Юрія Носика, випускника 1998 року), у якому з-поміж інших положень записано і положення про мову, глибоку турботу про неї.
Чому ж двічі за чотирнадцятилітній період життєдіяльності ліцею директор видає наказ: "Відрахувати зі складу учнів у зв'язку з грубим порушенням Статуту - спілкування в закладі недержавною мовою"?
Чому? Безкінечне "чому?" "чому?", "чому?" обговорюємо у педагогічному колективі, з ліцеїстами, родинами... Бо це - не випадок, не вчинок - це ПРИНЦИП. Як важко бути принциповим учителю, який часто не помічає, що спілкуються російською мовою в ліцеї учні, робить короткі зауваження - одна категорія колег; другі, як правило куратори, обговорюють у групах і "бояться", аби не дійшло до директора; треті - це фарисеї, бо й самі дозволяють спілкуватися між собою російською (а діти все чують!); і найскладніше четвертим, бо мова - це не просто їх професія "учитель української мови і літератури", це їхнє життя, це їхні ідеали, це їхні принципи... Вони співзвучні директоровому: "Маю мужність жити і працювати за власними ідеями і принципами" - "Педагогіка успіху. Досвід становлення акмеологічної системи ліцею".
У цьому посібнику йдеться про переважаючу роль освітнього простору в становленні особистості ліцеїста. Різноплановість дослідження "Перспективні освітні технології" показує органічність взаємозв'язку освітнього простору і педагогічних технологій. Випереджаючи логіку дослідження, визначимо роль освітнього простору серед ознак ефективної школи (ліцею, гімназії, колегіуму): 25% ефективності закладу визначаються метою, 30% структурними компонентами навчально-виховного процесу і майже 45 % - освітнім середовищем.
Освітній простір ліцею є складним за структурою цілісним утворенням, яке включає різнопланові компоненти, такі, як: внутрішня спрямованість ліцею, місія (цінності, ідеали та дух), психологічний клімат, структура колективу, фізичні компоненти та багатофункціональність ролей. Система гуманно-особистісного підходу спонукає вчителя ліцею створити такий освітній простір, у якому дитина навчається змінювати, удосконалювати життя, а не пристосовуватися до умов, які складаються.Джерелом такого прагнення має стати висока духовність.
Отже, "духовність і мова"... Де б не навчався наш випускник, де б не працював, набуті навички творчої дії, спілкування, пізнання, розуміння краси, життєвих ситуацій з позиції моралі стають складовими компонентами особистості. Синтез українознавства, взятий за основу освітньої діяльності ліцею і має глибокі корені (традиції Ярослава Мудрого, Нестора-Літописця й В.Мономаха, Г.Сковороди, М.Максимовича й Т.Шевченка, М.Грушевського, В.Вернадського, І.Огієнка й С.Єфремова), та сучасний інноваційний розвиток визначають мету ліцею - плекання національної еліти України, людей національно-державницького, патріотично-гуманістичного типу світосприйняття і світорозуміння, громадян незрадливої любові до свободи, Вітчизни, особистостей сильних волею та характером.
Як відомо, мета визначає діяльність. Тому діяльність кожного із членів педагогічного колективу спрямована на плекання й розвиток свідомих громадян України й Світу. Діяльність кожної з навчальних груп за виховними моделями "Моя земля - Україна", "Діалог культур", "Правознавець", "Собор моєї душі", "Позиція" тощо - викликають розуміння не позірного патріотизму, а усвідомлення власної ролі в державному будівництві.
Духовність і мова, патріотизм і мова, культура і мова, нація і мова - це наш вибір. Ми обираємо - ми відповідаємо.
І насамкінець, наші пропозиції щодо захисту та поширення української мови:
- створити міжнародну школу "Освіта української діаспори" на базі Українського гуманітарного ліцею Київського національного університету імені Тараса Шевченка;
- віддавати перевагу україномовному книговиданню (зменшити оподаткування);
- регламентувати вживання української мови у ЗМІ пропорційно до кількості українців (не менше 80% мовлення);
- ввести до паспорту графу" національність" (вимога 16-річних ліцеїстів);
- запровадити обов'язковий іспит з української мови для держслужбовців та кандидатів на виборні посади;
- розробити україномовне програмне забезпечення для комп'ютерів навчальних закладів;
- забезпечити повний переклад і перехід науково-технічної термінології на українську мову;
- створити національний інформаційний простір: українське телебачення, радіо, кіно.
Література:
1. Щерба Л.В. Литературный язык й пути его развития. - М, 1957.
2. Кононенко П., Кононенко Т. Феномен української мови. Ґенеза, проблеми, перспективи. Історична місія. - К ., 1999.
3. Сазоненко Г.С. Педагогіка успіху (досвід становлення акмеологічної системи ліцею). - К.: Гнозис, 2004. - 684 с.
4. Мысль и язик // Эстетика й поэтика. - М., 1976.
5. Людина і довкілля. - Кн.2.
Loading...

 
 

Цікаве