WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Українська мова в освітньому просторі ліцею - Реферат

Українська мова в освітньому просторі ліцею - Реферат


Реферат на тему:
Українська мова в освітньому просторі ліцею
Мова - це доля нашого народу, і вона залежить від того, як ревно ми всі плекаємо її.
Олесь Гончар
Що вирізняє діяльність директора-управлінця освітньої галузі?
- Постійний аналіз і самоаналіз кожної з педагогічних ситуацій, твоєї власної ролі в ній, у ставленні до неї педагогів, а найголовніше - у з'ясуванні причин. Навколо причинно-наслідкового аналізу і вибудовується все шкільне життя. Спробуємо проаналізувати одну з болючих проблем столичної освіти - "проблему мови".
Ретроспектива: перші мої "кроки" (після призначення у 1992 р.) у ліцеї не були прийняті колективом з особливою радістю (було навіть відкрито вороже ставлення), а тому змушена була постійно ставити питання: "Чому?". Найчастіше вдавалося знаходити причину, і так ми все ж таки разом рухалися вперед, розробляючи концепції, програми, положення... Функціонували, жили, оновлювалися, розкривалися...
Так склалося, що навчалась я у виключно російськомовних навчальних закладах (школах, інституті), хоча родина говорила суржиковою "чернігівською" мовою. У мене ж була не просто мова російська, а й вимова (навіть нерідко приймали за "ленінградку"). 1989 - рік прийняття закону "Про мови в УРСР", перші лекції для колективу педучилища №3 (до речі, воно мало статус російськомовного) українською мовою, далі - самостійне опанування за допомогою власної родини сучасною українською літературною мовою (це пізніше прийдуть захоплення красою своєї рідної української мови в моїй родині і...знання її).
А поки-що: обурення з боку одних (засновнику ліцею ставили питання, "як це не вчитель української мови й літератури очолює ліцей, а природничник?", "як могло статися, що у конкурсі на заміщення вакантної посади перемагає директор із недосконалим володінням українською мовою в гуманітарному ліцеї?"), нерозуміння з боку інших і підтримка з боку небагатьох. І був крок другий у цьому напрямку - звернулася до вчителів: "Допомагайте оволодівати, виправляйте - ображатися не буду". І на сьогодні моїми добрими вчителями є Оніла Степанівна, Катерина Миколаївна, завжди поруч Лариса Сергіївна - заступник, помічник, гарний Учитель і Людина великої доброти і щедрості. Вона захисник мови, пропагандист рідного слова. Я ж відкрила в собі любов до українського слова, і правий був Г.Галілей, який писав: "Ви нічому не зможете навчити людину. Ви можете тільки допомогти їй відкрити це в собі".
А пізніше будуть проводитися диктанти для вчителів з української мови, уроки Словесності, аналіз типових помилок в усному мовленні вчителів інших кафедр, у діловому письмі (наказах, розпорядженнях) по ліцею, поради "як треба", "як краще", діалоги й "радість", особливо молодих колег, коли накази РУО страждають безмежною кількістю помилок та відсутністю культури ділового мовлення; і вимога всього педколективу: "Не можуть освітянські бюрократи працювати, не склавши іспит на знання державної мови".
Звісно, ліцей задумувався як український, національний... і не лише, бо "школа, - як писав В.О.Сухомлинський, - стає справжнім осередком культури лише тоді, коли в ній панують чотири культи: культ Батьківщини, культ Людини, культ Книжки, культ Рідного Слова ".
Рідна мова, слово... Без них людина безлика, наче позбавлена кореня, який надає їй сили, твердості, мудрості, духовності...Кожен народ, нація мають свою історію, культуру, мову. Якою постає мова в ліцеї?
Національна мова - чи не єдина абсолютно необорна нематеріальна даність, із форм якої душа негодна вийти так само, як із "приділеного" їй тіла: словом структурується все наше внутрішнє життя, від мислення - до сновидінь.
Ще відомий німецький філософ мови Вільгельм фон Гумбольдт стверджував, що різні мови - це не різні позначення однієї й тієї самої речі, а різне її бачення. Слово - відбиток не предмета як такого, а його почуттєвого образу, створеного ним у нашій душі у процесі мовотворення. Мова стає посередником між світом предметів, що їх людина пізнає, та індивідуумом, який прагне пізнати. Мова своєрідно "змушує" дитину засвоювати світ; це той будинок, що його, як хтось уже образно висловився, людина, ніби равлик, приречена нести на собі й через його вікна бачити світ, сприймати й засвоювати його. Межі мови індивіда - це світ певним чином не лише універсальний, а й національне специфічний, тому носії різних мов можуть бачити світ дещо по-різному, крізь призму своїх мов. У науковий обіг увійшов вислів "мовна картина світу". Це поняття стало одним із концептуальних у теорії пізнання та основою концепції розвитку ліцею.
Мова стає інструментом пізнання і творчості кожного ліцеїста. І захистом від усіляких маніпуляцій. Стає справді живою водою, життєдайним джерелом. Насамперед, через усвідомлення унікальності рідної мови і єдиної її "справжності" для кожної людини. Тієї, що зачіпає всі струни душі, тієї, що здатна актуалізувати глибинні пласти досвіду багатьох поколінь предків, схованого не тільки у свідомості, а й "на дні серця", у потаємних закутках підсвідомого.
Філософське осмислення проблем мови має спільні вектори з новими парадигмами освіти - синергетичним підходом у педагогіці та педагогікою життєтворчості. Нині це стає особливо помітним, бо в останні роки під впливом функціонально-комунікативних досліджень формується синтетичне розуміння сутності мови як динамічно організованої системи "соціалізованих" і "когнітивізованих" знаків і одночасно "оселі людського духу" (М.Гайдегер). Варто зазначити, що таке осмислення є цілком природним продовженням національних філософських гуманістичних традицій, безперервність яких простежується від часів мудрості Київської Русі й до сьогодні. Найкращим провідникам української ідеї властивий універсалізм мислення - від Григорія Сковороди до Петра Кононенка, одного з фундаторів ліцею.
Закономірно, що сьогодні, на початку XXI ст., як і на межі XIX і XX ст., саме мова стала наймогутнішою підоймою національно-духовної самосвідомості українців, свідченням багатогранності їхнього буття, культури, інтересів. А "проблема мови знову постала як проблема збереження та розвитку не лише окремих націй і культур, а й цілісності вселюдського та духовного космосу, гуманістичної сутності світу" [2, 75 ].
Розв'язання мовної проблеми в ліцеї - у діяльному підході. Не спримітивізована шароварна Україна, а найсучасніші освітні технології, перспективи розвитку особистості (найпривабливіші для молоді), пов'язані з українським ліцеєм і з мовою українською, що є її духом і буттям. І сьогодні, нехай в іншій формі, українофобство й україноненависництво, як двоєдушність і підступність, прагнули б роз'єднати енергію спільних зусиль. Але нам вдалося створити ауру (хоча б у певній мірі) і визначити власну історичну місію - плекати українську еліту, майбутнє України. Орієнтація на універсалії українського світу дозволяє гармонізувати світ особистості, могутньою енергією слова з'єднати (поєднати), консолідувати зусилля у контексті гуманістичної педагогіки,бо, будучи "відкриті" через слово, словом опромінені, духовні сили особистості отримують енергію творчої дії. Усвідомлення цієї місії і надає нам сил у час духовних і ціннісних катаклізмів.
Наша мета - плекання високоінтелектуальних, високодуховних молодих людей, відповідальних за власну долю і долю України, - вимагала створити особливий освітній простір, який би інтегрував, об'єднував конструктивні зусилля учнів і вчителів ліцею, родини й громадськості - державотворців і політиків, учених і митців. Будучи свідомі своєї місії, втілюємо її в життя, не забуваючи, що Український гуманітарний ліцей, ідея створення якого виникла з глибокого переконання національно-демократичних кіл у тому, що незалежній, самостійній Україні потрібна сучасна національна освіта, - ровесник незалежної України. Тому колектив його педагогів постійно відчуває велику історичну відповідальність за
Loading...

 
 

Цікаве