WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Українська аристократія XIX ст. (за мемуарами П. Ламсдорфа-Галагана) - Реферат

Українська аристократія XIX ст. (за мемуарами П. Ламсдорфа-Галагана) - Реферат

був зайнятий на службі й рідко приїздив до маєтку, але його дружина з дочками проводили там майже всю літню пору. Вони вели елегантно-вишукане і водночас просте життя. Гостей зустрічав при вході швейцар, що супроводжував гостей до великого салону на першому поверсі; там на них чекала стара графиня, яка поводилась як англійська леді. Вона слідкувала за своєю зовнішністю і навіть влітку не знімала рукавичок, побоюючись комарів та мошок. До неї з повагою ставилася вся сільська інтелігенція - вчителі школи та інші чиновники. Так само поводилися і її дочки. Парк, що оточував дім, був також англійського стилю. Стайня маєтку була відома породами коней, які прикрашали життя родини і надавали йому шарму.
Декілька сторінок автор мемуарів присвячує родинам Левицьких, Трифонових, Граббе. Для кожної з них автор знаходить яскраві характеристики, які дозволяють скласти уяву про представників аристократії, маєтки яких розташовувалися неподалік від Ґалаґанів. У дуже теплих тонах описано графиню Анну Граббе, дочку відомого поета-славіста, філософа і теолога Олексія Хом'якова. Вона була найближчою подругою матері Павла, і діти часто їздили гостювати до села Темчівки, де жила родина Граббе. Хлопчик пригадує графиню в оточенні хворих селян, яким вона роздавала гомеопатичні пілюлі, водночас пояснюючи їхню дію. Невідомо, чи були якісь результати від цього лікування, але селяни "...обожнювали добру і милу графиню" (5, 34).
З яскравими подробицями описується інший представник аристократії П'єр Кочубей. Офіцер гвардії, він раптово кинув кар'єру військового після того, як під час воєнних навчань під Красним Селом цар Олександр II обвинуватив його в тому, що він вручив нагороду не тому, кому потрібно. Розумна і вчена людина, П'єр Кочубей не прийняв вибачення царя і присвятив себе науці. Він очолював Технічне Товариство у Санкт-Петербурзі, був дуже обізнаний у ботаніці, мав вишуканий смак, тому до його порад прислухалися садоводи.
Не менш цікавий опис родини Долинських, власників маєтку у Павлівці. "Хоч їхній дім був менший за наш, але парк був значно більший і більш живописний. В одному з павільйонів написав багато творів відомий композитор Глінка" (5, 36). Долинські були настільки обізнані в музиці, щокомпозитор довіряв їм перше прослуховування своїх творів, а виконували їх музиканти оркестру, який існував у маєтку. В цій родині, як і в Ґалаґанів, з насолодою розмовляли українською мовою, цікавились і вивчали українське пісенне мистецтво. У навколишнього панства була широко відома історія одруження пана Долинського. Він запропонував руку й серце красуні Агаті, яка була значно молодша і значно бідніша за нього, за умови, що вона доведе свою незайманість. Дівчина не образилась, а погодилась, але за умови, що весілля для гостей буде тривати кілька днів, якщо чоловік буде задоволений. Знаком цього мала бути канонада з двадцяти одного залпу, якщо число залпів буде меншим, то гості мали залишити садибу того ж вечора. Яка ж була радість всіх присутніх, коли канонада досягла задуманого числа. Всі кричали "ура", оркестр виконав урочисті марші, і гості сіли за нескінченну вечерю. Наступного ранку перед ними з'явилася молода сяюча жінка, з діадемою на голові, з коштовними прикрасами й у "феєричному туалеті, який коштував більше мільйона рублів". Весілля тривало три дні, і всі були вкрай задоволені. Під час революції, за словами автора, садиба була дуже пошкоджена більшовиками.
Тростянецький парк також має свої чудові історії. За згадками автора, мсьє Скоропадський був "старий оригінал", серед дивацтв якого пригадується одна, яка стосувалася створення парку. Знайшовши територію парку занадто долинною, він вирішив зробити "штучну Швейцарію", насипавши земляні гори різної висоти. Найвища з них була прикрашена будівлею з конічним дахом, де "тростянецькі альпіністи могли перепочити". Лишалося прокласти до цієї будівлі стежку. Щоб вона вийшла якомога натуральнішою, Скоропадський знайшов "геніальне" рішення: дав "рубль на водку" челяднику, щоб той піднявся нагору. Його шлях "застовпили" назавжди, і він дійсно вийшов натуральний. Доступ у парк був відкритий для будь-кого, але в центрі парку всі відвідувачі могли побачити стелу з написом: "Перехожий! Зупинись і прочитай наступне: парк - моє улюблене дитя, і, якщо ти побачиш якийсь непорядок, повідом про нього садовникові. Я заздалегідь тобі дякую за твою послугу" (5, 6). Парк - справжній ботанічний сад - представляв майже всю південну флору країни. В ньому стояли лави з цікавими українськими найменуваннями, як наприклад "відьма" або "точи ляси", деякі з них були подаровані родині Ґалаґанів для їхнього Сокиринського парку. Палац у маєтку, побудований в англійському стилі, відтворював характер свого хазяїна.
Досить часто діти гостювали у маєтку матері - у селі Пісках. Садиба тут була значно скромнішою, але й більш затишною. Дуже запам'яталися хлопчику слуги, особливо управитель, який кожного разу намагався пригостити сім'ю своїх хазяїв власноручно виготовленим квасом. Оскільки у Франції цей напій невідомий, то автор мемуарів дає читачам довідку про рецепт його приготування.
Так, сторінка за сторінкою, читач знайомиться з побутом і звичаями українського панства Малоросії завдяки спогадам П.Ламсдорфа-Галагана. Всі вони відрізняються простотою і безпосередністю, свідчать про неабиякий художній смак автора: його вміння уважно спостерігати, любовно й обережно описувати все, що супроводжувало життя родини протягом літніх вакансій в Малоросії. Привабливість цих мемуарів також і в тому, що в них нема тенденційного настрою, характерного для позиції "жертви". Нарешті, хочеться додати, що власники паризьких архівів Ґалаґанів ділилися матеріалами щиро і з радістю, сподіваючись, що вони слугуватимуть збереженню тих культурних традицій, які ними були започатковані.
Література:
1. Клименко Ю.О., Клименко Ф.В. Старовинні парки Чернігівщини // "Квіти України". - К., Листопад, 2001. - С.25 - 53.
2. Курач, С. Колекція творів мистецтва Ґалаґанів // Сіверянський літопис, 1995, №5. - С.61 - 63.
3. Шапоренко В.В. Меценати з Чернігівщини: Ґалаґани і Тарновські // Література та культура Полісся. Вип.11. - Ніжин: ТОВ "Наука сервіс", 1998. - С. 108 - 125.
4. Чернігівщина. Енциклопедичний довідник. - К.: Українська Радянська енциклопедія імені М.П.Бажана. - 999 с.
5. P.Lamsdorff-Galagane. Sokirentsi. Extrait des mйmoires. - Paris, 1935. - 51 р.
Loading...

 
 

Цікаве