WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Українознавчі аспекти живої народної мови - Реферат

Українознавчі аспекти живої народної мови - Реферат

були вміщені тексти з 17 населених пунктів Київщини, Вінниччини та Хмельниччини. Тут представлена досить повно побутова сфера, регіональні особливості мовного "обличчя" носіїв говірок.
Надзвичайно цінним є наукове видання "Говори української мови" за редакцією Т.Назарової, яке здійснив Інститут мовознавства ім. О.О.Потебні в 1977 р. [3]. У ньому репрезентовано тексти з усіх областей України, а також діаспорні (записи українських говірок з Білорусії, Росії, Молдавії, Чехії, Словаччини, Югославії).
Ці тексти різні за тематикою. Наприклад, їх основні назви: "Як колись жили", "Про одруження", "Як колись робили весілля", "Як колись ткали". "Як колись льон обробляли і ткали", "Що носили жінки", "Як жили за часів панської Польщі", "Про колишнє життя", "Як колись коноплі обробляли й полотно робили", "Як колись лікували", "Про заручини і весілля", "Про сватання і весілля", "Про вечорниці", "Як колись сваталися", "Про татарську навалу", "Як колисьхазяйнували і вчилися", "Як колись ставили хату", "Як хміль обробляють", "Як хліб пекли", "Про колишній одяг", "Як їздили до Києва", "З народної метеорології", "Як горшки роблять", "З народної медицини", "Як колись дівчата ворожили", "З народної кулінарії", "Як колись святкували" та ін. Як бачимо, тексти говірок можуть бути надійним джерелом для вивчення регіональних краєзнавства й українознавства.
Особливо хочемо відзначити видання "Говірки Чорнобильської зони: Тексти" [2]. Як відомо, після Чорнобильської катастрофи, яка сталася 26 квітня 1986 р., розпочалося відселення мешканців сіл з екологічно небезпечної зони. У результаті утворилася майже безлюдна так звана "Чорнобильська зона". А раніше там знаходилися села, яким були притаманні свої особливості мови й культури, той самобутній інформаційний фонд, що передається від покоління до покоління. Більшість сіл як людська й монокультурна єдність були зруйновані внаслідок переселення, а деякі взагалі навіки захоронені. Зникли з лиця землі і з карти України окремі села Чорнобильського району (Буряківка, Чапаки та ін.). Як зазначається у передмові видання "Говірки Чорнобильської зони: Тексти", "для славістики виникнення Чорнобильської пустелі виявилося особливо відчутним, оскільки Полісся, зокрема його центральна частина (у давнину - територія слов'янського племені деревлян) справедливо оцінюється як одна з архаїчних зон слов'янського світу. Саме поліські свідчення про мову, археологію, традиційну й духовну культуру часто служать для славістів відправною точкою у реконструкції найдавніших етапів історії слов'ян" [2, 3].
Усвідомлення неперехідного наукового значення інформації про Чорнобильську зону, поліські діалекти, традиційну культуру спонукали до розробки Державної програми збереження етнокультурної спадщини Українського Полісся, що зазнали чорнобильського лиха. У рамках реалізації цієї програми й було видано тексти говірок Чорнобильської зони. Сподіваємося, що хоч у такий спосіб, видання допоможе зберегти "адекватний мовний образ загубленої частини Спавії і Європи" [2, 3] для наступних поколінь.
Подані тексти, хоч і різнопланові тематично, проте дають змогу пройнятися болем за долю людей, які втратили рідну землю, рідну домівку. Як зазначено в текстах, життя чорнобильців чітко розділене на "до" і "після" трагедії. Оповідачі звертають увагу на особливості традиційної, духовної, обрядової культури, що зникає, її вірувань, локальних особливостей господарської діяльності. Тому погоджуємося з упорядниками цього видання, які вважають, що "значення вміщених у книзі текстів виходить за межі джерела лише мовної інформації" [2, 4]. Вони є досить цінним джерелом для етнологів, фольклористів, істориків.
У діалектному тексті як різновиді мовного простору виявляються не лише суто говіркові регіональні риси, але й містяться важливі етнологічні відомості про побут, історичне минуле краю, звичаї, традиції. Це засвідчило й видання "Українські закарпатські говірки: Тексти" (Упор, та передм. О.Миголинець, О.Пискач), яке з'явилося в Ужгороді у 2004 р. Упорядники висловлюють щиру подяку справжнім цінителям української духовної спадщини, які посприяли цьому виданню. Тут вміщено тексти, записані в різні періоди відомими фольклористами та етнографами, мовознавцями М.Лучкаєм, І.Верхратським, В.Гнатюком, І.Панькевичем, Є.Сабовим, Г.Геровським, А.Залеським, С.Бевзенком, Й.Дзензелівським, П.Лизанцем, І.Жегуцом, І.Сабадошем, П.Чучкою [75].
Готується до видання хрестоматія діалектних текстів, записаних на Буковині, яка оспівана і "репрезентована в словах" у творах С.Воробкевича та Ю.Федьковича. "Моє щастя - в Буковині, у горах, а коли не в горах, то все-таки у Буковині - межи Дністром й Прутом, - писав Юрій Федькович у листі до Данила Танячкевича в січні 1863 року. - Не знаєте ви, любку мій, кілько там краси та поезії! Хто не може на Україну та там ся народного Духа учити, то най іде в руську Буковину - до Кіцманя, у Заставну, у Чорний Потік, - а як там побуде якийсь час, най іде межи гуцули - у Довгополе, у Розтоки, у Шипіт, у Сторожинець!" [16].
Ю.Федькович був не лише письменником, редактором першої на Буковині газети українською мовою під промовистою назвою "Буковина", а й усе своє життя присвятив національному відродженню рідного краю, збирав фольклор, робив етнографічні описи, записував рідковживані слова.
У його рукописному словничку, де вміщено 80 "рідших руських слів з Путилівського (Русь-Кімполунгського) окола на Буковині", зафіксоване, наприклад, словосполучення "зміяльний хліб". Ю.Федькович подає до нього таке тлумачення німецькою мовою: "обміняний хліб, який давали в знак подяки при певних нагодах, наприклад, після хрестин, вінчання і т. ін. Тут є такий звичай, що батьки новохрещеного або молоді приносять хресним батькам або свідкам у подарунок кілька (6) пшеничних хлібів. Але обдарований залишає собі тільки 5, а шостий хліб повертає назад. І саме цей хліб називається "зміяльний".
Сьогодні діалектна лексика цікавить не лише лінгвістів, але й дослідників інших гуманітарних наук. "Увага до лексики говорів загострена у зв'язку з необхідністю забезпечити надійним матеріалом галузі мовознавства й суміжних наук, які безпосередньо пов'язані з реконструкцією давнішого стану матеріальної і духовної культури носіїв мови" [5, 3].
Діалектна лексика відзначається культурологічним аспектом, її вивчення сприяє заповненню багатьох інтракультурних лакун (термін К.Хейла), які, на думку вченого, "виникають внаслідок незнання носіїв мови (культури), застарілих реалій чи понять, або
Loading...

 
 

Цікаве