WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Українознавство — наукове підґрунтя, ідеологічний стрижень Української Самостійної Соборної Держави та сучасної української політичної нації - Реферат

Українознавство — наукове підґрунтя, ідеологічний стрижень Української Самостійної Соборної Держави та сучасної української політичної нації - Реферат

Вільної Академії Наук, доктор філологічних наук, професор Петро Кононенко був серед 27 підписантів "Звернення українських вчених до співвітчизників", яке було оприлюднене напередодні 21 листопада 2004 р. Назвемо лише деякі прізвища вчених-патріотів: Костянтин Ситник, Ігор Юхновський, Микола Жулинський, Олександр Шалімов, Микола Дробноход, Георгій Щокін, Анатолій Погрібний, Максим Стріха та інші. Наведемо невеликий, але яскравий фрагмент з цього звернення: "Шановні співвітчизники! Сьогодні, під час президентських виборів, коли вирішується доля України на багато років уперед, ми, науковці, не можемо мовчати й не маємо права на бездіяльність. Ще не так давно ми були певні: незалежність України означатиме не лише добробут її громадян, а й духовне піднесення та культурний розквіт, розвиток науки і високих технологій, формування суспільства по-справжньому вільних, освічених людей, національне свідомих господарів на своїй землі. На жаль, дійсність поки що повністю не виправдала цих сподівань. Переважна більшість українців досі живе в бідності й безправ'ї. Наука й освіта виявилися пасинками в державі, де можновладці роблять граматичні помилки, де діючий уряд у першу чергу несе відповідальність за кризовий стан освіти та знекровлення науки, де фальсифікація, залякування і підкуп стали провідними технологіями привладного кандидата в президенти України... Ми віримо в демократичне європейське майбутнє нашої держави. Але вибороти його можемо лишень своєю свідомою позицією на виборах. 21 листопада Українські вчені - інтелект нації - мусять бути і її совістю! Борімося - поборемо!"
Мені приємно усвідомити, що директор НДІУ, творець наукової концепції сучасного українознавства, вчений-літературознавець Петро Кононенко був особисто причетний до подій Помаранчевої революції. І своєю громадянською позицією, і своїми конкретними вчинками він із честю відстояв не тільки власну, а національну гідність як українця, як патріота, як вченого-українознавця. Ось так охарактеризувала П.Кононенка дослідниця з Польщі Ярослава Конєва: "Але він завжди залишався на висоті: "Не можу не бути українцем!" На власному досвіді вчений переконався втому, що ні колонізаторська політика, ні ворожа школа та ідеологія неспроможні витравити з душі людини закладеного піснею матері ще в колисці. Навчання має здійснюватися тільки рідною мовою і починатися іще в сім'ї, адже мова - це універсальний код, за допомогою якого не тільки відбувається спілкування на побутовому рівні, а й передається досвід народу, його традиції. Усе особисто пережите вилилося в струнку концепцію українознавства, теорію національної освіти. Виникла ідея про неминучість створення Інституту українознавства, який би глибоко осмислив минуле, сучасне і через призму досвіду спроектував, сконструював майбутнє. Сьогодні у створеному Петром Кононенком Інституті українознавства зосереджені добрі сили гуманітарної науки в Україні. Під керівництвом директора тут наполегливо працюють над тим, щоб повернути не тільки інтелектуальний досвід, а й психічний код - щоб українці стали тією нацією, яка може щедро ділитися з іншими своїми здобутками. Професор переконаний, що на нашій землі можна збудувати потужну державу з високим добробутом, високорозвиненою економікою, яка б була рівною іншим країнам Європи і світу..." [7, 45].
Саме Петро Кононенко в 2001 р. ініціював створення фахового періодичного видання з українознавчої тематики, доклавши до цього весь свій потужний організаторський досвід і непересічний хист вченого-українознавця. Так, Петро Кононенко став головним редактором журналу "Українознавство", зваливши на свої плечі таку важку, але разом з тим таку конче потрібну місію, як створення сучасного наукового, громадсько-політичного, культурно-мистецького, релігійно-філософського і педагогічного часопису, в якому би професійно досліджувалося місце і роль України та українців у часопросторовому континуумі (інформаційному середовищі) на початку XXI ст.
Свою наукову і громадську позицію вчений виклав у статті "Українознавство Третього тисячоліття", яка відкривала число 1 часопису; зокрема він наголосив: "Журнал "Українознавство" виходить у світ на межі тисячоліть. На межі, що відділяє десятиліття бездержавності й рабства від доби великих надій та сподівань на відродження України як правової, демократичної, соборної, суверенної держави та на розквіт великої нації, призначеної самою Природою на здійснення тільки їй наперед визначеної високої загальнолюдської місії" [3, 4].
Також Петро Кононенко накреслив редакційну політику щодо дослідження концептуальних засад українознавства як цілісної та інтегративної системи наукових знань і навчальної дисципліни: "Журнал "Українознавство" є спадкоємцем не тільки однойменного вісника 90-х років XX ст., а й ЛНВ Наукового товариства імені Шевченка 90-х років XIX ст.: відповідно до предмета дослідження - Україна, світове українство, українознавство у їхній часопросторовій ґенезі - він буде відбивати не лише синтез українознавчих наук у їхній універсальній цілісності та системності, а й українознавчі сфери буття та життєтворчості. Це означає, що будуть друкуватися матеріали фундаментальних досліджень і гіпотези, версії, полемічні трактати; напрацювання у сферах джерелознавства й археології, найхарактерніші набутки літератури і мистецтва; напрями практичного втілення українознавства в заклади виховання й освіти; плани, наслідки роботи вітчизняних і зарубіжних українознавчих центрів. Разом з цим наголосимо: розширення меж українознавчих публікацій - це веління часу, але й воно не стільки мета, скільки засіб, один із шляхів до головної мети. Та мета - новий якісний рівень українознавства у всіх його сутностях і формах. З огляду на це особлива увага буде приділятися розробці історико-теоретичних, методологічних проблем... Маємо відштовхуватися від вимогXXI століття: науці - науковий метод. У світлі цієї вимоги маємо дослідити й висвітлити історію українознавства: у її корінні; вітчизняних і зарубіжних джерелах; у характерних рисах етапів і шкіл; бодай у найяскравіших постатях світочів українознавства - і на цій основі скристалізувати найголовніші принципи подальшого розвитку науки. Цілком зрозуміло, що найпершою вимогою тут буде збір та аналіз джерел і документів" [3, 8].
У вітчизняній академічній і освітянській науці впродовж довгого часу дискутується проблема місця українознавства в системі наукових і навчальних дисциплін. Ми вважаємо, що серед важливих проблем, які потрібно вирішити українознавству, чи не найактуальнішими постають питання сенсу, характеру, принципів його взаємодії з галузевими науками та навчальними дисциплінами. Як головний редактор, П. Кононенко так розуміє вирішення цієї проблеми: "Потрібні кооперація й координація зусиль фахівців, науково-системний метод і вивчення, й аналізу, й інтерпретації. А для нас - розуміння: українознавство не претендує ні на замінника, ні на дублера історії, мовознавства, природознавства, культурології, філософії, психології, релігієзнавства, політології тощо. Воно - синтез та інтегратор досліджень і відкриттів усіх наук, котрі займаються Україною й світовим українством, як і його мета - дати цілісний образ України в усіх гранях та часопросторових вимірах її буття й перспектив. Тому журнал публікуватиме дослідження, що розкриватимуть не сутності й проблеми фольклору, етнології, мовознавства, літературознавства, мистецтва й культурознавства... як окремих наук і чинників буття та поступу, зокрема в проблемах їхнього внутрішнього розвитку, а роль фольклору, етнології й етнографії, мови, культури... як форм українознавства [3, 9].
І підсумовуючи, головний редактор наголошує: "З якомога повнішої системи окремих фактів, подій, історичних особистостей давньої і сучасної історії, на засадах аналізу причин і наслідків важливих тенденцій розвитку суспільства, нації, держави, мови, культури, політичної і правової системи, характеру й наслідків взаємодії людини, роду, етносу і природи, суспільства, людини й мови, цивілізації і культури, внутрішніх і міжнародних інтересів, самосвідомості, ментальності, психіки, долі й історичної місії створити цілісний образ Українського світу, щоб, пізнавши його, творити в
Loading...

 
 

Цікаве