WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Становлення світогляду В'ячеслава Чорновола - Реферат

Становлення світогляду В'ячеслава Чорновола - Реферат

великих людей - Шевченка і Гейне: "Шевченкове слово й досі вириває з грудей крик обурення проти гнобительства дужих і злих, і досі стискає серце пекучим жалем над мукою знедолених і зневолених, пориває й досі до боротьби за світ і волю.
Гейневе немилосердне глузування й досі кладе печать ганьби й огиди на обличчя нікчемників і утисників, сміливий дух "лицаря святого духу" й досі запалює наші душі бажанням стати до гурту "в великому бої сього часу" [30, 119].
Чорновіл вважає, що кожна людина має виробляти власну активну життєву позицію, творити безсмертя свого імені шляхом цілеспрямованої і наполегливої діяльності. Він стверджує, що суспільна діяльність має бути наявною у житті кожної людини, яка, виконуючи, по мірі власних можливостей, якусь роботу, приноситиме користь усій національній спільноті. Тож нація буде розвиватися цілком гармонійно тоді, коли різні частини її буття будуть знаходитися під наглядом певних членів спільноти. Висловлюючись за необхідність формування людей з активною життєвою позицією, В.Чорновіл засуджував безвольність, бездіяльність, пошук вічних одмовок. Ці думки він поглиблює у статтях, написаних у середині 1960-х років, де критикує "комплекс Герострата", який проявляється в отримані швидкої слави за допомогою будь-яких засобів, навіть тих, що можуть зробити шкоду суспільству, не прикладаючи для цього значних зусиль [31, 169]; критикує так званих "борців" з печі, які, крім пустопорожніх слів, на більше не спроможні. Для характеристики їх він подає уривок із вірша В.Самійленка "На печі":
Ще стоїть Україна! Не вмерла вона
І вмирати не має охоти.
Кожна піч українська - фортеця міцна,
Там на чатах лежать патріоти. [24, 165]
Усвідомлюючи потреби історичного моменту, В.Чорновіл услід за Б.Грінченком зазначав, що потрібно велику увагу приділити культурно-освітній роботі серед власної національної спільноти, завдяки якій стане можливим підняти народ до розуміння своїх соціальних і національних потреб [22, 73]. Шляхом цієї "малої" боротьби народ має опанувати вмінням боротися і здобувати, збільшить свій інтелектуальний, економічний, фізичний потенціал, у результаті чого змусить поневолювача капітулювати. Акцентуючи увагу на важливості культурно-просвітницької діяльності як одному з перших етапів змагань за національне звільнення, В.Чорновіл, як і Б.Грінченко, вважав, що найголовнішим і найпершим завданням для поневоленого народу є боротьба за політичну волю, створення організацій, які б єдналися з організаціями інших народів Росії [25, 79]. Тож культурницька діяльність має підпорядковуватися ідеї боротьби за політичну волю, має готувати ґрунт для її реалізації, оскільки національна незалежність є найвищою цінністю для народу, без якої буде неможливий його всесторонній розвиток.
В.Чорновіл, мабуть як і Б.Грінченко, був прихильником мирних методів боротьби за здобуття політичної волі. Розгляд цього типу боротьби досить часто знаходимо в досліджені В.Чорновола про Б.Грінченка. Проте зауважується, що Б.Грінченко, який мав світогляд прихильника мирних шляхів розв'язування конфліктів, не заперечував можливості використання збройних засобів. В.Чорновіл зазначав, що поневолений народ може цілком виправдано й справедливо підніматися до визвольної війни чи революції. Цю думку Б.Грінченко висловив такими словами: "Ми не признаємо ні в кого права віднімати людське життя і прощаємо кров тільки тоді, як говоримо про Гарібальді чи Лінкольна" [32, 553].
Отже, на прикладі В.Чорновола ми можемо простежити й усвідомити, як відбувалася трансформація поглядів шістдесятників: від віри в комуністичні ідеали, піддання їх сумнівам, намагання змінити існуючу систему - до боротьби за національне визволення. Слід зазначити, що не всі шістдесятники перейшли на позиції поборення радянської системи, багато хто з них надалі плекав ілюзії можливості демократизувати її, наблизити до потреб людей. Але вже з ранніх праць В.Чорновола видно, що в нього наприкінці 1950-х - у 1-ій половині 1960-х років сформувався світогляд борця з існуючим режимом заради національно-політичного визволення українського народу.
Література:
1. Василишин Г. Призначено дійти. В. Чорновіл. Політика та правда життя: У 3 Ч. - К., 1998-1999.
2. Виступ І.Світличного на вечорі пам'яті В.Симоненка в Київському медінституті у грудні 1963 року // Український вісник. - Лондон. - 1971. - Вип. 4.
3. Гаман В. В.Чорновіл "Як брати обнімемося, але не скоро" // Віче. - 1997. - № 12.
4. Горинь Б. В.Чорновіл - ініціаторстворення УГС: [Українська Гельсінська Спілка і В.Чорновіл] // Вітчизна. - 2003. - № 7-8.
5. Давимука С. Незабутній народний голова: Львівський період державотворчої діяльності В'ячеслава Чорновола 1990-1992 років: [Спогади про В.Чорновола на посаді голови обл. ради народних депутатів 1990-1992 роках] // Молодь України. - 2003. - 11 квіт.
6. Захаров Б. Нарис історії дисидентського руху в Україні (1956-1987). - Харків, 2003.
7. Кандидатська робота В.Чорновола "Публіцистика Бориса Грінченка" // архів В.Чорновола.
8. Капелюшний Л. Без Чорновола. - К.1999.
9. Касьянов Г. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960-80-х років. - К.,1995.
10. Коцюбинська М. Іван Світличний, шістдесятник. // Світличний І. У мене тільки слово. - Харків, 1994.
11. Мусієнко О. Шістдесятники: звідки вони? // Пам'ять століть. - 1997. - № 2.
12. Пам'яті Вячеслава Чорновола на 40-й день його трагічної загибелі. - Б.м., 1999.
13. Русначенко А.М. Національно-визвольний рух в Україні: середина 1950-х - початок 1990-х років. - К., 1998.
14. Сольчак Р. Україна, Білорусь, Молдова: інтеграція по-імперськи, русифікація й боротьба за національне виживання // Український історичний журнал. - 1992. - № 7-8.
15. Сорока М. Вячеслав Чорновіл // Пам'ять століть. - 1997. - № 2.
16. Стахів А.Вячеслав Чорновіл: "Дух, що тіло рве до бою". Боротьба за чистоту образу // № 92 (536) 27-28 травня 2000 р. http://rada.gov.ua/LIBRARY/monitor/vibor91.htm
17. Танюк Л. Сяйливий дух доби // Чорновіл В. Твори: У 10-ти т. - Т.2. - К., 2003.
18. Федченко П. Про наукову студію Вячеслава Чорновола "Публіцистика Бориса Грінченка" // Вимір часу. - 2002. - № 5. - С. 4.
19. Хейфец М. Вячеслав Чорновіл - зеківський генерал. // Українські силуети. Нью-Йорк, 1983.
20. Це була нова спроба осудити Вячеслава Чорновола / Народний рух України. - К., 1999.
21. Чорний С. Національний склад населення України в ХХ столітті. Довідник - К., 2001.
22. Чорновіл В. Борис Грінченко на ниві народної освіти // Чорновіл В. Твори: У 10-ти т. - Т.1. - К., 2003.
23. Чорновіл В. Великий народний поет // Там само.
24. Чорновіл В. Володимир Cамійленко // Там само.
25. Чорновіл В. Вперше після перерви: Рецензія на двотомник творів Б.Грінченка // Там само.
26. Чорновіл В. Жадання пута розбивати // Там само.
27. Чорновіл В. Коли несхожість засмучує // Там само
28. Чорновіл В. Корифей українського театру: Передмова до "Творів" І.Карпенка-Карого // Там само.
29. Чорновіл В. Лихо з розуму. Львів, 1991.
30. Чорновіл В. Очима видатного публіциста: Тарас Шевченко в оцінці Бориса Грінченка // Чорновіл В. Твори: У 10-ти т. - Т.1. - К., 2003.
31. Чорновіл В. Перша оцінка // Там само.
32. Чорновіл В. Перші публіцистичні статті Б.Грінченка. Обґрунтування ідеї "культурництва" // Там само.
33. Чорновіл В. Що і як обстоює Богдан Стенчук // Український вісник. - Лондон. - 1972. - Вип. 6.
34. Чорновіл В., Пенсон Б. Хроніка таборових буднів. Михаил Хейфец. Вячеслав Чорновол - зэковский генерал. К., 1991.
35. Чорновіл В. Лихо з розуму. - Париж, 1967.
36. Чорновіл В. Я нічого у вас не прошу. - Торонто, 1968.
37. Чорновол В. Воспитание украинского федераліста // Век ХХ и мир. - 1992. - № 2.
Loading...

 
 

Цікаве