WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Трансформація відносин власності в Україні: економіко-правові аспекти - Реферат

Трансформація відносин власності в Україні: економіко-правові аспекти - Реферат

посадових осіб. Симптомами цього є високий рівень корупції, переплетіння інтересів представників владних і бізнесових структур. Наслідки - гальмування становлення цивілізованих ринкових відносин, відчутного піднесення добробуту населення, формування середнього класу та громадянського суспільства в Україні. Тому перехід українськоїекономіки на розвиток за європейською ринковою моделлю, вирішення проблем легалізації власності та капіталів значною мірою лежать у політичній площині та потребують докорінної зміни політико-економічних відносин, що склалися в Україні.
3. Зміна орієнтирів приватизаційних процесів в Україні: інноваційна модель
Нове керівництво країни матиме обирати між реформами та популістськими кроками в багатьох сферах діяльності, у тому числі і в приватизації. Реформи - це завжди спротив бізнес-кіл та консервативних груп населення. Реформи в галузі приватизації - це також спротив могутніх внутрішніх бізнесово-політичних структур, зацікавлених у тому, щоб залишити процес роздержавлення без змін.
Приватизація має залишитися домінуючим напрямком трансформації власності. Нова Програма приватизації на 2006-2010 р. має включати такі напрями:
1)Визначення пріоритету в приватизації.
Враховуючи низьку рентабельність виробництва, збитковість значної частини підприємств, домінантою приватизації доцільно визначити пошук ефективного власника, формування національного інвестиційного потенціалу. Доступ квазіінвесторів до приватизації потрібно максимально обмежити.
2)Зміна механізму приватизації.
При Фонді держмайна слід створити державну фондову біржу для приватизації підприємств, адже не чиновники повинні вирішувати, хто найкращий власник, а ринок. Її функції - професійно займатися приватизацією, страхувати угоди та здійснювати оцінку реальної ринкової вартості об'єктів, причому робити це абсолютно прозоро, із залученням ЗМІ. На жаль, на сьогодні фондовий ринок розвинений недостатньо через ваучерну та аукціонну моделі приватизації, що були застосовані українським керівництвом на початку незалежності України.
3)Визначення чітких принципів виставлення підприємств на продаж.
Об'єкти, що підлягають приватизації, слід поділити на такі групи:
1.Малі збиткові підприємства. Їх можна роздержавлювати через біржу без особливих застережень або через відкриті аукціони. Наприклад, сьогодні на ПФТС представлені акції близько 300 підприємств, цінні папери яких користуються непоганим попитом як серед внутрішніх інвесторів, так і серед резидентів.
2.Великі збиткові підприємства нестратегічного значення (тобто ті, що працюють у нестратегічних галузях) підлягають приватизації, якщо це підприємство не є останнім "індикатором" динаміки попиту, пропозиції. В цьому випадку доцільно використовувати аукціон як метод приватизації, що забезпечить оптимальну виручку від втраченого державою майна.
3. Прибуткові підприємства слід приватизувати після ґрунтовного доходно-витратного їх аналізу за закріпленими в законі нормами, що мають обов'язково включати соціальні, екологічні, технологічно-інноваційні параметри. Метод приватизації слід визначати для кожного окремого підприємства також за нормами закону.
4. Для стратегічних галузей економіки потрібно визначати мінімальну частку державної власності у статутному фонді.
Стратегічними інвесторами є:
корпорації, що мають потужні фінансові та технологічні ресурси і репутацію інноваційного власника;
венчурні фонди, інвестиційні фонди з досвідом реалізації інвестиційних проектів.
Стратегічними галузями називаємо:
галузі, що забезпечують інноваційний розвиток країни, її вихід на 4-5 рівень технологічного укладу (космічна техніка, біотехнології, мікро- та оптиковолокнисті технології, штучний інтелект, роботобудування);
підприємства військово-промислового комплексу, що володіють високими технологіями;
виробництва, що займають унікальну ринкову нішу;
галузі, що слугують для реалізації найважливіших державницьких інтересів (наука, освіта, культура).
4. Ефективність державного сектора економіки
З року в рік ситуація у державному секторі економіки погіршується.
При вартості основних фондів державних холдингів 76,9 млрд. грн. показник виплат у бюджет залишається на критично низькому рівні - всього 167,9 тис. грн. за результатами 2004 року. Значна частина державних підприємств працює за схемою мінімізації податків.
Як показали перевірки Контрольно-ревізійного управління в березні-липні 2005 р., при наявності приросту виробничих показників у державних холдингів спостерігається зниження фінансових результатів. Загальний підсумок діяльності найкрупніших держпідприємств за 2004 р. - збитки.
Виникає питання: як це могло статися, якщо підприємства-монополісти працюють поза конкуренцією? Тим більше, що ці підприємства демонструють високі темпи зниження прибутковості.
"Існують десятки державних підприємств з неефективним управлінням і працює багато схем девальвації активів таких підприємств", - вважає Президент України Віктор Ющенко.
Існує багато схем перекачування державних ресурсів у приватний сектор. Найпоширеніша - передача держмайна і прибуткових сфер діяльності приватним структурам. Одним з найгучніших прикладів стала передача "Укрзалізницею" приватним підприємствам "Лемтранс" та "Укртранслізинг" 13,6 тис. вагонів. Суми втрат досить вражаючі: тільки втрати "Укрзалізниці" КРУ оцінило в 3 млрд.грн., не рахуючи втрати ще 500 млн.грн. - вартість вагонів.
Не менш поширеною була практика штучного доведення підприємств, що входять у склад держхолдингів, до банкрутства. Наприклад, кількох спиртзаводів концерну "Укрспирт" у Харківській і Житомирській областях. Як показали результати розслідування, причиною банкрутства стали фіктивні товарні кредити під 912 % річних.
Основні способи витрачання державних коштів (за результатами перевірок у 2005р.), що ведуть до хронічної збитковості:
- завищення вартості закупки обладнання за рахунок залучення посередників;
- залучення наддорогих кредитних ресурсів;
- заниження вартості активів (на державних підприємствах не переоцінюють основні фонди);
- неекономне та неефективне використання грошей для особистих потреб підприємств;
- необґрунтована благодійна допомога.
Вже третій рік частина доходу держбюджету поповнюється за рахунок перерахування в неї частини прибутку ( дивідендів) підприємств, які повністю або частково належать державі. Фактично станом на 28.07.2005 р. до бюджету перераховано дивідендів, нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, які є в державній власності, загальною сумою 1231,116 млн. грн. Виконання річного планового завдання становить 230,9%. У 2005 році в якості платників до цих підприємств приєдналися і їхні дочірні підприємства. Відповідно до ст.63 Закону про Державний бюджет України на 2005р., дочірні підприємства зобов'язані на тих же
Loading...

 
 

Цікаве