WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Співпраця О.П.Довженка з подвижниками дефектології - Реферат

Співпраця О.П.Довженка з подвижниками дефектології - Реферат

ясність в історію інституту, котра цікавить Вас, сам інститут буде найближчим часом відновлений. Як він буде існувати, я ще не знаю. Знаю тільки, що буде він не в системі собезу.
Івану Опанасовичу я повідомив... Смію думати, що це його трохи обрадує.
Будьте здорові, Олю. Будьте мужні й ніколи не втрачайте оптимізму.
З щирою повагою до Вас О.Довженко".
У листі Довженко передає їй "сердечний привіт" від своєї дружини Ю.І.Солнцевої. Радить утриматись поки що від подальших звернень на інші адреси, а при потребі - обіцяє, що дасть їй знати [7, 2 - 3]. Відчувається, що цю великої ваги справу Олександр Петрович сприймав усім серцем, однак, вжитим ним заходам перешкодило наближення другої світової війни.
У грізному 1941 р. фашистські війська віроломно вдерлися до Харкова. Окупанти безжально нищили мирне населення. А засновану Соколянським школу для навчання сліпоглухих спалили разом з її вихованцями. Чудом врятувалося лише троє, серед них - Скороходова [10].
Той щирий, по-батьківському теплий Довженків лист кликав її до життя і праці, зігрівав у години скрути.
Після вигнання фашистів, вона прибула до Москви і разом із Соколянським почала працювати над спільними проблемами. Незабаром вона підготувала і видала три свої особливо важливі дослідницькі книги, якіздобули загальне визнання вчених. Про першу - "Как я воспринимаю окружающий мир"(1947) - вище вже мовилось. Із пам'ятним дарчим написом книга поповнила домашню бібліотеку О.Довженка. Звідти й потрапила до Сосницького музею. Дві інші "Как я воспринимаю и представляю окружающий мир" (1956) та - "Как я воспринимаю, представляю и понимаю окружающий мир" (1972) - значно розширюють і поглиблюють проблеми, порушені в першій. Усі три перекладені багатьма мовами.
Самовіддану працю дослідниці увінчали, до речі, ще дві далеко не другорядні події. У 1961 р. Ольга Іванівна успішно захистила дисертацію на звання кандидата педагогічних наук (з психології), а в 1974 р. удостоїлась ордена Трудового червоного прапора.
Особистим прикладом О.Скороходова довела, що обділені долею люди (навіть ті, хто з раннього віку були позбавлені щастя бачити, чути й говорити) можуть займати помітне місце в суспільстві. Були б тільки поруч такі небайдужі, чуйні й талановиті люди, як І.Соколянський, як О.Довженко.
Віддаючи належне науковим пошукам І.Соколянського та його учениці, О.П.Довженко говорив про них як про людей сильних і вольових, ставив їх за приклад каховській молоді, яка працювала на будівництві і водночас набувала освіту у вечірній школі. Ім'я Соколянського неодноразово згадував у своєму щоденнику. З Києва, Берліна, Лондона, Москви, Сухумі з радістю надсилав йому теплі листи й телеграми. Називаючи вченого одним "з двигунів" науки, завжди звертався до нього як до свого найближчого однодумця, завжди хотів його бачити, з ним говорити.
"Дорогий друже! Я буду безмежно радий, якщо ти з Одеси заїдеш до мене хоч на один день...".
"Дорогий Іван Опанасович! Я приїхав до тебе і, на жаль, не застав... Дуже б хотів тебе бачити...".
Ці й подібні записки Довженко адресував Соколянському, виявляючи щиру товариську приязнь.
Добре знаючи вченого як колегу по наросвіті, Олександр Петрович брав у нього письмові свідчення на підтвердження власного освітнього цензу - про закінчення вчительського інституту в Глухові та навчання в Комерційному інституті [13, 348], оскільки всі документи ним були втрачені "при надзвичайних обставинах"; просив сприяння при відновленні "в правах студентки" сестри; передавав вітання "Павлу Михайловичу" - Остапу Вишні, інформував про виїзд з Москви до Тифліса, про своє прибуття до Харкова; вів мову про придбання рояля, що належав письменнику В.Г. Короленку [8, 23 - 24].
Цікавий у цьому плані такий характерний штрих. Образ професора Соколянського Довженко мріяв увічнити в своєму нездійсненому науково-фантастичному фільмі "В глибинах космосу", зокрема в тій особливо хвилюючій сцені, коли при втраті звукового зв'язку з учасниками польоту на Марс, він - єдиний, хто на Землі вміло й точно читає "німу артикуляцію" дерзновенного екіпажу з телевізійних екранів і завдяки цьому розшифровує всю найважливішу інформацію.
У свою чергу педагог-дефектолог теж відповідно контактував із Довженком, а екранні твори митця розглядав з точки зору їх емоційного впливу. "Він, - говорив Іван Опанасович, беручи до уваги вершинні мистецькі якості режисера, - тримає глядача весь час у полоні своїх образів" [4, 51].
У нинішній непростий час нового національного відродження дружба, співпраця, освітянська взаємопідтримка цих видатних особистостей - повчальні, насамперед, своїм глибоким гуманізмом, своєю відданістю загальнопедагогічній справі. Адже всі троє, говорячи словами Довженка, трималися "на оптимізмі, на вірі в добро, в краще, на надії". І не тільки трималися, а й досягали своїх незрівнянних висот. Як би далеко не закидала їх доля, які б перепони не траплялися на їхньому шляху жоден з них не втрачав полум'яного почуття справжнього освітянського побратимства. Тим і заслужили щиру нашу повагу і вдячність.
Література:
1. ДАКО. - Ф. 111. - Оп. 1. - Спр. 22.
2. Довженко О.П. Твори: В 5 т. Т.5. - К. : Дніпро, 1985. - 359 с.
3. Єфіменко Н. І.П.Соколянський: віхи життя і педагогічної творчості // Дефектологія. - 1998. - №3. - 52 - 55С.
4. Куценко М.В. Сторінки життя і творчості О.П.Довженка. - К.: Дніпро, 1975. - 341 с.
5. Марочко В. Репресовані педагоги України: жертви політичного терору (1929 - 1941) / В.І.Марочко, Г.Хілліг. - К.: Наук, світ, 2003. - 302 с.
6. Фонди Педагогічного музею України. - Інв. № Д - 16.
7. ЦДАМЛМ України. - Ф. 690. - Оп. 4. - Спр. 48.
8. Там само. - Спр. 150.
9. Иван Афанасьевич Соколянский (1889-1960). Библиографический указатель. Составитель С.Ф. Батракова. - М. - 1989. - 54 с.
10. Кроль А. Источник оптимизма // Правда Украины. - 1948. - 25 марта.
11. Пригоровский В. Дружба на всю жизнь // Призыв. - 1974. - №12. - 12 - 13с.
12. Хиллиг Г. Прометей Макаренко и "глав-боги" педолимпа: Соколянский, Залужный, Попов. - Марбург, 1997. - 154 с.
13. "Я не люблю, когда горизонт шатается...". Письма Александра Довженко Ивану Соколянскому. Предисловие, перевод с украинского и комментарии Сергея Тримбача // Киновед. зап. - 2003. - №61. - 347 - 358с.
Loading...

 
 

Цікаве