WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Українська мова в освітньому просторі ліцею - Реферат

Українська мова в освітньому просторі ліцею - Реферат

майбутню долю нашої Держави.
У нашому ліцеї формування комунікативної компетенції старшокласників розв'язують як практичну комплексну проблему, не зводячи вивчення мови до опанування лише її комунікативної функції, а пов'язуючи із цілим комплексом навчальних дисциплін (словесності) і створенням необхідного освітнього простору. Мова є основою духовного життя людини. Тому формування мовної компетенції має бути тісно пов'язане з вихованням духовності - філософією родинності, вивченням українознавства.
Українська словесність у ліцеї представлена кількома філологічними дисциплінами. Це, насамперед, поглиблений курс української мови та літератури, курс риторики у філологічних та юридичних групах, курс стилістики в 11-му класі, зарубіжна література, що викладається українською мовою, факультативи для філологічних груп ("Сучасна українська мова", "Історія української словесності", "Історія журналістики", "Теорія літератури"). Мовним проблемам присвячені й відповідні теми в курсі українознавства, і додаткові години на індивідуальну роботу з учнями, й години спілкування, які проводять куратори, й заняття театральної студії. Комунікативні вміння шліфують і гра "Дебати", і наукова робота з мовознавства та літературознавства, і активне опанування основ журналістики.
Мова в ліцеї - це шлях творення естетичних і моральних ідеалів, і саме тому духовний розвиток людини нерозривно пов'язаний з розвитком її мовних здібностей.
Учитель бере на себе відповідальність за істинність, правдомовність діалогу з учнем, передає йому розуміння оволодіння мовою як засобом пізнання і перетворення світу. Підтримує й заохочує дитину на шляху духовного пошуку (поступу), допомагає повноцінно відчути, пережити етапи її зростання, радість успіху - творчий злет... Пізнавана не лише як система мовних знаків, а й як засіб активної дії, мова стає надійним інструментом життєтворчості особистості. Саме тому таким різнобічним є вияв ліцеїстів у слові, відчуття ними потреби плекати слово.
У щорічних олімпіадах з української мови бере участь понад третина ліцеїстів. Серед переможців всеукраїнських філологічних олімпіад - історики, юристи, а не лише філологи, а за свідченням учителів-предметників, саме розвинена мовна компетентність дає відчутні переваги ліцеїстам у конкурсах та олімпіадах з економіки, географії, історії, правознавства тощо. Більшість ліцеїстів і вчителів ліцею відчуває потребу створити власний поетичний образ світу. У його основі - не лише роздуми про смисл життя, а й осмислення традицій роду й народу:
... Бо в дідусевих стомлених очах
я завжди бачу рідну Україну...
(Ірина Головам, учитель українознавства)
Стихія українського слова, народної пісні:
Як пісня ллється - душу очища, не скаламутиться тоді твоя душа, не спідлиться, не збреше і не зрадить, всім навкруги приноситиме радість
(Юлія Шкрабалюк, випускниця економічної групи, 2003 р.)
Самопізнання, віра у власні сили:
Я все здолаю, все здолаю -
Що б на дорозі не було:
Я в грудях сильне серце маю,
Воно через вогонь пройшло...
(Марина Людвиченко, випускниця історико-філософської групи, 2002р.)
Успішними можна назвати й публіцистичні візії ліцеїстів, які свідчать про намагання осмислити мовні й опосередковані мовою знаки рідної культури:
"Вона (Андріївська церква) - шедевр стилю бароко: пишність, ефектність, динамічність архітектурних форм, яскраві контрастні кольори, багата позолота, - це споруда, що сама говорить за себе, її краса і пишність не залежать ні від погоди, ні від пори року і навіть від століття. Вона - київський оберіг, дивна красуня, яка там, на височині пташиного польоту, пильнує щастя і спокій міста, тихо приховавши в собі якусь таїну.
(Марія Кисельова, учениця філологічної групи).
Українська мова в ліцеї... Вона живе живим життям у всій повноті своїх функцій. Учні розуміють: мало тільки говорити про її красу й багатство, не досить захоплено вигукувати: "Ой, яка чудова українська мова!", - треба спілкуватися, думати й почувати рідною мовою, осягнути її глибини, через неї пізнати світ і себе у світі, освітити світ навколо себе і, подолавши навіть іноді вимушене власне чи гірке батьківське відступництво від неї, зігріти світ навколо світлом духовності й добра. От що таке освіта! Тому й зібралися в ліцеї люди, споріднені духом: жагою пізнати, виразити, утвердити українство. Пам'ять предків і поколінь, невмирущу спадкоємність помислів, почуттів, ідеалів, прагнення сприяти здійсненню історичної місії України, українства, українознавства.
Отже, знання рідної мови - це не є сума певних знань. Мова обіймає собою всю сферу діяльності людини. У ліцеї дбають про перспективи мовного розвитку, що включає в себе аналіз майбутньої мовної діяльності випускників. Об'єктом спостереження стає і мовний розвиток учнів у післяліцейному періоді. Чуття мови, вимогливе ставлення до слова як до засобу формування і висловлення думки, як до засобу впливу, як до запоруки успішної співпраці - ключ до енергії думки та енергії дії, майбутньої діяльності.
Для підліткового віку розуміння мовного розвитку має включати акмеологічні підходи. Мова є нашим спільним духовним органом, через неї відбувається духовне єднання нації, оскільки у взаємному розумінні того, хто говорить, і того, хто слухає, виростає свідомість і пробуджується почуття їх спорідненості. При цьому свідомість індивіда виходить за власні межі і стає загальнонародною, вибудовуючи духовний храм на основі спільної для нації мови міфів, уявлень, символів, традицій.
У дзеркалі слова постають перед нами й свята, й щоденні турботи. Потреба усвідомлення себе через слово викликає до життя цілий ряд колективних та індивідуальних педагогічних праць учителів ліцею (понад 180 педагогічних праць, а в директора близько 100). Смак до точного вживання слова, прагнення до розкриття смислів - текстів і підтекстів, породжених словом, - це основа мовотворчості вчителів і учнів ліцею.
У ліцеї живе дух України, дух науки, який плекає Київський національний університет імені Тараса Шевченка і його ліцей. Дух співпраці,пошуку форм розвитку національної освіти, прагнення об'єднати зусилля тих, хто зацікавлений плекати майбуття Вітчизни, створити в ній міцну основу для змін позитивних, заснованих на традиціях української духовності.
Швидко тільки бур'ян росте, а велике дерево помалу росте, кажуть у народі. І все гарне потребує, щоб його плекали...
Плекати - одне з ключових понять для Українського гуманітарного ліцею. Концептуально значущими, високими ключовими є для нас і слова, які називають такі поняття: Україна. Духовність. Добро. Культура. Мова. Людина. Родина. Відродження, Становлення. Співпраця. Спільні зусилля. Освітні технології. Виховання. Краса. Еліта.
Ми прагнемо через мову, відчуття властивого нашому народові ритмічного ладу, який супроводить вираження високих почуттів, створення філософсько-художніх образів, виховати в учнях і високу естетику слова. Це один із яскравих виявів взаємозв'язку народної ментальності і мови як засобу її вираження. Звичайно, не кожному відкриється життєдайна сила краси. Але ті, що здатні акумулювати народний настрій і налаштовують серце на розуміння краси, можуть розвинути в собі цей дар.
Українська мова - державна мова України. Отже, найпершою засадою вивчення української мови в Українському гуманітарному ліцеї, який має плекати національну еліту, вважаємо за необхідність забезпечити мовну стабільність учнів, виховання в них почуття мовного обов'язку щодо своєї держави і через розуміння взаємозв'язку питань розвитку мови з державотворчими проблемами виховувати активну мовну особистість, небайдужу до мовних проблем держави.
Мова, тісно пов'язана із психікою людини, є засобом становлення особистості, засобом оволодіння іншими науками. Отже, при вивченні мови прагнемо, щоб учні усвідомили її інтегральну роль, а
Loading...

 
 

Цікаве