WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Україна – держава оперна, але...(про колишнє, сучасне, майбутнє) - Реферат

Україна – держава оперна, але...(про колишнє, сучасне, майбутнє) - Реферат

проходження через фільтри цензури ЦК КПРС.
Згадаймо, як навіть вірнопідданський варіант першої постановки "Богдана Хмельницького" К.Данькевича був нещадно розкритикований Москвою і тому згодом "опрацьований". Печатка політичного тиску комуністично-імперської системи відбивалася на всьому, що творили талановиті люди - майстри своєї справи й водночас вдалі чи невдалі внутрішні цензори своєї творчості. Врешті, сенс життя художника - творити, а проблема здобуття засобів для існування штовхала на компроміс багатьох, хоча, безумовно, і не всіх.
Так чи інакше, а повноцінного, конкурентноздатного оперного українського репертуару маємо надто мало, поза те маємо великі втрати художнього, зокрема музичного, співочого генія українського народу, завдані тривалим періодом нашої бездержавності та гноблення Російською імперією З одного боку мистецьку національну спадщину треба берегти, з іншого - без прискіпливої ревізії не обійтися.
Існуюча нині статистика стверджує, що, виходячи із загальної кількості написаних за всю історію опер (більше 20 тисяч), на XVII ст. припадає лише 5%, на XVIII ст. - 20%, на XIX ст. - 25%, а на XX ст. - 50% оперних творів.
Останні два століття - це століття бурхливого розвитку та популярності опери у світі, бурхливого розвитку світової цивілізації і глобальних воєн.
Якщо виконавський рівень оперного мистецтва України був досить високим, хоча й великою мірою розпорошеним по Російській імперії, менше - за її рубежами, то композиторська творчість саме української опери через відчутність творчих стимулів, і перш за все через гноблення всього національно-історичного, перекритого російським шовінізмом, постраждала надзвичайно.
Звичайно, не всі континенти однаково підвладні опері. За кількістю написаних та поставлених опер Європа не знає собі рівних - 85,5% від вказаного загального числа, а левова частка цієї кількості припадає на три "найоперніших" держави - Італію, Німеччину та Францію. Тут оперні школи реалізувалися максимально, чого не можна сказати про Україну, де оперні театри працювали переважно на іноземному репертуарі - італійському, російському, французькому, німецькому (порядок відповідно до кількості). Нині в Україні 8 оперних сцен: 3 - в Києві (Національна опера, Дитячий музичний театр, Оперна студія при консерваторії), по одній - у Львові, Одесі, Дніпропетровську, Донецьку, Харкові. Звертає на себе увагу диспропорція: на всю Західну Україну є лише один оперний театр - Львівський, на Східну (з Києвом) - аж 7. До другої світової війни опери, здається, ставилися ще у колишньому Проскурові (Хмельницький) та Вінниці, і це трохи врівноважувало ситуацію.
Треба зазначити, що від часу здобуття Україною незалежності різко впало державне фінансування оперних театрів, що спричинило до зменшення кількості постановок й відтік найкращих кадрів співаків та музикантів за кордон. Звісно, це негативно позначилося на якості й кількості репертуару оперних театрів. З іншого боку, незалежність держави сприяє інтеграції українського оперного мистецтва у світовий простір: гастролі в інших країнах, залучення до постановницької роботи іноземних режисерів, диригентів, художників. Така інтеграція вимагає виконання опер мовою оригіналу, як ведеться у всьому світі. Ми стаємо учасниками загально світового культурного процесу в галузі опери. Єдине "але" - це відсутність українських опер у світовому обігу, і це знак нашої трагічної національної долі.
Повертаючись до статистики, поданої в "Оперній енциклопедії", подвижницьки виданій (2001) дослідником з Хмельниччини Миколою Житарем (з відомих причин накладом лише 200 примірників!), зазначимо, що за кількістю оперних композиторів за всю історію Україна посідає почесне 6-те місце у світі після Італії, Німеччини, Франції, СІЛА та Росії, а це 290 композиторів (в Італії - 990!).
Ще одна цікава цифра - 590. Саме стільки оперних прем'єр були здійснені в Україні до 2001 р. Тут серед світового співтовариства держав Україна посідає 8-ме місце, також досить почесне. Очолює цей рейтинг знов таки Італія, де прем'єр було всемеро більше. Цікаво й те, що за кількістю прем'єр серед столиць перед веде не Рим, а Париж . Київ лише на 16-му місці.
Скільки ж опер написали ті 290 українських (умовно) композиторів за всі часи? Статистика свідчить: 780! Загалом, не так і мало. Але відсутність свободи творчості в умовах національного гноблення, ймовірно, і спричинила надто обмежену життєздатність цих опер за майже поодинокими винятками на кшталт "Наталки Полтавки" М.Лисенка, "Запорожця за Дунаєм" С.Гулака-Артемовського та "Тараса Бульби" того ж М.Лисенка. Цікаво, що за сюжетом "Наталки Полтавки" протягом 1819 - 1944 років різними авторами написано 9 опер за тією ж назвою, а партитур під назвою "Тарас Бульба" від 1855 до 1937 року зафіксовано аж 13 за авторством не лише українців та росіян, а й італійців, німців та французів. Втім, у світовій оперній практиці таке явище багатоваріантності досить поширене. Щодо української тематики, то, мабуть, мало хто знав, що опер під назвою "Мазепа" існує аж 10, хоч нині відома лише версія П.Чайковського, яка хронологічно була тільки восьмою. Тут серед авторів, окрім росіян та одного українця зі Львова, а саме Х.Ярецького, який написав цю оперу за вісім років до Чайковського - у 1876 році, знов таки бачимо італійців, французів, та іспанців.
Найпліднішим з українських композиторів за весь час був Андрій Пащенко (1883 - 1972). Він написав 19 опер. В італійській же практиці, особливо XVII - XVIII ст., тобто у перший період розвитку та поширення оперного жанру, не такі вже й рідкісні випадки написання автором... 50 - 100 опер. Це Пуччіні, Галуппі, Вівальді, Чимароза, Скарлатті, Паізіелло, Йомеллі, Каваллі...
Але і в більш пізній час розквіту італійської опери ті ж всесвітньо знамениті Россіні чи Доніцетті йшли до власних шедеврів через дуже інтенсивну творчість: перший написав 45 опер (на слуху "Севільський цирульник", "Сорока-воровка", "Вільгельм Телль"...), другий - 74 (відомі "Фаворитки", "Лючія де Ламмермур", "Любовний напій", "Дон Паскуале", "Дочка полку", "Лукреція Борджіа", "Марія Стюарт", "Лінда ді Шамуні...". Та й сам Верді написав 35 опер, а не лише "Аїду", "Ріголетто", "Трубадура", "Отелло", "Набукко", "Фальстафа".
В підневільній Україні така практика була нереальною через причини політичного характеру.
Нині через політичну нестабільність перелому в нашій історії вона нереальна і психологічно і економічно, бо українська опера не лише не розвивається, а тільки виживає через фінансову неспроможність та духовну кризу. До європейського статусу життєдіяльного оперного театру нам ще дуже далеко. Високе мистецтво, зокрема музичне, переживає важкі часи зниження культурних запитів аж допустодзвонної попси, кіно- й телерозбещення смаків. Необхідно долати антиукраїнські впливи, тоді й національна опера розквітне новим квітом. Духовне відродження в незалежній Україні - процес гостро актуальний, як і мовна проблема, тому на кінець хочу навести думку Кароля Курпінського:
"Не можуть інші народи вдовольнитися тільки італійською оперою. Нехай беруть від неї взірці, але використовують їх принагідне до національної опери, яка мимовільно шляхом вживання рідної мови має набути рис самостійності".
Loading...

 
 

Цікаве