WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Українознавчий вимір регіону - Реферат

Українознавчий вимір регіону - Реферат

самотворчість українського народу Археолого-архаїчна парадигма відкриває методико-методологічний доступ до давнини як "первинного" об'єкта дослідження. Але утилітарне, тобто з погляду розв'язання проблем поточного життя, ця парадигма маєголовним чином музейно-колекційну інформативну вартість. Знання, наприклад, про придніпровську стоянку давніх людей біля села Пустинка на Чернігівщині, як і розуміння способів взаємодії Землі-Матері і Неба-Батька в межах Трипільської культури, безумовно, не можна використати для вирішення питань інвестування в сучасні інформаційні технології чи якихось інших питань, що мають істотну поточну життєву актуальність. Одночасно знання про архаїчне необхідні й цінні для розуміння того концентризму в Україні, поступ соціокультурного мережива якого забезпечив становлення українців як сучасної нації аж до стану її теперішніх інформаційно-технологічних та інших потреб.
Парадигма Премодерну в цьому смислі тісно примикає до архаїки, але Премодерн - це вже суто "історичний" період. Стисло його можна охарактеризувати як частку сучасності, представлену мовчазними залишками поселень людей, що супроводжуються як археологічно-викопною, так і збереженою для сучасників попередніми поколіннями текстовою, переважно міфопоетичною, інформацією. Частина цієї інформації дешифрована і прочитана. Премодерність як час появи письмової оповіді (історії), виробляєтакож рефлектування над текстом, тобто "мислення про осмислене", що сприяє зародженню філософії і початків наукових знань
Парадигма ж Модерну цілком слушно інтерпретується у філософській літературі завдячною утворенню промислово-урбаністичної доби цивілізації, суспільні відносини якої визначаються товарно-грошовими зв'язками людей. Причому гроші в цей час набувають властивості універсальної інформації, на яку в поточній екзистеціальній ситуації можна обміняти будь-яку іншу інформацію. Тому не тільки гроші, а вся інформація, насамперед у вигляді різних створених і привласнених природних речей, інтерпретується в межах Модерну як добро.
Зрештою, Постмодерна парадигма, що розпочалася останніми десятиліттями ХХ ст. і триває тепер, крім усього іншого, властивого Модерну, пов'язана із перетворенням виробництва, обміну й споживання знання (інформації) у чисельно домінуючу по обсягу зайнятих людей систему суспільства. Тобто нині в інформаційно насичених суспільствах більшість населення зайнята виробництвом і використанням різноманітних знань.
Треба підкреслити, що методологічне виділення Археолого-архаїчної, Премодерної, Модерної і Постмодерної парадигм пізнання соціокультурного буття регіонів, націй та людства спирається не лише на принцип концентризму, але й на принцип антропоцентризму, який належить також до характерних прикмет української філософії в цілому. Змістовно антропоцентризм специфічний тим, що дозволяє врахувати як "об'єктивну" геолого-астрономічну соціокупьтурну періодизацію з її "кам'яними" та "залізними" віками, так і "суб'єктивну" періодизацію, пов'язану з різними "епохами" чи "ерами", тобто із свавільно встановленими печатками літочислення (хронопису) подій.
Антропоцентризм стверджує, що всі парадигми, критерії та міри регіональних чи глобальних, як і концентричних, інтерпретацій соціокультурних подій є способами, нормами і аспектами самоусвідомлення і самовираженнями людьми своєї присутності у світі та міри ставлення сучасників до безпосередньо існуючої і функціонуючої тепер давнини разом з інформацією про неї.
Таким чином, українознавчо-філософський підхід до регіоналізації має брати до уваги людський вимір методології концентризму пізнання соціокультурного поступу в межах всієї території України, які поступу соціокультурної регіоналізації в сучасних умовах українського самобуття.
3. Соціокультурні початки в Чернігово-Сіверському регіоні
Регіональний аспект Археолого-архаїчної парадигми спирається в нашому випадку на той факт, що початок знання про соціокультурні модифікації на Лівобережній Україні (переважно на Чернігово-Сіверщині) утворюється, по суті, завдяки інформації, набутої внаслідок археологічних досліджень, проведених в с. Мезин (Мізин). Вони розпочалися ще в кінці ХІХ-го ст. і, в міру потреб, тривають до цього часу. Саме там, на березі Десни, було виявлене селище людей, котрі жили приблизно 20 тисяч років тому. Правда, вчені фіксують на Чернігівщині залишки поселень (с.Клюси та ін.), що були приблизно 40 тисяч років тому. Загалом же такі залишки дають сучасникам і відповідну "точку відліку" для знань протяглість життя багатьох поколінь, і критерій для оцінок соціокультурного поступу як на Чернігово-Сіверщині, так і в Україні в цілому.
Насамперед, мається на увазі той факт, що на Лівобережній Україні по берегах Дніпра, Десни, Сейму, Снову та інших (менших) річок і прилеглих до них озер нині існує багато великих і малих поселень, по суті, на тих само місцях, на яких люди мешкали і 20, і 10 тисяч, і тисячу років тому. Прикметне й те, що середній розмір площі житлової споруди (50 - 70 кв.м.), усталений на Чернігово-Сіверщині 6-5 тис. років тому, донині повторюється в селах регіону. Мало чим відрізняється й структура прадавніх і теперішніх прихатніх допоміжних споруд (хліви, клуні тощо), як і круглі ями (погреби) для зберігання продуктів харчування взимку. Все це дозволяє вести мову про те, що протягом тисячоліть життя людей на Лівобережжі, порівняно із зафіксованими археологією його печатками, істотно змінилося в аспекті предметно-інформативної насиченості (тобто кількісно). Але сталість замешкання на одних і тих територіях свідчить про ідентичність антропогенезу та культуротворення, завдяки чому нагромаджується інформація (знання). Заодно таке нагромадження унеможливлює "відновлення форми" (реформу) суспільних відносин, отже, повторення того, що пішло в небуття.
Безумовно, нагромадження знань в Археолого-архаїчну добу на Лівобережжні, як і в інших регіонах України, відбувалося дуже повільно, бо тривалий час тут була відсутня достатньо гнучка й універсальна система письма, тобто система фіксації і збереження знань. Інформація в давні часи забувалася, відновлювалася, знову втрачалася, що завжди трапляється при відсутності засобів її вираження, тобто писемності. Тому численні дослідники соціокупьтурних проблем давно зробили висновок про те, що суспільне життя людей ґрунтувалося на сімейно-шлюбних відносинах [4, 27]. Таким чином, тобто на основі урахування природно-біологічних засад людського існування, вчені намагалися пояснювати і соціо-культуртні процеси. Підставу для пояснень давали результати спостережень, котрі навіювали думку, що основною властивістю всіх живих істот, включаючи людей, є розмноження, "парування".
Проте, саме сімейно-шлюбні стосунки й не утворюють основи, ґрунту соціокультурного буття людей. Адже шлюб в його обособленні постає лише як залежний від обставин і звичаїв (моралі) випадок, що може мати, як у тварин, парну або ж гаремну
Loading...

 
 

Цікаве