WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Специфічні проблеми організації праці і життя людей в гірських умовах Карпат, їх взаємозв’язки з соціально-економічними, етнокультурними та державотво - Реферат

Специфічні проблеми організації праці і життя людей в гірських умовах Карпат, їх взаємозв’язки з соціально-економічними, етнокультурними та державотво - Реферат


Реферат на тему:
Специфічні проблеми організації праці і життя людей в гірських умовах Карпат, їх взаємозв'язки з соціально-економічними, етнокультурними та державотворчими процесами у регіоні
Як засвідчує історія, повсюдно і на всіх етапах її перебігу географічні, природо-кліматичні і ландшафтні чинники (фактори) впливами на соціально-економічні, етнокультурні, демографічні, а також політичні процеси і породжували чимало проблем в їхньому розвитку. Це стосується, насамперед, Карпатського регіону, який характеризується особливою специфікою природи, яка завжди діяла і на суспільні процеси, і на специфічні для краю проблеми.
Без врахування її впливу неможливо належним чином забезпечити організацію та результативність праці у будь-якій сфері й на будь-якій посаді, визначити перспективи розвитку, ціну затраченої праці тощо.
Колоніальні режими різних іноземних держав віками шматували Карпатський край та по-хижацькому використовували його природні та людські ресурси, не піклуючись про покращення умов праці й життя людей та збереження тут історико-культурної спадщини. Чимало патріотів цього краю, видатних суспільно-громадських діячів, науковців-дослідників таких, як І.Франко, М.Грушевський, В.Шухевич, В.Гнатюк, які досліджували та висвітлювали важкі умови праці і життя людей у специфічних умовах Гуцульщини і взагалі Карпат, однак їх напрацювання лишалися поза увагою колоніальних режимів і не одержували практичної реалізації. Більшовицько-радянський режим, запосівши територію Українських Карпат, як і всіх Західно-українських земель, упродовж майже 50-річної диктатури вдавався до різних, часто рідко протилежних по своїй суті афер, маніпуляцій свідомістю горян. У 2-ій половині 40-х - на початку 50-х рр. ХХ ст. здійснювалась політика, поряд з масовими депортаціями до східних, північних та південних регіонів СРСР, також і так званих "малих", "місцевих депортацій", тобто переселення жителів з гірських присілків та малих сіл у низинні, центральні села Карпатського регіону та у південні, степові села України. Мотивувалося це неможливістю у гірських населених пунктах здійснювати плани комуністичного будівництва, впроваджувати у виробничі процеси принципи комуністичного господарювання, які, за ілюзіями комуністичних ідеологів, повинні базуватись на суцільній механізації та інших "комуністичних досягненнях". Так села Хороцево і Барвінково, які в той час входили до Косівського району і вважалися віддаленими, були повністю депортовані у Львівську область. Ця політика мала на меті "інтернаціоналізацію" (денаціоналізацію) найбільш національно-свідомої частини людей Карпат шляхом насильницького відриву від родинного кореня, рідної місцевості, домівки, родинних традицій, звичаїв, що віками передавались тут від покоління до покоління і береглися як національно-родинні цінності, та включення горян в орбіту "сталінського змішування народів" заради формування нової історичної спільності - "радянського народу".
Проте невдовзі комуністичний режим відчув свою неспроможність реалізувати свій план масового зселення жителів гірських та віддалених населених пунктів і тому, очевидно, восени 1952 р. сталінський помічник Г.М.Маленков на ХІХ з'їзді ВКП (б) оголосив про відміну примусових зселень і переселень, зіславшись на те, що самі процеси "комуністичного будівництва" зумовлюватимуть самопереселення жителів з гірських та віддалених місць у низинні, комплексно заселені території.
Через деякий час більшовицько-радянський режим вдається до іншої крайності, зовсім протилежної попередній. Суть її полягала в запереченні в гірських місцевостях чинників, які зумовлювали б специфічні проблеми в організації роботи органів місцевої влади, соціально-культурних установ і закладів, господарських організацій, у житті горян та впливали б тут на їх результативність. Водночас повсюдно на різних зібраннях, як у промисловій, так і в сільськогосподарській сферах, робилися спроби довести про нібито повсюдну рівність цих умов. Особливо ці "ідеї" розповсюджувалися у часи так зв. "розгорнутого будівництва комунізму" за М.Хрущова та "розвинутого соціалізму" за Л.Брежнєва. І було це тут явищем не випадковим. Адже таким чином більшовицько-радянські маніпулятори намагались пояснити насадження і збереження в гірських місцевостях Карпат колгоспно-радгоспної системи господарювання, якій жителі цього краю повсюдно чинили опір, посилаючись на те, що гірські умови не сприяють тут веденню такої форми господарства.
Безперспективність і недоцільність колгоспно-радгоспного господарювання у Карпатському краї обґрунтовував у 1960-1963рр. у ряді праць доцент географічного факультету Чернівецького університету ім. Ю.Федьковича Онікієнко. Деякі з них були опубліковані у Волгограді Російської Федерації, Болгарії та передані для друку в інші зарубіжні країни.
Це, безперечно, викликало чималий резонанс на різному рівні партійних структур. Онікієнко був звільнений з посади, терміново розсилались клопотання у відповідні партійні органи про притягнення до відповідальності видавців, які допустили публікації даних матеріалів.
Боротьба проти колгоспно-кооперативної системи в горах велась і на масовому буденному рівні, набираючи часто особливо рішучих форм. Так у Верхньому Ясенові Верховинського району Івано-Франківської області священик М.Березнюк тривалий час постійно в церковних проповідях, індивідуальних та групових бесідах з парафіянами доводив, що село Верхній Ясенів - гірське, основна частина його жителів проживає на віддалених присілках, тут немає необхідних орних площ і сінокосів, тому відсутні умови і можливості для створення колгоспу. Скоріше тут можна було б створити санаторії, будинки відпочинку чи інші оздоровчі об'єкти, бо для цього, наголошував він, умови безперечно, є. Усвідомлюючи згубну роль колгоспно-кооперативної системи для Карпатського краю, влада вдавалась і до більш рішучих дій. Так, наприкінці 40-х у 1-й половині 50-х рр. у селах Верховинського району Голови і Верховині були вбиті голови колгоспів, мав місце факт замаху на голову колгоспу в селі Красноїлля. І такі факти були непоодинокими.
У Верхньому Ясенові більшовицьким посіпакам понад півдесятка років довелось ламати опір селян, щоб врешті-решт створити колгосп, так само, як і в Космачі та навколишніх селах Косівського, а також Надвірнянського та деяких інших районах Карпатського краю.
"Зрівнялівка" щодо виконання планів виробництва сільгосппродукції (м'яса, молока, вовни і т.д.) на 100 га с/г угідь, продуктивність, яка в горах була значно менша, ніж у низинах, спричинювали зрубування на великих площах полонин чагарників для розширення площ пасовиськ та масове завезення в Карпати з південних і східних областей України такого малокалорійного корму, як солома [1].
Все це у своїй сукупності заводило тут соціально-економічну ситуацію у безвихідь та змушувало більшовицьких функціонерів вдаватисядо пошуків нових ілюзорних "альтернатив", які знову ж таки давали негативні результати.
У 70-80 рр. ХХ ст. з особливою інтенсивністю урядові структури надавали некомпактно заселеним та віддаленим селам статусу "неперспективних". У них заборонялися заходи щодо їх соціального розвитку - будівництво соціально-культурних закладів, капітальні роботи по благоустрою і т.д., а це вело їх до практичного нищення. Лише в одному Верховинському районі нараховувалось понад десять таких сіл, що складало більше ? всіх сіл району, а по всьому Карпатському регіону їх були сотні. По суті, тут нищився весь уклад традиційного ведення сільського господарства, пристосований до складних гірських природо кліматичних умов, нищилась традиційна культура ведення землеробства, втрачались відповідні сорти сільськогосподарських культур, породи тварин, намітився
Loading...

 
 

Цікаве