WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Слухаймо Олеся Гончара! - Реферат

Слухаймо Олеся Гончара! - Реферат

звичайно, не міг не відгукнутися на сказане кимось із письменників... Пригадую слова Володимира Яворівського, які він сказав у день народження Олеся Гончара, коли ми прийшли на Байкове кладовище вклонитися пам'яті письменника біля його могили. Це було на самому початку моєї чиновницької біографії після мого депутатства у Верховній Раді України: "Іване Сергійовичу, постарайся допомогти видати "Щоденники" Олеся Гончара". Я пообіцяв сприяти випуску в світ цього важливого видання, хоча на той час грошей зовсім не було. Я щасливий, що, за всіх фінансових труднощів, нам усе-таки вдалося разом з "Веселкою" здійснити задумане. Вітаю Вас, Валентино Данилівно, квітами із завершенням славної роботи. Добре, що Ви доручили видання "Щоденників" нашій "Веселці", яку Олесь Гончар з такою пошаною згадує в своїх записах. Чесно кажу, якби за три роки мого перебування на цій посаді мені нічого не вдалося б зробити, то тільки за видання "Щоденників" Олеся Гончара і українських книжок із "Бібліотеки Шевченківського комітету", я міг би гордо піти з цієї посади, що я і зроблю у Конституцією України означений, так би мовити, термін і спосіб.
Українське книговидання переживало і тепер переживає великі труднощі. Минулого року бюджетна програма соціально значущих видань була профінансованаледь на половину, навіть менше, ніж на половину, і все-таки випущено 332 видання. Зрозуміло, що серед цих видань могли потрапити і деякі меншовартісні книжки, запропоновані окремими видавництвами, та все-таки більшість книжок із Програми соціально значущих видань є справді значущими в духовному житті народу.
Безперечно, до таких видань належать і "Щоденники", які вийшли у "Веселці". Це особливе видавництво. Воно пов'язане, перш за все, з дитиною, зі світом дитинства, з майбутнім. Я вірю, що у нас є реальна можливість отримати такий розвій української книги, на який Україна заслуговує. Видавати в нас є що і є кого. І такі імена, як Олесь Гончар - це ж не просто постать у літературі, це духовний оберіг, я б сказав, духовна опора нації. Я переконаний, що Україна швидко буде підніматися в духовному розвитку, бо ми всі цього хочемо і над цим працюватимемо, де б ми не були. Дай, Боже, щоб ми мали такі свята часто, і я щиро в це вірю.
І ще одна надзвичайно важлива справа для України - це конституційна державність української мови, яку так самовіддано захищав Олесь Гончар. Мені, як голові Держкомтелерадіо, дали на візування проект закону про визнання офіційності російської мови в Україні. Я не завізував його. Наші фахівці і експерти знайшли невідповідність цього проекту Конституції. Адже Конституційний суд визнав, трактуючи питання офіційної і державної мов, тотожність цих значень. Отже, в проекті йдеться про другу державну мову в Україні. А в нас, за Конституцією, є тільки одна державна мова - українська. Тому я не міг підписати іншого документа, як те, що я заперечую щодо прийняття цього закону, бо він не відповідає нормам Конституційного права.
"Буде українська Україна!"
Анатолій Погрібний, голова Київської організації СПУ, заступник голови правління Всеукраїнського товариства "Просвіта".
- Якось я зайшов у справах до Валентини Данилівни і застав її за дивною роботою. Вона обклалася блокнотами, розклала їх так багато, цих блокнотів, а чимало з них були руді, подібні до тих, які дають делегатам різних конференцій. Я питаю: "Що то у вас таке?" І чую у відповідь, що це щоденники Олеся Гончара. Я потягнувся тоді до однієї книжечки, хотів погортати. Валентина Данилівна схопила мене за руку: "Почекайте, почекайте! Я спочатку сама розберу почерк Олеся, а вже потім почитаєте". Блокнотики ті були маленькі, а тут, бачите, вийшло три таких величезних томи. Я поділяю думку колег, що це колосальний внесок у літературу. Це збагачення творчості самого Олеся Гончара, велика коштовність у його спадщині, яка розкрилася нам. І це - велике надбання всієї нашої культури. З усіх томів Олеся Терентійовича, звичайно, найбільше болю в третьому томі, в записах останніх років. Олесь Гончар залишив Україну з раною в серці, у розпачі майже залишив. Я ніколи не забуду, десь це був березень або квітень 1995 року, як по телефону він сказав фразу, яку я все життя пам'ятатиму: "Анатолію, треба починати все спочатку. Все заново починати". Я думаю, що це заново, дасть Бог, ми у цьому переконаємося, здійснилося тільки ось через дев'ять-десять років, коли Олеся Гончара нема, коли зараз відбулася ця "помаранчева революція", учасником якої він був. І, скажімо, на тому Майдані, коли ці мітинги відбувалися, подумки я весь час звертався до Олеся Гончара. Він мені уявлявся зі своїм мудрим словом, яке мовлене було і на Першому з'їзді Руху, і на Установчому з'їзді Товариства української мови, і в День Злуки на Софіївському майдані. Слава Богу, що це слово є в оцих томах. Вони для широкого, як мовиться, читача. Я особливо хотів би, щоб ці томи, ну бодай третій том, почитали і Віктор Андрійович Ющенко, і Юлія Володимирівна Тимошенко, і нові міністри. Тому, що, на мою думку, там є просто програма дій. Те, що треба зробити сьогодні для духовного відродження України. І якщо відштовхнутися від отих болей і спробувати практичною діяльністю потамувати і знейтралізувати ці болі, то це й буде та українська Україна, справжня повносила європейська Україна, якої всі ми хочемо. Я вітаю Валентину Данилівну з цим творчим подвигом, який вона здійснила, давши життя цим блокнотикам, які Олесь Терентійович носив коло серця все життя. Вона тут була не просто упорядником, вона була дослідником, була науковцем, тому, що це унікально тяжка праця - підготувати оці записи до друку. Я це розумію. Але Валентина Данилівна зробила і те, що потрібно і для науки також. У мене є аспірантка, яка вже поривається писати дисертацію за цими "Щоденниками". Я їй кажу, щоб це був не просто переказ, а, як кажуть, концепція. Якщо вона це зможе, то нехай пише собі. Я безмежно щасливий, що Олесь Гончар продовжує своє життя цією унікальною працею, своїми "Щоденниками".
"Явище світової культури"
Іван Бокий, народний депутат України.
- Читаючи "Щоденники", я натрапляю на цілий ряд записів, зміст яких мені знайомий, бо чув ці думки під час зустрічей з письменником. Ось, пригадую, відвідали ми рідні місця Олеся Гончара, ходили по Полтаві і він захоплено розповідав мені про "Страж-гору" Степана Пушика. Я слухаю і кажу, що у Вас, Олесю Терентійовичу, готова ж стаття про "Страж-гору". Він відповідає: "Ну, я не знаю, чи напишу. Але хотів би, щоб Ви вислухали". І тепер я читаю в "Щоденниках" його думки про "Страж-гору". Письменник усе-таки записав свої роздуми, щоб вони не загубились у плині часу.
Скажу про велике внутрішнє благородство
Loading...

 
 

Цікаве